Дзеркальна та VR-терапії, ходьба до протезування: які методи реабілітації використовують на Кіровоградщині

Віртуальна реальність для зменшення фантомного болю, дзеркальна терапія та спеціальні вправи, які допомагають людям після ампутацій вчитися ходити ще до протезування, — такі методи реабілітації застосовують на Кіровоградщині. Про ці практики говорили під час круглого столу “Війна, травма, відновлення: міждисциплінарний підхід до реабілітації”. Видання “Доступ. Медіа” розповідає, як працюють ці методи та як вони допомагають людям відновлюватися після травм.

Круглий стіл проходив у Центральноукраїнському інституті розвитку людини 28 жовтня. Директорка закладу Валентина Пупишева зазначила, що люди, які постраждали внаслідок війни, часто потребують одночасно фізичної реабілітації, психологічної допомоги та соціальної підтримки. Тому важливо, щоб лікарі, фізичні терапевти, психологи та інші спеціалісти працювали спільно, а не окремо один від одного.

Важливо, щоб людина не шукала рішення самостійно, а їй допомагали фахівці, які мають спільну мету та працюють узгоджено. Сьогодні Україна накопичує надзвичайно складний, але водночас важливий досвід відновлення людей, які постраждали внаслідок війни, — зазначила Валентина Пупишева.

Віртуальна реальність допомагає зменшувати фантомний біль після ампутацій

Фізична терапевтка відділення фізичної та реабілітаційної медицини обласного клінічного госпіталю ветеранів війни Оксана Бондаренко розповіла про використання віртуальної реальності для реабілітації пацієнтів після ампутацій.

За її словами, у госпіталі вже третій тиждень застосовують VR-терапію. Її використовують, зокрема, для зменшення фантомного болю — коли людина відчуває біль у кінцівці, якої вже немає.

Оксана Бондаренко пояснила, що сильний фантомний біль може заважати пацієнтам виконувати реабілітаційні вправи та зосереджуватися на відновленні.

За перші три тижні використання VR-терапії у госпіталі вже помітили позитивні результати. За словами фахівчині, усі пацієнти з ампутаціями рук та ніг, які пройшли щонайменше три заняття, повідомили про зменшення фантомного болю щонайменше на два бали за шкалою оцінювання болю.

“Усі пацієнти, з якими ми працювали, відзначають, що під час заняття фантомний біль дорівнює нулю”, — розповіла Оксана Бондаренко.

За словами фахівчині, близько 70% пацієнтів, за станом яких вдалося простежити наступного дня, повідомили про зменшення фантомного болю на один бал.

Фахівчиня уточнила, що поки йдеться лише про перші спостереження, адже методику в госпіталі почали використовувати нещодавно.

“У мене був пацієнт з ампутацією ноги, який був абсолютно захоплений і просив залишити його ще. Однак рекомендації говорять, що тривалість одного сеансу не повинна перевищувати 30 хвилин”, — розповіла Оксана Бондаренко.

Одне заняття триває в середньому від 12 до 25 хвилин залежно від стану пацієнта. Підготовка до процедури займає ще близько 5–7 хвилин. За словами Оксани Бондаренко, протягом години таку терапію можуть пройти двоє людей.

Вчитися ходити ще до протезування

В обласній клінічній травматологічній лікарні для підготовки людей з ампутаціями до протезування використовують спеціальну пневматичну систему. Вона допомагає пацієнтам поступово відновлювати здатність стояти та ходити ще до отримання постійного протеза.

Про це розповів фізичний терапевт лікарні Дмитро Тарапака. За його словами, таку реабілітацію проходять як військові, так і цивільні.

Після того як рана на місці ампутації загоїлася, медики можуть використовувати спеціальний механізм для відновлення. Він складається з двох надувних подушок і металевого каркаса. Подушки наповнюються повітрям і допомагають зафіксувати частину ноги, а каркас забезпечує опору.

Подушка надувається до певного моменту і людина може стояти. Ми працюємо з нею спочатку на брусах, тому що на цей тренувальний протез не можна давати повне навантаження. Максимум — 50% ваги тіла, — пояснив він.

Після цього пацієнти поступово переходять до ходьби з ходунками або милицями. Також із ними працюють над зміцненням м'язів.

“Потім ми продовжуємо реабілітацію з пацієнтом у залі: працюємо із частиною кінцівки, робимо масажі та вправи для зміцнення м’язів. При цьому зміцнюємо м’язи не лише цієї кінцівки, а й усього тіла”, — розповів Дмитро Тарапака.

Дзеркальна терапія

Студенти Центральноукраїнського інституту розвитку людини Владислав Диченко та Дар’я Касьянчик розповіли про використання цифрової дзеркальної терапії для реабілітації людей після інсульту, з ампутаціями, хворобою Паркінсона, розсіяним склерозом та іншими порушеннями рухових функцій. 

Студенти працювали із цим методом у лікарні, де цифрову дзеркальну терапію застосовували для реабілітації 27 пацієнтів з ампутаціями верхніх і нижніх кінцівок.

Метод полягає в тому, що камера записує рухи здорової руки чи ноги, а програма дзеркально відображає їх на екрані на місці втраченої кінцівки. Так у людини виникає ілюзія, ніби вона рухає травмованою або ампутованою кінцівкою. Це використовують для відновлення рухових функцій та роботи з болем.

“Важлива відмінність цього пристрою — вбудований алгоритм на основі штучного інтелекту, який допомагає аналізувати прогрес пацієнта та підбирати вправи, які найкраще йому підходять”, — розповів Владислав Диченко.

Перед початком цифрової дзеркальної терапії враховують стан пацієнта, зокрема, рівень ампутації, швидкість ходьби, силу болю та час, який минув після ампутації. На основі цих та інших показників програма підбирає вправи для реабілітації. Складність вправ поступово збільшують. У клінічних дослідженнях типовий курс такої терапії становить 20 занять — п'ять разів на тиждень, приблизно по годині, зазначили студенти. Водночас тривалість і навантаження підбирають індивідуально для кожного пацієнта.

Чому фізичного відновлення після воєнних травм недостатньо

Кандидатка медичних наук, доцентка, завідувачка кафедри психології, соціальної роботи та педагогіки Інституту соціальних і гуманітарних наук Університету “Україна” Олена Романенкова наголосила, що реабілітація людей, які пережили війну, має включати не лише фізичне відновлення, а й психологічну підтримку.

За її словами, навіть після успішного лікування фізичних травм людина може відчувати провину, сором, втрату довіри до світу та труднощі з поверненням до звичного життя.

“Ідеально відновити анатомію — це ще не означає повернути людину до повноцінного життя, якщо ми будемо ігнорувати її психологічний стан”, — зазначила Олена Романенкова.

Вона наголосила, що з такими пацієнтами повинна працювати команда фахівців, зокрема лікарі, психологи та соціальні працівники.

“Наше спільне завдання — об'єднати всі наші зусилля навколо людини, а не лише навколо рани”, — підсумувала вона.

Читайте також: Безкоштовне харчування для школярів: чому понад 900 батьків написали відмови в Кропивницькому