01 листопада 2023, 14:20
“Це був жах. Все як в тумані. Прокидаюся зранку – шукаю, телефоную в госпіталі, в морги, усюди… А відповідь щоразу одна – ми не знаємо”, – так Інна Демешко згадує квітень, травень і червень минулого, 2022 року. ЇЇ чоловік, 35-річний Валерій Демешко, батько двох доньок, зник на Луганщині у квітні, за півтора місяці після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Про пошуки чоловіка та відчуття втрати жінка розповіла Точці доступу.
Інна та Валерій познайомилися 16 років тому. Спочатку просто дружили, а потім – закохалися. Після весілля народилася старша донька. За 4 роки придбали будинок, а за кілька місяців чоловіка забрали в АТО. Там у 2015-2016 роках він отримав три бойові нагороди.
Він життєрадісний, завжди всім допомагав – ніколи не думав про себе, не міг сказати “ні”. Він – справжній воїн. В АТО теж служив на Луганщині – у місті Щастя. Одного разу на позиції Валерій побачив, як ворог намагався пробратися на територію наших бійців. За це йому дали відзнаку “За взірцевість”, – розповідає Інна.
Останнім часом працював складачем поїздів на залізниці у Кропивницькому. 1 березня, за 6 днів після вторгнення, Валерій добровільно пішов до військкомату, а вже за два дні знову був на Луганщині.
Коли він пішов на війну, то сказав, що АТО навіть близько не схоже на повномасштабне вторгнення. Він влучно стріляє, впевнено тисне на курок. Побратими називали його “Кулеметом”, – згадує Інна.
Так, 3 березня Валерій вже був на локації – в Лисичанську. Потім їх розподілили на позиції.
Він сказав, що приїхав, що буде телефонувати. Зв’язок був поганий.
Згадує – протягом двох тижнів з чоловіком спілкувалася відносно регулярно. Валерій телефонував, говорив, що все добре. На початку квітня розмови стали рідшими – зв’язку не було протягом кількох днів.
Я переживала. Він зателефонував 7 та 9 квітня. Казав, що все добре. Потім сказав, що його посилають у “відрядження”. Я кажу, яке відрядження, це ж війна? Пояснив, що там не вистачає людей, і їх туди відправляють.
Востаннє чоловік зателефонував 12 квітня о 12:30. Знову сказав, що все добре:
Сказав, що зателефонує ввечері, але дзвінка не було. Подзвонила я, а він не відповідав...
У ніч із 12 на 13 квітня жінка телефонувала йому до ранку.
І зв'язок є, а трубку не бере. Я почала бити на сполох. Не могла додзвонитися й до побратимів, але вони були поза зоною. А за кілька днів виклик почали скидати.
Далі почався нескінченний пошук та безліч різних версій щодо долі чоловіка. В одного з побратимів Інна дізналася, що Валерій пішов на завдання, з якого не повернувся.
Жінка дізналася телефони кількох командирів з його бригади. Один із них сказав, що з чоловіком все добре: начебто був бій, але Валерій цілий і скоро вийде на зв'язок.
Інна поїхала купувати продукти, аби відправити йому посилку.
Але потім мені подзвонила мама чоловіка і сказала, що на гарячій лінії їм повідомили, що він зник безвісти. Тоді я подзвонила на гарячу лінію бригади, а мені кажуть “Так, він безвісти зниклий”. Але як це? Якщо мені командир сказав, що з ним все добре? Врешті мені сказали, що той командир не володіє інформацією…
За словами Інни, чи не щотижня з’являлися різні версії. Говорили, що він був поранений і його вивезли в госпіталь. Говорили, що найгірше, що може статися – це полон. Говорили, що в бою було влучення в бліндаж, у якому він був… Втім, жодного факту, який довів би хоч щось, немає й досі.
Чоловік сниться мені майже кожного дня. У снах я його шукаю, або він телефонує, або приходить.
В один день із Валерієм зникли ще 5 військових. Один із них перебуває у ворожому полоні. Це офіційно підтверджено.
Інна та Валерій мають двох доньок – 14 та 6 років.
Чоловік дуже любить своїх доньок. Старша – Діана, дуже схожа на нього за зовнішністю, а менша – Вероніка – за характером.
Інна розповідає, що для молодшої доньки зникнення батька стало важким випробуванням:
Вероніка звикла, що ми то телефонуємо йому, то посилку відправляємо, то щось купуємо. Вона не розуміє, чому ми не можемо йому зателефонувати.
Одного дня Інна разом із меншою донькою йшли від логопеда та дорогою мали занести довідку з поліції про зникнення чоловіка до військкомату:
Вероніка сказала мені: “Мам, давай скажемо військовим, щоб нашого татка відпустили”... Кожного дня донька каже “Давай йому відправимо посилку, давай йому зателефонуємо, давай напишемо”. Для дитини це дуже важко.
За словами Інни, дитина загадує на свій День народження бажання, щоб тато повернувся
Вона запитує: “Мамо, а чому моє бажання не здійснюється?” Що я їй можу відповісти?
Донька питає, чи живий її тато. Наразі Інна не готова відповісти на це питання.
Вона ходить з його фотографією, кладе поруч із собою на дивані. Та і я ставлю його портрет біля себе на дивані. Він завжди поруч.
Вже півтора роки жінка живе надією.
Сподіваюся, що він в полоні, і повернеться.
Зараз Інна є членкинею громадської організації “Сім’ї на захист воїнів 34 батальйону 57 бpигади”. До неї увійшли рідні бійців, які загинули, потрапили в полон або зникли безвісти.
В рамках однієї з поїздок для оздоровчої реабілітації, яку організували для учасниць ГО, Інна мала сеанс терапії з психологинею.
“Якщо хочеться плакати – плач” – сказала мені вона. Мабуть сили жити мені дають тільки діти. Якби не вони, не знаю, що було б зі мною. Коли вони поруч, намагаюся тримати себе в руках. А коли діти їхали до моєї мами, то я не могла стриматись і плакала. Звісно, пошуки чоловіка продовжуються, але після розмови з психологом, мені стало трохи легше. Виговорилася, розказала, що мене турбує, виплакалася…
За словами Інни, в перші місяці повномасштабного вторгнення не було єдиного зрозумілого механізму, що робити рідним, коли людина зникла:
Я пішла в поліцію, написала заяву, ходила у військову прокуратуру, у військкомат, зверталася в оперативне командування “Південь”.Там мені сказали, що місцевість, де зник чоловік, обстежили, його тіло не знайшли. Опитали місцевих, але його ніхто не бачив.
Наразі в Україні є встановлений порядок дій для рідних військових, яких вважають зниклими безвісти.
Головна спеціалістка управління по розшуку зниклих безвісти за особливих обставин МВС України в області Тетяна Бородіна розповіла Точці доступу, як діяти рідним в такій ситуації.
Так, рідні зниклого мають звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Якщо в центрі підтвердили інформацію про зникнення людини, вони мають видати документ, який має назву “сповіщення сім'ї”. У ньому будуть зазначені дані військового, а також дата та місце зникнення.
Рідних також спрямують відділу Національної поліції, де вони мають написати заяву про зникнення члена сім'ї.
Саме ця заява є підставою для того, щоб органи Національної поліції заводили кримінальне провадження по факту зникнення людини, тому що це злочин.
Правоохоронці вносять дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після чого надають витяг із номером провадження. Це теж документ для рідних, який підтверджує те, що заведена кримінальна справа, що органи Нацполіції починають розшук.
Потому рідні мають звернутися до Управління зі зниклих безвісти за особливих обставин: на гарячу лінію або в обласне представництво.
При зверненні треба заповнити анкету. Ці дані також внесуть в Єдиний реєстр зниклих безвісти за особливих обставин. І коли дані про людину потрапляють у реєстр – це гарантія того, що вона отримує статус зниклого безвісти. Рідні отримають посвідчення члена сім’ї зниклого безвісти
Тетяна Бородіна зазначила, що щомісяця опрацьовує близько 200 звернень громадян.
Номер телефону Тетяни Бородіної:
Також звернутися до Управління можна за номером гарячої лінії:
За її словами, одразу ж після отримання сповіщення про те, що людина зникла безвісти, рідна людина (дружина, чоловік) зниклого мають написати в ТЦК заяву на ім’я командира військової частини щодо грошового забезпечення. Таким чином заявник отримуватиме заробітну плату, яку отримував військовий перед зникненням.
Бувають затримки, іноді командири говорять про те, що мають провести службове розслідування. Але, скільки б часу не пройшло, бо в моїй практиці було й таке, що людина не отримувала виплати пів року, все одно вона отримає виплати з тієї дати, коли людина зникла безвісти, – пояснила пані Тетяна.
Дані про зниклих безвісти зібрані у Єдиному реєстрі.
За словами заступниці начальника управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області Олени Романченко, отримувати пенсію за особу, яка зникла безвісти за особливих обставин, можуть непрацездатні члени родини, незалежно від тривалості страхового стажу у годувальника.
На підставі витягу з реєстру люди зможуть звернутися до Пенсійного фонду, щоб отримати пенсію по втраті годувальника непрацездатним членам сімʼї.
Члени сім’ї зниклого безвісти, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.
Право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Пенсія призначається на період, протягом якого зникла особа зберігає правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, тобто поки дані про таку особу знаходяться в Єдиному реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Для подачі заявки можна звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України.
За словами Олени Романченко, наразі в області 120 рідних безвісти зниклих військових отримують пенсію.
У Кропивницьких школах та дитсадках діти військових, які вважаються зниклими безвісти мають пільги на харчування. Як повідомила начальниця міського управління освіти Лариса Костенко, пільга є постійно діючою. В садочках діти отримують безкоштовне харчування, а в школах – безкоштовні сніданки.
Наразі у закладах освіти міста таку пільгу отримують 56 дітей.
Це п'ятий матеріал проєкту Точки доступу "Дpужини геpоїв".
Перший читайте тут: “Якщо Герої не вмирають, то кого я тоді поховала?”
Другий матеріал читайте тут: "Ти вчишся жити з цим болем": Ганна Мединська про втрату чоловіка на війні та переживання горя
Третій за цим посиланням: “Найтяжче було сказати доньці про смерть тата”: історія дружини загиблого воїна з Кропивницького
Четвертий матеріал за цим посиланням: “Таких, як він, більше немає”: історія дружини загиблого військового з Кропивницького
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю онлайн-видання "Точка доступу" і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Читайте також: Рідні військовополонених і зниклих безвісти воїнів провели у Кропивницькому мирну акцію
Головне сьогодні
