Як лікувати алергічний дерматит

Алергічний дерматит — запалення шкіри, зумовлене контактом з алергеном. Окрім шкірних проявів, є і загальна симптоматика. Полегшити перебіг можуть антигістамінні препарати, наприклад димедрол, та інші десенсибілізуючі засоби.

Причини проблеми

У людей зі схильністю до алергій контакт з різними речовинами може спровокувати розвиток алергічної реакції. Фактори бувають:

1. хімічні (мийні засоби, полімери, синтетичні тканини);
2. біологічні (отрута комах чи тварин, рослини — чистотіл, борщівник, первоцвіт);
3. фізичні (ультрафіолетове випромінювання);
4. медикаментозні (новокаїн, пеніцилін, резорцин).

Контактний алергічний дерматит

Виникає в осіб із сенсибілізацією до:

1. синтетичних тканин;
2. мийних засобів;
3. полімерів;
4. фарб;
5. лаків;
6. новокаїну.

Після контакту розвиваються еритема (рожеві плями), папули, пухирці, ерозії, мокнуття, кірочки і лусочки. Субʼєктивно пацієнт відчуває сильний свербіж та печіння. Початково висип є лише на місці дії, у разі повторного контакту — поширюється у віддалені ділянки. Після усунення дії алергену симптоми зникають. Рецидиви виникають на тлі повторного впливу.

Алергічний контактний хейліт

Це запалення червоної окрайки губ. Виникає через сенсибілізацію хімічними речовинами чи УФ-променями (актинічний хейліт). Висип може поширюватися на шкіру губ, інколи — на слизову рота. Супроводжується еритемою та лущенням. Можуть виникати поперечні зморшки та тріщини. Є виражені свербіж та печіння.

Алергічний контактний стоматит

Запалення слизової рота виникає через контакт зі стоматологічними матеріалами, лікарськими препаратами, зубними пастами, ополіскувачами. У осіб, що користуються знімним протезом, може бути стоматит у ділянці протезного поля. Наявні почервоніння, набряк, крововиливи, пухирці та ерозії на слизовій. Субʼєктивно відчувають печіння, сухість та зміну смакових відчуттів.

Діагностика захворювання

Лікар встановлює діагноз на основі анамнезу життя та захворювання. Необхідно визначити конкретний фактор, що провокує розвиток дерматиту. Для виявлення алергенів виконують шкірні проби. Можна призначати лабораторні дослідження — імунологічні реакції зі специфічними антигенами.

Лікування

Головний етап у лікуванні — усунути дію алергену. Додатково рекомендовано гіпоалергенну дієту з низьким вмістом солі та вуглеводів. Призначають десенсибілізуючі препарати, ентеросорбенти, у тяжких випадках — глюкокортикоїди. Місцево застосовують присипки, примочки, ванночки, пасти та мазі, що мають протизапальну дію. Слід памʼятати, що у разі виникнення симптомів треба йти до лікаря. Самодіагностика та самолікування можуть бути небезпечними для здоровʼя.