Політика щодо джерел, перевірки та точності

Як «Доступ. Медіа» перевіряє інформацію, працює з джерелами і захищає їх.

1. Мета і сфера дії

Аудиторія довіряє нам, бо ми публікуємо перевірене і чесно кажемо, звідки знаємо те, що знаємо. Ця політика описує, як ми перевіряємо інформацію до публікації, як працюємо з джерелами, цифрами, фото й відео, коли надаємо джерелам анонімність і як захищаємо джерела та людей, про яких пишемо. Вона деталізує розділи 7.1 «Точність і перевірка» і 7.2 «Джерела» Редакційної політики і не може їй суперечити.

Політика обов’язкова для всіх, хто готує контент для «Доступ. Медіа»: працівників і працівниць редакції, команди SMM, позаштатних авторів і авторок (для них це умова договору), стажистів і стажисток, а також партнерів у спільних проєктах. Вона поширюється на всі наші формати й платформи — сайт dostyp.com.ua, сторінки й канали в соцмережах (Telegram, Facebook, Instagram, Threads, TikTok, YouTube) і спецпроєкти, зокрема грантові.

2. Як ми забезпечуємо точність

Ми маємо внутрішній, системний процес перевірки: кожен матеріал до публікації проходить редакційний контроль і перевірку щонайменше ще однією людиною, крім автора чи авторки. Без погодження випускової або чергової редакторки матеріал не публікуємо.

2.2 Базові правила перевірки

• Кожен суттєвий факт підтверджуємо щонайменше двома незалежними джерелами або першоджерелом: офіційним документом, рішенням, даними реєстру, записом, власним спостереженням журналіста чи журналістки на місці.
• Незалежні джерела не переказують одне одного. Два Telegram-канали, які поширили той самий допис, — це одне джерело, а не два.
• Імена, посади, назви установ, дати, суми, назви громад і населених пунктів звіряємо з першоджерелом. Уважно стежимо за чинними назвами вулиць і населених пунктів після перейменувань.
• Цитати передаємо точно і в контексті — за записом або нотатками. Письмові коментарі зберігаємо в оригіналі. Скорочуючи цитату, не змінюємо її змісту; переклад цитати з іншої мови позначаємо.
• Заяви посадовців і посадовиць перевіряємо так само, як будь-які інші. Слова посадовця — це заява, а не доведений факт, тож подаємо їх з атрибуцією («за словами…», «як повідомили в…»).
• Неперевірену інформацію не подаємо як факт. Якщо вона суспільно важлива і термінова, прямо пишемо, що саме не підтверджено і що ми робимо для перевірки, а матеріал оновлюємо з позначкою «Оновлено» і часом.
• Чуток і вкидів з анонімних Telegram-каналів не поширюємо, навіть з приміткою «за неперевіреною інформацією». Якщо сама чутка стала суспільно значущою — наприклад, викликала паніку, — пишемо про неї, перевіривши й пояснивши, що відомо насправді.
• В оперативних новинах точність важливіша за швидкість: краще опублікувати пізніше, ніж неправильно.
• Результати роботи інструментів ШІ (розшифрування, переклади, узагальнення, пошук) перевіряємо як неперевірене джерело — відповідно до Політики використання та маркування ШІ.

2.3 Робочі записи

• Автор чи авторка зберігає нотатки, аудіо- й відеозаписи, листування й документи, на яких ґрунтується матеріал, і на запит передає їх редакторці.
• Записи зберігаємо щонайменше 3 роки після публікації, а матеріалів з ризиком позову — доти, доки цей ризик зберігається. Зберігаємо їх у робочому сховищі редакції з двофакторною автентифікацією, а не на особистих пристроях без захисту.
• Записи, які можуть розкрити конфіденційне джерело, зберігаємо за правилами розділу 5.4.

3. Джерела фактів, статистики і медіа

3.1 Статистика і дані

• Статистику беремо з першоджерел: Держстат, Кіровоградська ОВА, органи місцевого самоврядування, ДСНС, поліція, Prozorro, державні реєстри, бюджетні дані, звіти міжнародних організацій. Цифру з чужого матеріалу перевіряємо в першоджерелі, на яке він посилається.
• У тексті зазначаємо джерело даних, період, якого вони стосуються, і, де можливо, даємо посилання.
• Перевіряємо, чи цифра означає саме те, що ми пишемо: одиниці виміру, абсолютні числа чи відсотки, чи порівнянні періоди й методики.
• Для опитувань зазначаємо, хто їх провів і на чиє замовлення, коли, яка вибірка й похибка. Онлайн-голосування в соцмережах не подаємо як репрезентативне опитування.
• Якщо рахуємо самі, пояснюємо в тексті, як саме, і просимо другу людину з редакції перерахувати. Для інфографіки діють ті самі правила, а джерело даних зазначаємо під нею.
• Під час війни частина даних закрита. Якщо даних немає або вони неповні, так і пишемо, а не заповнюємо прогалини припущеннями.

3.2 Фото, відео й аудіо від третіх осіб

Фотографа й відеографа в штаті редакції наразі немає, тож частину візуального контенту ми отримуємо від органів влади, служб, героїв матеріалів, читачів і читачок та із соцмереж. Тому перевірка такого контенту для нас — щоденна робота.

• Власні фото й відео підписуємо «Доступ. Медіа» без імені автора чи авторки; у редакції завжди відомо, хто знімав.
• До публікації фото, відео чи аудіо від третіх осіб з’ясовуємо: хто автор, де і коли знято, чи це оригінал, а не давній чи чужий кадр (зворотний пошук зображень, метадані, порівняння з місцевістю, погодою, іншими кадрами), чи не змінено чи не згенеровано його за допомогою ШІ, і чи маємо ми право його використати.
• Джерело зазначаємо в підписі: «Фото: Кіровоградська ОВА», «Відео: ДСНС», «Фото надала читачка». Якщо автор просить не називати його, пишемо «Фото надав читач» — але редакція знає, хто автор.
• Архівні фото позначаємо «Архівне фото», ілюстративні — «Ілюстративне фото», згенеровані ШІ — позначкою за Політикою використання та маркування ШІ.
• Контент від читачів і читачок публікуємо з їхньої згоди. Перед публікацією прибираємо метадані з геолокацією і не публікуємо кадрів, які можуть наразити людей на небезпеку чи порушують обмеження воєнного стану.
• Дописи й відео із соцмереж, на які посилаємося, зберігаємо як скриншот чи архівну копію з датою — їх можуть видалити.
• Записи розмов публікуємо, лише якщо людина знала, що говорить із журналістом чи журналісткою і що розмову може бути оприлюднено.
• Якщо повністю перевірити контент неможливо, а він суспільно важливий, прямо пишемо, що саме не підтверджено.

3.3 Матеріали інформаційних агентств, інших медіа й пресрелізи

• Інформацію інформаційних агентств та інших медіа подаємо з назвою джерела і посиланням на оригінальну публікацію.
• Чужі матеріали повністю не передруковуємо без дозволу. Матеріали партнерських редакцій публікуємо з назвою партнера, іменем автора чи авторки і посиланням на оригінал — відповідно до домовленості з партнером.
• Ексклюзивну інформацію інших медіа, яку ми не перевірили самі, подаємо з атрибуцією («як повідомляє…»), а суттєві факти, наскільки можливо, перевіряємо самостійно.
• Пресреліз — це джерело, а не готовий текст: ми перевіряємо його, переписуємо й за потреби звертаємося по деталі та коментарі. Оплачені публікації — це реклама, і ми маркуємо їх за розділом 9 Редакційної політики.
• Джерело запозиченої інформації завжди зазначаємо в самому матеріалі, тож і аудиторія, і редакція можуть встановити, звідки її взято.

3.4 Хто автор і хто джерело

• Матеріали на сайті виходять з підписом автора чи авторки; матеріали позаштатних авторів і авторок — так само. Над спільними матеріалами підписуємо всіх авторів. Короткі новини можуть виходити з підписом редакції, але в системі керування сайтом зафіксовано, хто їх підготував.
• Джерела називаємо в тексті: ім’я, посаду чи роль і, якщо це не очевидно, чому людина обізнана з темою. Для документів — назву, дату і, де можливо, посилання; для дописів у соцмережах — посилання на допис.
• Якщо джерело чи експерт має зв’язок зі стороною теми — працює на неї, є членом партії, отримує від неї фінансування, — ми про це пишемо.
• Анонімні джерела — виняток, і для них діють правила розділу 5.

4. Робота на місці подій

• Якщо матеріал підготовлено на місці подій, ми зазначаємо в тексті, де саме, — населений пункт чи громаду. Якщо з міркувань безпеки не можемо назвати точного місця, пишемо загальніше і пояснюємо чому.
• Якщо журналіста чи журналістки на місці не було, не створюємо враження присутності, а пишемо, на чому ґрунтується матеріал: офіційні повідомлення, розмови зі свідками, відео від очевидців.
• «Доступ. Медіа» — медіа тилового регіону: у зоні бойових дій ми не працюємо, а на місця влучань не виїжджаємо до відбою повітряної тривоги (Політика безпеки на роботі). Ми дотримуємося обмежень воєнного стану й не публікуємо в реальному часі місць влучань і роботи ППО (розділ 7.6 Редакційної політики).
• Якщо поліція, військові, ДСНС чи інші органи обмежили доступ на місце чи зйомку, ми пишемо про це в матеріалі.
• Якщо поїздку, доступ на об’єкт, супровід чи зйомку організували органи влади, військова частина, підприємство, донор чи інша організація, зазначаємо це: «Поїздку організувала Кіровоградська ОВА». Оплачених поїздок від героїв матеріалів ми не приймаємо (розділ 6 Політики щодо конфлікту інтересів).
• Якщо умовою доступу була перевірка кадрів чи тексту з міркувань безпеки (наприклад, військові переглядають кадри, щоб на них не було позицій), пишемо про це в матеріалі. Така перевірка стосується лише безпеки: зміст і висновки матеріалу визначає редакція.

5. Анонімні джерела

5.1 Коли ми надаємо анонімність

Ми надаємо анонімність джерелу, яке повідомляє фактичну інформацію, лише якщо виконано всі умови:

1. інформація суспільно важлива;
2. розкриття імені загрожує людині — її безпеці, роботі, здоров’ю чи родині;
3. отримати цю інформацію від джерела, яке можна назвати, чи з документа неможливо;
4. редакція знає, хто це, і має підстави вважати джерело обізнаним і достовірним.

Ми не надаємо анонімності для особистих нападів, образ чи оцінок інших людей, а також для думок, не підкріплених фактами. Якщо людина просто не хоче «світитися», хоча реального ризику немає, ми пропонуємо їй говорити відкрито або не використовуємо її слів.

Якщо герой чи героїня побутового матеріалу (наприклад, опитування на вулиці) просить назвати лише ім’я, це вирішує редактор чи редакторка матеріалу — процедура розділу 5.2 тут не потрібна.

5.2 Як ми ухвалюємо рішення

• Умови домовляємося з джерелом до розмови, а не після: що саме означає анонімність, як ми опишемо джерело і яких деталей не публікуватимемо. Ми розрізняємо: «на умовах анонімності» — інформацію публікуємо без імені; «не для цитування» — не публікуємо, використовуємо лише для розуміння теми й пошуку інших джерел.
• Анонімність обіцяє автор чи авторка, погодивши її з редакторкою матеріалу. Якщо погодити заздалегідь неможливо, автор повідомляє редакторку одразу після розмови.
• Автор чи авторка розкриває особу джерела головній редакторці, а також редакторці матеріалу, якщо це потрібно для перевірки. Позаштатні автори й авторки розкривають особу джерела лише головній редакторці (розділ 9 Договору із позаштатним автором).
• Інформацію анонімного джерела підтверджуємо іншим джерелом чи документом. Серйозних звинувачень на одному анонімному джерелі не будуємо.
• Публікацію матеріалу з анонімним джерелом погоджує головна редакторка.

5.3 Як пояснюємо це аудиторії

• Описуємо джерело настільки, наскільки це безпечно: «працівник міської ради, який має доступ до цих документів».
• Пояснюємо, чому джерело анонімне: «попросив не називати імені, бо боїться звільнення».
• Не вигадуємо імен. Якщо змінюємо ім’я, щоб захистити людину, пишемо «ім’я змінено на прохання героїні».

5.4 Як ми захищаємо джерела

• Ми не розкриваємо особи конфіденційного джерела без його згоди — ні аудиторії, ні органам влади, ні донорам, ні колегам поза колом, яке знає джерело. Ми користуємося правом журналіста не розкривати джерело інформації, передбаченим Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про медіа».
• Якщо від когось із нас вимагають розкрити джерело чи передати неопубліковані матеріали, зокрема правоохоронні органи чи суд, людина одразу повідомляє головну редакторку. Редакція допомагає знайти юридичну підтримку, зокрема через професійні медійні організації.
• З конфіденційними джерелами спілкуємося через захищені месенджери, наприклад Signal, з увімкненими зникаючими повідомленнями; робочі акаунти захищаємо двофакторною автентифікацією.
• Не записуємо даних конфіденційних джерел у спільних чатах і документах і не завантажуємо записи розмов із ними в ШІ-сервіси (Політика використання та маркування ШІ).
• Перед публікацією документа чи фото від джерела прибираємо метадані й перевіряємо, чи не розкриють його водяні знаки, номери, підписи чи інші деталі.
• Обіцянку анонімності виконуємо і після публікації, і після того, як людина припинила співпрацю з редакцією.

6. Незалежність і різноманітність джерел

6.1 Незалежність від джерел

• Ми не платимо джерелам за інформацію і не обіцяємо їм публікацій чи позитивного висвітлення в обмін на неї.
• Джерела не погоджують і не редагують матеріалів. Ми не надсилаємо текст повністю до публікації. На прохання можемо звірити з людиною її цитати чи технічні подробиці, щоб уникнути помилок, але рішення про зміст ухвалює редакція.
• Добрі робочі стосунки з постійними джерелами не впливають на критичне висвітлення їхньої діяльності.
• Донори, рекламодавці, партнери й члени органів управління ГО не мають переваг як джерела. Подарунки й пільги від джерел — за правилами Політики щодо конфлікту інтересів.
• Російські джерела цитуємо лише тоді, коли це суспільно важливо, — з контекстом, перевіркою і поясненням (розділ 7.6 Редакційної політики).

6.2 Різноманітність джерел

• Матеріал про проблему не будуємо на одному джерелі чи одному погляді. Якщо тема конфліктна, подаємо позиції всіх сторін і надаємо право на відповідь (розділ 7.3 Редакційної політики).
• Окрім посадовців і експертів, говоримо з людьми, яких тема стосується, — мешканцями й мешканками, зокрема з громад поза Кропивницьким, внутрішньо переміщеними особами, ветеранами й ветеранками, людьми з інвалідністю, молоддю й людьми старшого віку.
• Звертаємося по коментарі і до жінок, і до чоловіків та дотримуємося гендерного балансу серед експертів і експерток, де це можливо (розділ 8.2 Редакційної політики).
• Не звертаємося щоразу до тих самих експертів і експерток: ведемо й поповнюємо спільну базу контактів з різних сфер і громад. Перевіряємо кваліфікацію експерта і його зв’язки зі сторонами теми.
• Під час щоквартального розбору головна редакторка разом із командою звертає увагу й на різноманітність джерел у наших матеріалах.

7. Приватність і безпека людей

• У приватне життя людей втручаємося лише тоді, коли цього вимагає суспільний інтерес, і не публікуємо персональних даних понад потрібне для розуміння теми (розділ 7.9 Редакційної політики, розділ 5 Політики конфіденційності та cookie).
• Люди, з якими ми говоримо, знають, що спілкуються з журналістом чи журналісткою «Доступ. Медіа», для якого матеріалу і де його буде опубліковано. Для зйомки й публікації фото чи відео людей у приватних ситуаціях отримуємо їхню згоду, для дітей — згоду батьків чи законних представників.
• Особливо обережно працюємо з дітьми, людьми, постраждалими від насильства, родинами загиблих і людьми у вразливому становищі (розділ 7.5 Редакційної політики).
• Під час війни оцінюємо, чи не наразить публікація людину на небезпеку, — зокрема військових і їхні родини, людей з родичами на окупованих територіях, внутрішньо переміщених осіб. За потреби змінюємо ім’я, розмиваємо обличчя, змінюємо голос, прибираємо деталі, за якими можна встановити місце.
• Якщо людина після інтерв’ю просить не публікувати її слів чи фото через загрозу безпеці, ми серйозно розглядаємо таке прохання; рішення ухвалює головна редакторка.
• Запити на видалення чи анонімізацію вже опублікованих матеріалів розглядаємо за Політикою конфіденційності та cookie, а повідомлення про помилки — за Політикою виправлень і розгляду скарг.

8. Навчання і контроль

• Працівники й працівниці редакції ознайомлюються з цією політикою під час онбордингу і підтверджують це підписом; позаштатні автори й авторки — до першого завдання, а дотримання політики є умовою договору.
• Редакція заохочує навчання з перевірки фактів, роботи з відкритими даними й цифрової безпеки і за можливості направляє команду на тренінги професійних медійних організацій.
• Помилки, пов’язані з перевіркою і джерелами, ми фіксуємо в журналі звернень і виправлень і розбираємо щокварталу (Політика виправлень і розгляду скарг). Чесна помилка, про яку людина повідомила сама, не є підставою для покарання; наслідки — відповідно до розділу 14 Редакційної політики — можуть мати приховування помилки, повторні недбалі помилки чи навмисне порушення стандартів.