Більшість музеїв в Україні досі залишаються малодоступними для людей з інвалідністю: сходи замість пандусів, відсутність ліфтів, аудіогідів чи тактильних елементів. Проте деякі заклади поступово змінюють підхід. Центральноукраїнський краєзнавчий музей у Кропивницькому облаштовує інклюзивний простір всередині приміщення та напрацьовує рішення для безбар’єрного доступу в будівлю. У Черкасах краєзнавчий та художній також рухаються до інклюзивності, облаштовуючи пандуси, QR-коди та інтерактивні програми.
У спільному матеріалі “18000” та “Точка доступу” розповідають про те, наскільки доступні музеї двох міст.
Команда Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею робить кроки до того, щоб музей став доступним для кожного відвідувача — незалежно від віку, стану здоров’я чи фізичних можливостей. Директор музею Борис Шевченко розповідає – тут системно працюють над інформаційною та фізичною безбар’єрністю.
У музеї переконані, що безбар’єрність – це не лише про пандуси чи тротуари, а й про можливість кожного отримати інформацію, зокрема, дізнатися історію свою краю, країни та планети.
В головному корпусі були дві постійні стаціонарні експозиції – “Природа” та “Історія”. Останню на період війни демонтували, нині там діють змінні виставки.
Експозиція “Природа” працює в повному обсязі, її відкрили у 2017 році. Саме її команда активно наповнює елементами інклюзивності. Минулого року за грантові кошти від Українського культурного фонду тут реалізували проєкт “Музей для всіх”.
Тепер у кожній залі розміщені таблички шрифтом Брайля, які допомагають людям із порушенням зору ознайомитися з експозицією.
До нас приходили представники товариства незрячих, і ми побачили, як ці елементи працюють та змінюють досвід відвідування музею”, – зазначив Борис Шевченко.
Тоді ж у залах експозиції встановили інтерактивні елементи. Один із них – мультимедійний стіл. Він містить інформацію про 12 періодів історії планети, має квест-тести.
"Цей стіл дуже цікавий для дітей та дорослих, він також інклюзивний. Його висота оптимальна для того, щоб людина у кріслі колісному могла зручно ним користуватися. Також він реагує на дотик протезу".
Написи теж продубльовані шрифтом Брайля. Контент транслюється візуально, а також є звуковий супровід.
Ще один інклюзивний елемент – мультимедійна книга про червонокнижні рослини і тварин регіону. Вона поєднує текст, звук і відео, тож однаково зручна для дітей, людей із порушеннями зору чи слуху.
Окрім того, музей придбав спеціальні пристрої для відвідувачів із порушенням слуху.
"Ми включаємо елементи інклюзивності в усі напрямки нашої роботи. Такі речі роблять музей по-справжньому живим, доступним і потрібним людям", – розповів Борис Шевченко.
За його словами, проєкт “Музей для всіх” реалізовували разом із представниками спільнот людей з інвалідністю – консультувалися, тестували обладнання, враховували їхні побажання:
"Ми дослухалися до їхніх коментарів та вносили певні зміни для того, щоб все максимально відповідало їхнім побажанням та потребам. Зараз у музей приходять люди з порушеннями зору, слуху, приїжджають діти зі спеціалізованих закладів усієї області – вони знають, що обласний краєзнавчий музей доступний для них".
Більшість ініціатив із безбар’єрності музей реалізує завдяки грантам.
Ми розуміємо, що державні ресурси сьогодні мають бути спрямовані на підтримку Збройних сил, тому шукаємо альтернативні можливості, – пояснив він.
Нині команда музею працює над тим, щоб зробити простір не лише інформаційно, а й фізично безбар’єрним.
Для тих, хто не живе у Кропивницькому або ще не був у краєзнавчому музеї, варто пояснити: музейні кімнати є на двох поверхах. Одразу за вхідними дверима музею – історичні мармурові сходи, які ведуть нагору. А експозиція “Природа” – поверхом нижче, куди можна потрапити лише сходами, що праворуч.
Будівля музею – об’єкт культурної спадщини, зведений на початку ХХ століття, тому будь-які зміни мають бути не лише функціональними, а й естетично доречними. Крім цього, є і низка законодавчих обмежень щодо робіт.
Наразі в закладі вже мають бачення, як зробити музей фізично доступним для всіх.
Тут змінять вхідну групу та облаштують пандус, аби людина на кріслі колісному могла заїхати всередину. Всередині встановлять спеціально розроблений підйомник, з допомогою якого відвідувачі зможуть спуститися на “нульовий” поверх музею в експозицію “Природа”.
Потрапити на перший поверх можна буде через двір – із тераси. Для цього там облаштують безшовну плитку та інші необхідні елементи.
"Ми вже працюємо над цим і сподіваємося, що частину робіт зможемо реалізувати до кінця року".
Крім цього наразі в музеї немає вбиральні, яка була б доступною для людей у кріслі колісному. Цей елемент теж є у плані фізичної безбар’єрності закладу.
Натомість Черкаський обласний краєзнавчий музей обладнаний пандусами, що дозволяють відвідувати перший поверх будівлі та брати участь у майстеркласах. Тут облаштовано два кабінети для організації заходів, зокрема й для людей з інвалідністю. Вони мають низькі пороги й широкі проходи.
Водночас у черкаському музеї також немає ліфта. Тож людям з інвалідністю складно дістатися другого, третього чи четвертого поверху. Змінювати саму будівлю там теж складно, адже вона є архітектурною пам’яткою.
Голова спілки людей з інвалідністю “Перспектива” Віталій Середенко розповів, що в їхній організації нині перебуває близько 30 членів, проте послуги з реабілітації та арттерапії вони надають понад сотні людям з інвалідністю. Часом організовують і поїздки до музеїв. Каже, що серед найбільших проблем — елементарна недоступність інфраструктури. Незручні або відсутні пандуси на входах, вузькі дверні отвори, неадаптовані вбиральні – усе це робить музейні простори практично закритими для маломобільних відвідувачів.
"А ще вбиральні. Це дуже потрібна річ, адже в музеї перебуваєш не п’ять хвилин, а дві-три години. Для поїздок за місто це взагалі критично. Люди з порушеннями зору потерпають від того, що немає аудіогідів чи табличок шрифтом Брайля", – пояснив Середенко.
Ветеран російсько-української війни Віталій, який пересувається на протезах, розповів, що проблема не лише у відсутності пандусів, а й у функціональності тих елементів безбар’єрності, які вже облаштовані:
У більшості випадків це роблять номінально. Коли підходиш, то бачиш, ніби щось і зроблено, але без розуміння, як людина з інвалідністю буде цим користуватися.
За словами ветерана, йому цікаво відвідувати виставки, які стосуються українсько-російської війни. Проте багато таких експозицій розташовані на верхніх поверхах, куди дістатися людям з інвалідністю складно. Він наголошує, що інклюзивність – це не лише про пандуси, а про комплексне облаштування простору.
"Для мене інклюзивний музей – це місце, облаштоване всім необхідним для людей з інвалідністю. Це має бути адекватний пандус із безпечним покриттям. У музеї обов’язково має бути інклюзивна вбиральня, бо відвідування – це не на кілька хвилин. І, звісно, поруччя на всіх сходах. Добре було б і переосмислити, як розмістити експозиції: не всі можуть піднятися на верхні поверхи, тому варто розташовувати виставки так, щоб усі мали до них доступ".
Авторка – Олександра Ільченко
Співавтори – Ольга Зима та Сергій Макаренко
Читайте також: Сортування, дегазація та енергія з відходів: як у Кропивницькому та Черкасах змінюють сміттєзвалища
Фото: 18000, Точка доступу
Останні новини
