28 лютого 2024, 10:00
Протягом двох років повномасштабної війни з Росією у Кропивницькому щотижня відбуваються поховання військових. Втім, у місті наразі немає постійної упорядкованої локації для вшанування пам’яті воїнів, які загинули за Україну з 24 лютого 2022 року. Під час урочистостей пам’ять захисників вшановують на Рівнянському та Далекосхідному кладовищах, де поховані військові. У низці громад України вже облаштували Алеї пам’яті полеглих військових, і, за потреби, їх доповнюють новими стендами і фотографіями. Як відбувається облаштування Алеї пам’яті у Кропивницькому, дізнавалася Точка доступу. Своє бачення щодо цього питання висловили рідні загиблих військових, міська рада та військовий психолог.
29 серпня 2023 року у Кропивницькому до Дня пам’яті захисників Укpаїни облаштували Алею пам’яті. Це 61 стенд зі світлинами 365 загиблих захисників. Спочатку їх розмістили на площі біля міської ради.
За кілька днів стенди з площі прибрали та перенесли на площу Героїв Майдану.
Ініціативна група рідних загиблих у російсько-українській війні має своє бачення щодо вшанування пам’яті військових. Певні питання у людей викликають формат стендів, їхній зміст та те, що вже півроку туди не додають нові фотографії.
Своїми думками щодо облаштування локації пам’яті захисників вони поділилися з Точкою доступу.
Так, з кожного боку стендів-кубів розмістили по 6 фотографій загиблих, а також імена, прізвища та по батькові.
Ініціативна група, яка представляє інтереси рідних загиблих захисників, переконана, що цих даних не достатньо:
В інших містах роблять двосторонні стенди або інші форми. Але там знаходять місце, щоб коротко зазначити хоча б дати народження та смерті, а також додають коротку інформацію про людину, – ділиться Тетяна Мельникова, яка втратила на війні чоловіка.
Навела приклад Львівської області. Там на честь загиблих встановили двосторонні банери, з обох боків яких по одній фотографії військових та коротка інформація про них: дати народження та загибелі, де працював тощо.
Я хочу, щоб моя дитина прийшла і подивилась на нормальну фотографію, щоб інші люди прочитали, у якому віці він помер, де працював, – розповіла жінка.
Крім цього, рідні скаржаться, що в деяких випадках дані вказані неправильно – по батькові не відповідає дійсності. А якість фото, які використали на стендах, суттєво відрізняється від тих, що надавали родини загиблих.
В одному з месенджерів представники ЦНАПу створили групу, куди додають членів сімей загиблих, розповіла Інна Зозуля, сестра Віталія Зозулі, який загинув у вересні 2022 року
В цій групі нас попросили надіслати фотографії, а також прізвища, імена та по батькові загиблих. Ми обрали найкращі фотографії та відправили ці дані. Також, на мою думку, ніхто з рідних не міг написати В’ячеславович замість Сергійович, – розповіла Інна.
Наразі на Алеї розміщено портрети військових, про загибель яких було відомо станом на літо минулого року.
Минуло півроку. А де інші хлопці і дівчата? Вони теж вже повинні бути тут, – зазначила вдова загиблого військового Оксана Турчина.
Вперше Алею пам’яті облаштували перед міською радою до Дня пам’яті захисників України – 29 серпня 2023 року. А вже 1 вересня, згадують жінки, стенди почали прибирати:
Ми почали цікавитися, для чого та куди їх прибирають? Нам сказали, що місця мало, а вони перегороджують прохід, – обурюється Інна Зозуля.
Жінки з’ясували, що стенди мали намір прибрати на склад:
Але ми відстояли їх. І зрештою їх перенесли на Площу Героїв Майдану.
За словами Любові Бойченко, матері загиблого захисника, однією з причин прибрати стенди було те, що попереду осінь та зима, а вони не розраховані на такі погодні умови.
А коли ми почали питати, навіщо зробили таку якість, тоді вони встановили їх на площі, – згадує Любов Бойченко.
Потім, за словами жінки, це питання постало знову:
Аргумент посадовців – як прибирати сніг? Я сказала, що ми прибиратимемо сніг на площі самостійно. Куби залишили.
За словами представниць ініціативної групи, наразі в міській раді пропонують розглянути як можливу локацію вулицю Театральну.
Це центральна пішохідна вулиця міста. На ній розміщені низка кав’ярень, барів та ресторанів. Саме тут проводять мистецькі акції та фестивалі, співають вуличні музиканти.
Представники ініціативної групи таку локацію не схвалюють:
Ми не хочемо, щоб хлопці дивилися, як там постійно відбуваються веселощі і фестивалі.
Також, за словами Любові Бойченко, одним із варіантів розміщення пропонують Велику Перспективну:
Це не пішохідна вулиця, нею постійно курсує громадський транспорт, постійно шум. Ми маємо дивитися на рідних з вікна автівки чи маршрутки?
Рідні захисників переконані – пам’ять про полеглих має бути увіковічнена у центральному місці.
Площа Героїв Майдану велика. Це центральна площа і вона має висвітлювати те, що відбувається на даний момент – військові захищають країну. Вони не просто так віддали свої життя, – розповіла Любов Бойченко.
Як одну з можливих локацій рідні розглядають також Ковалівський парк.
Там тихо, люди гуляють, але ми не можемо облаштувати локацію там самовільно, – пояснює Тетяна Мельникова.
Нагадаємо, що саме у Ковалівському парку облаштували імпровізований пам’ятний знак загиблим воїнам 3-го окремого полку спецпризначення імені Князя Святослава Хороброго. На ньому розміщені 49 фотографій загиблих.
Жінки переконують – мають меценатів, які допоможуть з фінансами для облаштування Алеї Слави.
Ми можемо самостійно знайти людей, які допоможуть нам реалізувати це так, як хочемо ми. За свої гроші. Але вони (міська влада – ред.) навіть на це не йдуть. Ми ж не кажемо “Дайте нам грошей”, ми хочемо, щоб це було по-людськи. Нам потрібне визначене місце.
За словами жінок, посадовці міської ради не хочуть почути людей. Їм постійно доводиться нагадувати про себе, ініціювати, вимагати відповідей та реакцій.
Стенди, які наразі стоять на площі, були виготовлені ще до повномасштабної війни, розповіла директорка департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради Юлія Вовк.
Ми виготовляли ці куби та планували розміщувати на них портрети загиблих хлопців, але на кожній стороні був окремий портрет. А потім надійшла пропозиція розмістити на цих кубах портрети всіх загиблих.
Тоді в міській раді планували зробити Алею пам’яті мобільною – розміщувати її у різних мікрорайонах міста. За словами посадовиці, коли Алею перенесли на площу Героїв Майдану, тоді сім’ї загиблих військових сказали, щоб стенди там і залишили.
На кожному боці кубів – по 6 портретів загиблих. Юлія Вовк говорить, що таке рішення прийняли через те, що Кропивницький втратив дуже багато захисників:
Я мала можливість бачити Алеї пам’яті в різних куточках нашої області та в різних містах України. Так, є окремі, великі портрети на кубах, але стільки загиблих, скільки у нас… На жаль… – розповіла Юлія Вовк.
За словами Юлії Вовк, зараз у міській раді працюють над створенням дизайну нової Алеї пам’яті. На засіданні робочої групи пролунала пропозиція створити більш сучасну експозицію – великий екран із портретами загиблих Героїв та інформацією про них. Розмістити його пропонують біля Центру надання адміністративних послуг в центральній частині міста. Юлія Вовк говорить, що це дозволить використовувати фото кращої якості порівняно з друкованими.
Також хочуть передбачити можливість використання QR-коду, коли рідні загиблих підходять до екрана, активують QR-код і бачать інформацію про захисника.
За словами дружини загиблого захисника Тетяни Мельникової, в цілому рідні підтримують цей варіант, але як додатковий елемент – не як основне місце пам’яті.
Питання формату та зовнішнього вигляду Алеї пам’яті ще буде обговорюватися, і з рідними загиблих в тому числі, – пояснила Юлія Вовк.
Вона говорить, що до міської ради також надходила пропозиція продовжити Алею пам’яті на Фортечних валах, яку почали облаштовувати з початком проведення АТО. Там розміщені портрети загиблих захисників з усієї області. На сьогодні нових портретів туди не додають. Юлія Вовк пояснила, що загиблих в області значно більше, ніж у Кропивницькому, і тому для всіх портретів не вистачить місця.
Наразі, за її словами, є доручення розробити проєкт меморіального комплексу, який планують створити після війни.
Також Юлія Вовк зазначила, що у міській раді продовжують працювати над створенням другого видання книги “Непереможені”. Там будуть зібрані історії загиблих Героїв та спогади рідних і друзів.
За словами військового психолога Андрія Фоменка, місце вшанування пам’яті – це те місце, де людина має контакт з пробуджуючими відчуттями та думками. На думку психолога, воно має бути облаштовано в доступному місці, яке було б відокремлене від зон, які пов’язані з відпочинком:
Щоб там не було контакту з проявами звичайного життя людей. Там людина могла б побути на самоті зі своїми спогадами.
Андрій Фоменко розповів, що наразі існує два погляди, які є діаметрально протилежними. Так, частина людей вважає, що місця вшанування мають бути в усіх перед очима, щоб породжувати в людях відповідне шанобливе ставлення до пам’яті загиблих Героїв.
Друга думка полягає у тому, що люди потребують можливості побути на самоті зі своїми відчуттями, й при цьому їм не заважатимуть інші прояви життя суспільства.
Між цими двома поглядами всім нам треба знайти баланс. Я думаю, що у майбутньому ми прийдемо до того, що місця горювання і вшанування пам’яті будуть локалізовані в таких місцях, де вони будуть створювати максимальний комфорт для тих, кому треба вшанувати пам’ять. І, при цьому, таке місце не буде постійним травмуючим фактором для усіх людей. Горювання та вшанування втрати – це окремі сторінки в житті людини. Якщо це все буде змішано, то цей травматичний процес ніколи не завершиться. Розумію, що таке бачення може викликати роздратування, але рано чи пізно саме ця думка стане основою облаштування закладів та заходів вшанування пам’яті.
За словами психолога, наразі ті, хто втратив близьку людину на війні, переживають безліч почуттів, зокрема сум, агресію, почуття провини. Вони потребують підтримки та розуміння оточуючих, які не завжди до цього готові. Це може викликати більший душевний біль.
Зараз найоптимальнішим, на мою думку, було б залишити все, як є, і навести лад в місцях вшанування, які є зараз. Але у майбутньому облаштувати все так, щоб індивідуальні прояви горювання відбувалися для людини в комфортних умовах, з розумінням того, що суспільство вшановує разом із нею пам’ять про її близького. Зараз же, яке б рішення не ухвалювали, буде дуже багато людей, у яких воно викликатиме невдоволення.
За словами Андрія Фоменка, нині йому часто доводиться чути про те, що суспільство не орієнтоване на достатнє вшанування пам’яті:
Суспільство, яке травмоване втратами, має поступово прийти до того, аби захищати почуття горючих, аби недоречними діями не поглибити їх сум і не провокувати агресію. Суспільство не вилікує біль втрати людини, але воно може бути підтримкою в процесі горювання, або навпаки – навʼязливо ятрити душевний біль.
На думку Андрія Фоменка, доречним варіантом облаштування місця пам’яті є Зали пам’яті. Саме так зробили у Києві.
За словами психолога, у Залі пам’яті кожна людина може переглянути світлини свого рідного на моніторах. Там люди можуть зустрітися із фахівцями відомчих структур, які відповідають за комунікацію з родинами військових.
На мою думку, такі ритуальні комплекси мають з'явитися по усій Україні. Вони сприятимуть тому, що в цьому місці людина може віддатися своїм почуттям. А за потреби поспілкуватися з психологом, священиком.
За словами Андрія Фоменка, кожна родина проживає процес втрати індивідуально, і у кожного це викликає низку емоцій, в залежності від того, на якому етапі проживання втрати вони перебувають у той чи інший момент:
Немає людей, які сумують однаково. І ніхто не може стверджувати, як людина має це робити. Недоречно давати горюючим навʼязливі поради і намагатись скерувати процес вшанування їх близьких в конкретні форми. Тож незадоволення діями людей, які відповідальні за обладнання місць вшанування, буде. Без цього, на жаль, не обійтися. Але маємо сподіватись, що за наявності діалогу між причетними до створення місць для спомину, а також взаємної терпимості, цей процес відбудеться.
У вересні 2023 року на площі Слави у Черкасах відкрили оновлену стелу зі світлинами та іменами Героїв російсько-української війни.
У листопаді у середмісті з’явилася ще одна Стела Пам’яті з іменами загиблих Героїв. Меморіал зробили без залучення бюджетних коштів. Учні професійно-технічних навчальних закладів, комунальні підприємства Черкас своїми руками реконструювали та облагородили територію.
На центральній пішохідній вулиці Івано-Франківська у грудні минулого року почали встановлювати оновлену Алею слави. За інформацією міського голови Руслана Марцінківа, на ній розмістили 178 портретів бійців.
Він зазначив:
На жаль, кількість загиблих зросла до 196. Але на Алеї слави буде 178 портретів, бо не всі рідні погодилися розміщувати, — повідомив Руслан Марцінків.
У місті Олександрія, що на Кіровоградщині, Алею Пам’яті облаштували у сквері Кравченка з нагоди 32-ї річниці Дня Незалежності України. Її облаштували для вшанування пам’яті жителів Олександрійської громади, які полягли в російсько-українській війні із 2014 року.
На Алеї встановили більше 100 світлин бійців.
Після перемоги України на цьому місці планують збудувати меморіал.
Редакторка: Ольга Зима
Читайте також: Облаштування Алеї слави в Кропивницькому: у чому проблема та чому за два роки питання не зрушило з місця
Головне сьогодні
