28 січня 2025, 11:50
На Кіровоградщині протягом січня збирали книги для бібліотеки, знищеної вогнем. Книгозбірня працювала у клубі села Нагірне Великоандрусівської громади. Будівля згоріла наприкінці минулого року. Грішать на пічне опалення. Де тепер тулиться бібліотека, про відновлення книжкового фонду та скільки видань згоріло, дізнавалася журналістка Точки доступу Лілія Кочерга.
Валентина Стеценко очолила Нагірнянський клуб після свого чоловіка. Він працював там 35 років. У цю справу, розповідає, вкладали і душу, і власні гроші. Тепер від справи життя лишилися лише спогади та згарище.
Разом з бібліотекою ми створили музейну кімнату. У селі Нагірне налічується 368 людей. Це село – старе село Новогеоргієвська колишнього – затоплене місто. Воно має велику історію. Тому наша робота була пов’язана саме з відродженням традицій рідного краю, ми проводили різні дозвіллєві заходи.
Довідка з Вікіпедії: Новогеоргіївськ до 1795 і в 1821–1860 — Крилів, у 1795–1821 — Олександрія. Місто в Україні, якого більше не існує, колишній районний центр у Кіровоградській області. Нині затоплене водами Кременчуцького водосховища. Стояло на правому березі Дніпра при гирлі Тясмину.
Пані Валентина розповідає, що більшість людей у селі – похилого віку. Але вони також охоче доєднувалися до різних заходів – новорічних і різдвяних, приходили на вечори відпочинку. У Будинку культури працювали гуртки художнього читання, творчості, хореографічний.
Будівлю з дерев’яних брусів звели для школи в 1957-му році. Коли в 59-му році цю територію затопило водами Кременчуцького водосховища, тут навчалися школярі. За підтримки меценатів, напередодні пожежі в будівлю пpовели каналізацію й водовід, зробили санвузол та натяжні стелі.
Це був справжній культурний центр громади, де проводили зустрічі та теплі вечори, розповідає Валентина Стеценко.
Я до останнього все-таки надіялася на борців з вогнем, що наслідків таких не буде. Ну, чесно кажучи, коли це все горіло, це горіла душа. Але дуже важко їм було потрапити у приміщення, багато часу знадобилося, щоби зняти шифер і дошки. Потім довелося ще раз їхати по воду.
Про те, що сталося займання, жінці повідомили місцеві жителі, які йшли повз будівлю на сільський автобус. Вони побачили, що димить покрівля. Попри всі намагання, врятувати з вогню нічого не вдалося.
Дивом вціліли старі інвентарні книги з часів Новогеоргієвська, вітер їх тепер листає… Ми їх зберігали, як історію, щоб діти бачили, як писали чорнилом.
У відремонтований клуб мав переїхати місцевий фельдшерський пункт. Нині ж працівники клубу й бібліотеки туляться у медсестри.
Вона, до слова, також відвідувала будинок культури та бібліотеку і як місцева жителька, і як фахівчиня – читала лекції на тему медицини.
Там проводили різноманітні свята, яскраво було, мені подобалося і люди були дуже задоволені. Нині культурне життя на селі продовжується завдяки ентузіазму наших активістів. Був клуб – село жило, а зараз – наче завмерло все, душа болить, – говорить пані Світлана.
Вона додає, що у приміщенні Будинку культури готували кімнату для медпункту, діючий ФАП планували закрити, оскільки у будівлі треба відремонтувати дах. Та не так сталося, як гадалося. Нині у медпункті збирають книжковий фонд для читачів. У книгозбірні, знищеній вогнем, було близько двох тисяч видань.
Користувачами були дітки, люди похилого віку, різні категорії були. Влітку було багато дачників, приходили як дітки маленькі, так і дорослі. Бібліотека жила разом з Нагірнянським клубом, ми все робили разом – вироби, сценки, книжкові виставки, – розповідає бібліотекарка Юлія Стеценко.
Чоловік пані Валентини, який тривалий час очолював заклад культури, нині хворіє. Пожежу клубу і бібліотеки він пережив наче особисту трагедію. Не було дня, розповідає жінка, щоб він не питав про ці події.
Він дуже плакав. Коли ти любиш свою роботу, коли хочеш зробити людям приємно, звеселити їх у цей складний час, це дуже важко. Життя було у клубі, а сьогодні ми маємо велику проблему. Це питання дуже болісне, бо ми тут не лише намагалися заробити копійку і принести додому, а вкладали в розвиток закладу, шукали меценатів, – ділиться Валентина Стеценко.
У Кропивницькому книги для бібліотеки Нагірного збирали у Гончаренко центрі. Волонтерка благодійної організації "Мрія", що опікується родинами захисників, Інна Пуляженкова принесла дитячу літературу, книги з психології та роман про любов під час війни. Каже, побачивши в соцмережах оголошення про збір, не змогла лишитися байдужою.
Побачила таку публікацію, яка дуже розчулила тим, що люди жили своєю справою і їхня справа згоріла просто у них на очах. Я, зокрема, принесла книжку "Бунгало", яку нещодавно прочитала. Авторка – американка Сара Джіо. Дуже цікава романтична розповідь. 42 рік, Острів Бора-Бора і там починається кохання між військовим та медикинею.
Кропивничанка розповідає, що принесла і дитячу літературу. Її троє дітей підросли, тож видання припадали порохом на полиці. А колеги Інни передали знищеній бібліотеці історичну та психологічну літературу.
Збирали книги і для розуму, і для серця – розповідають в освітньому центрі. Люди відгукнулися активно. Старші взагалі готові були віддати всі свої книги. Але серед них чимало російських видань. Такі в бібліотеці не приймають. Серед зібраних книг – класика, сучасна література, книги авторства місцевих авторів.
Приносили самі і передавали через колег. Це дуже класно, тому що ми бачимо знайомі імена на обкладинках. Наприклад, Василь Левицький передав свої книжки. Тобто, місцеві автори і авторки діляться, і це прекрасно, – прокоментувала керівниця Гончаренко центру Вікторія Талашкевич.
За інформацією пресжурналіста Великоандрусівської громади Сергія Гомілка, цьогоріч у селі планують розробити проєктно-кошторисну документацію будівлі нового клубу. Старий відновленню не підлягає.
Збір книг для Нагірнянської бібліотеки тривав протягом січня. Окрім Кропивницького, доєдналися Великоандрусівська громада, Світловодськ, Власівка, надсилали літературу з Києва та Чернігова. Вдалося зібрати близько п'яти сотень видань. Найбільшим попитом серед місцевих читачів, розповідає бібліотекарка, користуються романи, детективи, новели та література з психології.
Якщо ви бажаєте доєднатися до відновлення книжкового фонду бібліотеки і повернути українське у громаду, надсилайте книги Укрпоштою в с. Нагірне на ім'я Валентини чи Юлії Стеценко.
Читайте також: "Найбільша мрія — стати зрячою дитиною". Історія 14-річної Вікторії Булат із Кропивницького
Фото Олександра Козловського та героїв статті
Головне сьогодні
