22 квітня 2024, 10:35
"Місце жінки на кухні", "жінка має виховувати дітей і дбати про родинний затишок", "бодібілдинг – це не жіночий спорт"… До цього часу ми чуємо подібні закиди суспільства щодо місця жінки у житті. І, на жаль, досі існує стереотип щодо "слабкої статі", мовляв, жінкам не притаманно, наприклад, займатись кульовою стрільбою або бодібілдингом, бо це позбавляє її жіночності. Чи так це насправді і як викорінити хибне уявлення щодо того, чим має, а чим не має займатись жінка, розбиралась Точка доступу.
Кропивничанка Олена Шворак протягом двох років займається бодібілдингом (культура людського тіла, спрямована на пропорційний розвиток скелетних м'язів – ред.). Вона декілька разів на тиждень відвідує спортзал, програму тренувань і навантаження визначила самостійно.
Я виконую силові вправи. Не треба плутати з пауерліфтингом (силовий вид спорту, в якому спортсмен долає вагу – ред.), я не тягну величезні вантажі, а займаюсь побудовою свого тіла.
Розповіла, що прийшла в зал, щоб "розвантажити голову" шляхом навантаження м’язів.
Мені захотілось зробити щось для себе. Не для того, щоб комусь подобатись і відповідати якимось стандартам, а для того, щоб приділити час собі.
Спорт – це доза ендорфінів, гарний настрій, а бонусом – гарна фізична форма, переконана Олена.
Я побачила результат через рік. І саме тоді я поставила собі за мету – розкачати спину і надати їй гарної форми.
У залі ти не жінка, і не чоловік, а людина, яка займається спортом, переконана Олена. Розповіла, що спортзал, який відвідує, – доволі гендерночутливе середовище, однак був випадок, коли вона зіткнулася з проявом стереотипного уявлення щодо жіночої статі як "слабкої".
Один чоловік займався на тренажері, на якому я теж виконую вправи. Коли я підійшла, щоб почати там тренування, він каже: "Я зараз розберу двадцятку, бо ви не потягнете", а я йому у відповідь: "Ні-ні, лишайте, я з цією вагою зроблю розминку".
Поділилася, для своїх занять визначила оптимальну вагу дисків – 35-40 кілограмів.
Однак цей чоловік чомусь вирішив, що і 20 кілограмів – це для мене важко.
Чомусь у суспільстві до цього часу актуальний стереотип щодо того, що жінки і дівчата приходять у спортзал качати сідниці, каже Олена.
Вважається, що дівчата качають сідниці і не качають спини. А я роблю великі навантаження саме на спину.
Олена розповіла, що іноді стикається з гендерними стереотипами і втручанням в особистий простір під час спілкування в соцмережах.
Чоловік, з яким познайомилася, спочатку захоплено казав "Це круто!", коли дізнався, що я відвідую спортзал, а потім надіслав фото прокачаної жіночої спини і написав: "Тільки не будь такою!". А в мене це фото встановлене "шпалерами" на робочому столі комп’ютера, бо це моя мрія – мати таку рельєфну спину.
Обурює, каже, те, що малознайома людина диктує, якою має бути Олена, а надто – якою вона бути не має.
Таким людям я відповідаю, що багато років я була такою, якою мене хочуть бачити оточуючі. Вважаю, що нині суспільство не готове сприймати людей, які виходять із загальноприйнятих рамок. На жаль, до цього часу є стереотип, що жінка має обслуговувати сім'ю, бути зручною, корисною і "забити" на себе.
Іноді "експертні" коментарі лишають і дівчата, розповіла Олена.
Їм не подобаються фото, які я викладаю, мовляв, це занадто. Одна дівчина написала: "Ну це ж так нежіночно". Не розумію, навіщо взагалі таке писати. Я це роблю для себе і мені подобається мій зовнішній вигляд.
Окрім того, що мріє розробити гарну спину, Олена має ще одну мету – залучити якомога більше жінок і чоловіків до занять спортом. Для цього створила телеграм-канал, у якому розповідає про свої тренування і результати, які вони дають.
Євгенія Шалова працює тренеркою п’ять з половиною років. Вона професійно займалась кульовою стрільбою з 2013 по 2019 роки.
На той час у цьому спорті, принаймні, у секції, яку я відвідувала, дівчат було набагато більше, ніж хлопців. Потім я почала професійно займатись жимом штанги лежачи і конкуренція серед дівчат у цьому виді спорту також була великою.
Свої вподобання з силових видів спорту, розповіла, не перекладає на тренерську діяльність, а клієнток тренує за такими запитами:
Не всім дівчатам, з якими я контактую, до вподоби займатись силовими видами спорту. Насправді не всім це і потрібно. Але якщо клієнтка хоче у цьому розвиватись, я не відмовлю.
Розповіла, що тренує і хлопців, і дівчат.
Немає поділу на чоловічі і жіночі тренування. У мене всі дівчата прокачують м’язи спини, підтягуються, присідають і роблять станові тяги. Різниця полягає лише у тому, що хлопці працюють з однією вагою, а дівчата – з іншою.
Додала, що велику роль у тренуваннях відіграє гормональний фон. Також варто правильно визначити вагу, з якою працює людина. Якщо жінка займається, наприклад, жимом штанги лежачи, це не означає, що вона розкачається настільки, що фігура буде подібна до чоловічої, зазначила Євгенія.
Коли ти професійно займаєшся спортом і робиш жим штанги лежачи – це одне навантаження. А коли ти це робиш для підтримки м’язово-зв’язкового апарату – зовсім інше. Вид спорту один і той же, але навантаження абсолютно різні.
Попри те, що жінки і чоловіки можуть віддавати перевагу різним видам спорту, у світі не існує поділу на жіночі і чоловічі види, розповіла тренерка з бігу, інструкторка зі скандинавської ходьби в межах проєкту "Активні парки" Наталія Фролова.
Найголовніше у спорті – отримувати задоволення від процесу і результату занять, а також досягати поставлених цілей.
Розповіла, що за роки роботи не стикалась з тим, щоби жінка відмовлялась від занять силовими видами спорту, бо боялась засудження з боку суспільства.
Водночас були поодинокі запити від жінок на кшталт: "Я би хотіла займатись для здоров’я, але не хотіла би дуже розвивати м’язи, щоб моє тіло не набуло чоловічого вигляду". Я пояснюю, що мої тренування спрямовані, насамперед, на підтримку здоров’я. Ми не використовуємо важких дисків чи чогось подібного.
Стереотип щодо "слабкої статі"
Стереотип, який до цього часу існує щодо того, що жінка – це слабка стать, навіяний історичними і культурними уявленнями, вважає Наталія Фролова.
Протягом останніх десятиліть жінки більш впевнені і активні, тому таке уявлення потроху нівелюється. Зараз, наприклад, разом з жінками на розтяжку і стретчинг приходять чоловіки. І навпаки, жінки активно грають у волейбол, інколи – футбол.
Щоби подолати явище гендерної нерівності щодо жінок у спорті, слід їх залучати до різних рівнів спортивної ієрархії, вважає Наталія Фролова.
Має бути більше тренерок у різних видах спорту, жінки мають обіймати керівні посади у цій сфері, а ще треба більше проводити спортивних жіночих змагань.
За приклад назвала змагання з жіночого футболу, бігу зі стометрівки або занять на турніках.
Треба дати мотивацію. Наприклад, буде змагання з воркауту для жінок. Даємо рік на підготовку. І найголовніше – щоб брали участь не спортсменки, а жінки з різних сфер, наприклад, вчительки, лікарки, бібліотекарки. Гадаю, це би дозволило залучити жінок до різних видів спорту».
Гендерні стереотипи щодо жінок і чоловіків формувалися під впливом різних суспільних і культурних процесів. Ще в кінці 19 століття жінки не мали можливості брати участь в Олімпійських іграх - їм було дозволено лише вболівати. Сьогодні жінки можуть займатися різними видами спорту і брати участь у різноманітних змаганнях. Тож змінюймо своє уявлення, усе залежить від нас самих.
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
Читайте також: Єлисаветград-Кропивницький: історії семи жінок, які пробуджували національну свідомість
Головне сьогодні
