26 червня 2018, 13:20
Точка доступу прпонує вашій увазі черговий випуск спецпроекту «Знайомтесь, Кропивницький», мета якого – познайомити жителів та гостей міста з особливостями кожного району обласного центру. Сьогодні ми хочемо розповісти вам про Арнаутове та Масляниківку – мікрорайони, які буквально перетікають один в один.
Нагадаємо, минулі випуски спецпроекту описували такі райони міста, як селища Гірниче та Нове, 101-ий мікрорайон, Беляєва, Космонавтів, Новоолексіївка, Кущівка та Завадівка.
Масляниківка знаходиться на півдні теперішнього Кропивницького як його повноправна частина. Колись тут було давніше поселення. На карті з атласу Тізенгаузена (1793), де показано розміщення російської армії на початку війни 1787-1791 років, воно називалося Саренкова. З цього можна припустити, що володіння колись належало якомусь запорозькому козаку Царенку. На карті останньої третини ХІХ століття, тобто, через сто років, село значиться як «дєрєвня» Масляниковка, а в реєстрі сіл Аннинської волості 1896 року вже мало подвійну назву Масляниковка-Красноглазовка, розповідає краєзнавець Леонід Багацький.
Старожила Царенка, очевидно, витіснили прибульці, яким уряд створив пільгові умови, щоб трималися Єлисаветинської фортеці. Це були старовіри, котрі накопичили у своєму середовищі неабиякі капітали, заради контролю над якими царат і «жалував прощення» недавнім релігійним «розкольникам». «Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область» твердить, наприклад, що родині прийшлого купця Масленикова тоді надані Масляниковка (660 десятин) і Масляникова (312 десятин). Ясно, з кріпацькими дворами при них. Саме від прізвища цього купця і пішла назва мікрорайону.
Щодо назви Арнаутового, то нині є дві версії. За першою, назву мікрорайону дали арнаути – так турки-османи називали наймані формації. Це була загальна назва, етнічно підрозділи складалися з греків, албанців, болгар і сербів, які служили охоронцями. Туреччина створила з них 1769 року два полки, що у ході війни перейшли на сторону росіян. Саме їх відповідно до указу імператриці було поселено неподалік від Єлисаветградської фортеці.
Друга версія схиляється до того, що назва мікрорайона пішла від прізвища ромійського офіцера Арнаутова, який служив у фортеці та отримав неподалік від неї земельну ділянку.
Обидва мікрорайони знаходяться у складі Кропивницького трохи більше як півстоліття – до того часу на цьому місці був колгосп, що відносився до Черняхівської сільради.
І Арнаутове, і Масляниківка мають напрочуд гарну транспортну розв’язку. Сюди їздять одразу кілька маршрутів комунального та приватного транспорту. Найзручнішим, звичайно, є маршрут №116 – він поєднує обидва райони із селищем Молодіжним, їдучи майже через усе місто. В той же час маршрутне таксі №116А сполучає Арнаутове та Масляниківку з райцентром. Сюди ж приїжджає №117, поєднуючи обидва райони з центром Кропивницького.
Ще один маршрут – №115 – єднає Масляниківку із залізничним вокзалом, рухаючись центральною частиною міста.
Місцеві жителі не нарадуються саме на комунальний транспорт – він їздить за чітко окресленим графіком, якого водії автобусів суворо дотримуються. Саме тому жителі районів можуть, виїжджаючи до міста, бути впевненими в тому, що обов’язково сядуть до салону у чітко визначений час.
Саме так його можна назвати через те, що тут знаходяться одразу 16 вулиць, які носять імена відомих творців. Назвемо їх усі, це – вулиці Кобилянської, Колоса, Архітектора Достоєвського, Ерделі (Ксенії, всесвітньо відомої арфістки), Стуса, Вербицького, Чубинського (обидва – творці гімна України), Заньковецької, Кондратюка, Юри, Григоровича, Ястребова, Покаржевського, Старицького, Микитенка та Григорія Сковороди.
Завдяки місцевій бібліотеці в Арнаутовому часто проводять заходи, які навряд чи зустрінеш в інших районах нашого міста. Мова йде про літературні вечори, в які перетікають дні «творчих» вулиць. Участь у таких заходах беруть фактично всі жителі. До них часто долучається й депутат Вадим Дрига, який представляє інтереси місцевих у міськраді Кропивницького.
Так, наприклад, неабиякий ажіотаж викликало святкування на вулиці Стуса – під час заходу жителі читали вірші геніального українського поета. А на завершення свята кожен будинок отримав добірку віршів митця.
Нині на території Арнаутового проживає близько 2200 чоловік, Масляниківки – майже 4 тисячі. Місцеві діти ходять учитися до НВО №33, яке обслуговує близько 200 учнів. Тут же, при навчальному закладі, працюють дві дошкільні групи. На жаль, іншого дитячого садка на території обох мікрорайонів немає, тому місцеві змушені возити нащадків або до селища Гірничого, або до інших районів обласного центру.
Те саме стосується лікарень – медичні заклади такого типу тут відсутні. «Виручає» знову ж таки селище Гірниче, де пацієнтів приймає лікарня сімейного типу. Але, разом із тим, переважній більшості місцевих жителів у разі хвороби доводиться їздити до інших районів Кропивницького.
Якщо в Арнаутовому осередком культури виправдано вважається місцева бібліотека, то на Масляниківці – місцевий БК (Будинок культури). Саме тут проходить переважна більшість інформаційних та розважальних заходів.
Арнаутове та Масляниківка можуть вважатися еталоном вуличного освітлення – цього року тут встановили сучасні енергозберігаючі ліхтарі. Тому гуляти вночі можна, особливо не переймаючись власною безпекою – видно дуже добре, та й дороги завдяки ремонту теж не даватимуть можливості пошкодити кінцівки. Також останнім часом були заасфальтовані провулки, що спускаються до берега Сугоклеї. Через це у мікрорайонах стало значно чистіше – тепер під час дощу вода не несе вниз грунт та сміття.
А влітку діти та їх батьки охоче купаються в Сугоклеї, рятуючись у воді від неймовірної спеки.
Куди ж без них? Легендарною особистістю для обох мікрорайонів є уродженець Білорусі Петро Васильович Стрельцов, що прожив тут до самої смерті. Історія його життя може стати сюжетом для телесеріалу, який дивитимуться буквально всі.
Петро Стрельцов у складі Червоної армії визволяв від нацистів тоді ще Кіровоград. Після звільнення обласного центру в районі Міськсаду відбувалося доукомплектування військових частин. Вдячні місцеві жителі перетворили цей захід на веселе свято.
Прогулюючись територією, юний Петро почув мелодійний дівочий сміх. Він закохався в нього, не бачачи, хто ж так весело регоче. Але солдат звичний іти у наступ, тому проблеми знайомства з дівчиною Марією практично не виникло. Молоді люди симпатизували один одному, але стосунки розвитку не отримали – частина Петра вирушила звільняти інші окуповані міста України.
Петро Васильович Стрельцов
Вже після перемоги солдат повернувся до тоді ще Кіровограда – йому не давали спокою ні очі, ні сміх Марії. Петро не став витрачати час на довгу облогу. Якось зустрівшись із дівчиною, він попросив її прогулятися з ним до тодішнього аналогу РАЦСу, начебто для того, щоб виправити якісь документи. Зайшовши до приміщення установи, Марія стала учасником весільного обряду. Ошелешена дівчина, почувши питання, чи згодна вона стати дружиною Петра Стрельцова, хотіла відновісти «ні», але відчула, як він притис до її тіла щось металеве. Солдат пошепки повідомив, що в його руках пістолет, і якщо вона відмовить, це стане останнім, що і він, і вона почують у земному житті. Тому вона сказала «так».
Ця згода обернулася для обох довгими десятиліттями щасливого родинного життя – разом вони прожили довгі 49 років, народивши та виростивши трьох дітей.
Померла легенда Арнаутового у 2000 році.
В той же час, внучка Петра Стрельцова Маргарита Ященко стверджує, що описана історія має мало спільного з реальністю. За її словами, бойовий шлях Петра Васильовича почався під Сталінградом і завершився в Берліні. Він був нагороджений трьома орденами Червоної зірки, медалями «За визволення Сталінграда» та «Взяття Кенігсбергу», тричі поранений. Петро Стрельцов командував батареєю 8-го Олександрійського механізірованного корпусу (керував стрільбою з «Катюши») та був одним із визволителів Кіровограда. Після війни залишився служити у військовій частині, що була розташована у Польщі, і вже там народилась перша дитина (син).
Й Арнаутове, і Масляниківка – переважно приватний сектор, де проживають люди, що звикли до тихого розміреного життя. Недаремно, якщо звідси хтось виїжджає, на його місце охоче переселяються жителі інших мікрорайонів міста, адже тут переважно чисте повітря, позбавлене вихлопів транспорту та промислових підприємств.
Найбільшими проблемами обох районів є дефіцит місць у дошкільних групах при НВО №33 та відсутність медичних закладів. Також місцевим не вистачає великих магазинів – у тих, що є, можна придбати лише саме необідне. За всім іншим потрібно їхати у супермаркети в інші райони міста. Втім, уже незабаром тут з’явиться магазин «Черняхівський», де, як обіцяють його власники, буде широкий вибір усіх необхідних товарів.
Працюють місцеві жителі в інших районах Кропивницького – на території мікрорайонів фактично відсутні підприємства. Тому на те, щоб доїхати до місця роботи та повернутися з неї, витрачається відчутна кількість часу.
Автор цих рядків охоче познайомився з обома мікрорайонами, і радить усім бажаючим завітати сюди в будь-яку пору року. Вам тут неодмінно сподобається!
Редакція Точки доступу вдячна за допомогу у підготовці матеріалу Ларисі Федорівні Бардаковій, керівниці місцевої бібліотеки.
Головне сьогодні
