17 вересня 2024, 10:35
"Коли чоловік загинув, я розуміла, що маю сенс життя – нашого з ним сина. Темноокий Матвій – копія Андрія. Він часто питає про тата, в нас навіть є вечірній ритуал – розглядати його фотографії", – розповідає дружина полеглого захисника Андрія Осіпова Карина. Чим живе нині та як зберігає пам’ять про чоловіка, вона розповіла журналістам Точки доступу.
Карині 25 років. Вона, як і її коханий, з Олександрії. Вчилася в Олександрійському коледжі культури і мистецтв на хореографа. Працювала артисткою балету в Білоцерківському театрі імені Панаса Саксаганського. З майбутнім чоловіком познайомилася у 2019 році. Зустріла долю в подружки на весіллі.
У 2021 році Карина та Андрій одружилися. В тому ж році народився син Матвій.
Андрій дуже харизматичний, добрий, щирий. Якось спілкування одразу склалося, тягнуло одне до одного. Хоч і були моменти, що я поїхала працювати в Білу Церкву, він – за кордон. Наші долі розходилися, але потім ми знову зустрічалися.
Ще на етапі дружби чоловік неочікувано приїхав до дівчини в Білу Церкву, щоб просто побачити Карину.
Коли почалася пандемія коронавірусу, Карина через рік повернулася в Олександрію до мами. Саме тоді Андрій повернувся з-за кордону.
19 червня 2022 року Андрій доєднався до лав Збройних сил. Служив у десантно-штурмових військах. Був командиром відділення у 132-му окремому розвідувальному батальйоні. Пішов в армію, не чекаючи повістки.
З одного боку, я його вибір підтримувала. Це дуже сміливий вчинок – захищати Батьківщину, захищати нас із сином. З іншого боку, звичайно, хотілося, щоб він був вдома біля нас. Щоб ця підтримка і чоловіче плече були поруч, – каже Карина.
Коли Андрій був у війську, дружина намагалася підтримувати його так, щоб він не відчував, що далеко.
1 травня 2023 року молодший сержант Андрій Осіпов загинув під Бахмутом, потрапивши під обстріл. За спиною у бійця вибухнула ворожа міна.
Хлопці приїжджали, то говорили, що цілий був – ні крові, нічого, а уламок так оце потрапив, – каже батько Олександр Осіпов.
Додає, що Андрій у 32 роки пішов на фронт добровольцем за старшим братом, якого мобілізували. До того моменту жодного стосунку до військової служби не мав. Пройшов навчання в Україні, потім – у Великій Британії.
Син ніколи не боявся труднощів, розповідає чоловік, ніколи не шукав легких шляхів. Змалечку не завдавав нікому клопотів, міг сам себе зайняти, батьки ніколи й не чули, щоб він плакав.
Вони обоє в мене чудові сини. Сам їх виховав. Андрію 11 років було, коли мати в них померла. Старшому – 14. Обох вивчив. Старший – лікар, і АТО пройшов, і зараз пішов у першу чергу. Контужений був. І Андрій вже услід за братом.
Олександр Осіпов, старший брат полеглого воїна – лікар анестезіолог-реаніматолог. Вперше, розповідає, його мобілізували у 2015 році. Служив у медичній роті. Коли почалася повномасштабна війна, сам пішов до військкомату.
Чоловік зізнається – не хотів, щоб до війська ішов і молодший брат, бо той не мав досвіду.
Мені дружина говорила, що чекати дуже тяжко. І от я відчув у цей момент, як це тяжко, коли хтось рідний на війні.
Розповідає, що Андрій говорив йому про те, що тільки-но війна закінчиться, повернеться до улюбленої справи – будівництва. Він горів цим, робив розрахунки, підбивав кошторис. Згадує, що Андрій мав повагу й серед побратимів у війську.
10 вересня цьогоріч Матвію виповнилося три рочки. Він дуже любить гуляти на подвір'ї. Та, згадує Карина, тут стояла лише одна зламана гірка. Тоді вона вирішила облаштувати майданчик для сина та решти дітей у пам’ять про свого героя. Щоби кожен, хто приходить сюди, згадав його – на гірці відповідний напис.
Недалеко тут є майданчики, але хотілося, щоб він був просто на нашому подвір’ї. Вирішила тут облаштувати дитячу локацію і щоб це було в пам’ять про чоловіка.
У День народження полеглого захисника Андрія Осіпова, 3 липня, рідні зробили відкриття дитячого майданчика.
Карина говорить, що коли майданчик тільки-но зводили, люди підходили до неї і розпитували, що тут планується. Спочатку, зізнається, соромилася розповідати особисту історію. Але вже під час відкриття багато хто підходив і дякував за зроблене.
Матвій знає, що це локація виключно для дітей і тут є частинка його тата.
Маленький Матвій, веде далі Карина, не розуміє до кінця трагедію, яку пережила родина, але вона намагається йому пояснити. Розповідає, що тато на небі, що він його бачить.
Син питає часто, де його тато, просить показати його фото. В нас навіть перед сном такий ритуал був: листати фотоальбом із татовими фотографіями. На багатьох із них Сергій у військовій формі. Я говорю, що наш тато захищав нас, він хороший, а є окупанти, які прийшли і хочуть нас скривдити, забрати нашу територію. Я кажу, що так сталося, що татко захищатиме тепер нас з неба.
Карина певна, що Андрій би зрадів, почувши дитячий сміх, який лунає нині на дитячому майданчику, встановленому в пам’ять про нього.
Цей матеріал створено за підтримки гранту Фундації польсько-німецької співпраці.
Читайте також: "Через чотири місяці змогли поховати Сашу": інтерв'ю з Іриною Литвин, дружиною спецпризначенця з Кропивницького
Фото з сімейного архіву
Головне сьогодні
