Андрій Бродський: «До інвестора потрібно ставитись, як до красивої дівчини»

19 липня - Дня робітника гірничодобувної промисловості.

Напередодні свята ми зустрілись з генеральним директором компанії "Велта", яка, як відомо, веде активну добувну діяльність, має титановий ГЗК в Новомиргородському районі. Андрій Бродський розповів, як зараз працює підприємство, чи легко за нинішніх часів працювати «по-білому», як держава ставиться до бізнесу.

- Андрію Вікторовичу, у переддень Дня робітника гірничодобувної промисловості, чи Дня металурга, як ми звикли, розкажіть: чому другий рік поспіль свято відзначається не так широко та гучно, як раніше…

- Причини скромних відзначень минулого та цього року схожі, але різниця є. Минулого року причиною стала загальна ситуація в країні, в першу чергу – війна. Ініціатором відміни був я. У Новомиргороді це не так відчувалося, але в Дніпропетровську, де знаходиться головний офіс компанії, привозили десятки поранених, йшли бойові дії, які тривають, на жаль, і зараз… Ми долучилися до допомоги пораненим – на щастя, такої їх кількості вже немає. Тому тоді я вважав неможливим робити свято, коли в країні горе й масово гинули люди. Власне, як і сьогодні – цього року ще свята не на часі. По-друге, зараз країна в стані виживання, і “Велта” разом з Україною. Адже, окрім загальної економічної ситуації в країні на нас дуже сильно відбилася пожежа, яка сталася наприкінці минулого року.

Нарешті, є й ще одна причина – принципово не хочу робити піар міському голові Новомиргорода, тому що занадто багато у нас з цим керівником пов’язано негативу за останній рік.

Де податки, там і дороги

- Не дивлячись на війну, пожежу, кризу «Велта» не змінює власних принципів ведення бізнесу: працювати прозоро, по-білому. Але чи просто це зараз? Чи не вигідніше піти «в тінь»?

- Ні, чесно вести бізнес не просто, але ми вже багато часу працюємо саме так, по-білому, тому піти в тінь для нас неможливо і це принципова позиція. Ми продовжуємо працювати, платити податки. Хоча, чесно кажучи, держава займає зараз не дуже вірну позицію стосовно бізнесу, значно збільшує на нього тиск.

- «Біла» робота – «білі» податки: куди йдуть гроші «Велти», які вона сплачує до бюджетів усіх рівнів? Ви їх бачите?

- Питання дуже болюче, хотілося б ці кошти знайти і побачити. Держава, область – це не так близько, а от район та особливо село Коробчине мене дуже й дуже в цьому плані цікавить. Ми перерахували не один десяток мільйонів гривень податків, і я розумію, що при всіх перерозподілах на село та район пішли мільйони!

Кілька мільйонів гривень для Коробчино – фантастична сума, тому що де-кілька років тому село мало бюджет 500-600 тисяч гривень. Дуже хочу зрозуміти, куди йшли гроші зверху бюджету. Пропоную місцевій прессі зробити запит до налогової та розслідувати реалізацію податків “Велти” на місцях.

- Приймаємо виклик. Чи не за ці гроші мала бути зроблена дорога на Коробчино?

- Насправді ми весь час працюємо на дорогах, виділяємо людей, матеріали, техніку. Але в першу чергу це - державна справа, «Велта» не зобов’язана це робити, вважайте це волонтерством. Звичайно, хотілося б, щоб цим займався ще хтось з бізнесу, крім нас. Й, звичайно, хотілося б це робити разом з державою. А у нас чомусь виходить так, що пан Немировський почав якісь рух у цьому напрямку вперше за останні 5 років, але тільки зараз, бо вибори. Дороги розбивали вісім-десять років, наші машини пішли лише два-три роки тому, коли дороги вже були «вбиті». То чим Яків Борисович займався до цього? Де бюджетні гроші? Ці питання відкриті.

Щоп’ятниці у вишитому

- Існує серед людей дуже міцне переконання: великий бізнес – великі прибутки. Навіть – надвеликі. Чи прибуткова зараз справа, яку веде «Велта»? Чи справдились Ваші сподівання на золоті ільменітові гори?

- Компанія повністю відкрита, тому приховувати не буду: коли робили фінмодель, ми закладали вартість реалізації ільменіту 300 доларів за тонну, а також певний рівень виробництва, за якого повернути кредити та окупити вкладені кошти можна було б за 5 років. Але за цей час відбулися зміни, ціна впала до 150 - 160 доларів за тонну, що межує з собівартістю, відповідно змінилась економіка та грошові потоки. Та й це не все: додалася ще пожежа, яка знищила 60 відсотків виробничих потужностей. Таким чином, ми продаємо вдвічі дешевше, тож ми мали б повертати кошти не за 5, а 10 років… А пожежа тільки погіршила цю ситуацію, бо й від цієї половини грошових надходжень в нас залишилось лише 40 відсотків. Вважати, що великий чи середній бізнес у будь-якому випадку з грошима – це помилка. А от те що бізнес любого розміру це відповідальність та суцільні клопоти – це вірно.

- Як плануєте за цих умов працювати далі?

“Велта” не спиняється, скоріш загортовується. Проводимо реструктуризацію кредиту, оптимізуємо собівартість. Ми не робимо масових звільнень, але витрати скорочуємо. Вже повністю завершили проектування (фактично це нова будова) фабрики №1, яку знищила пожежа... На сьогодні “Велті” сплатили меньшу частину страхових виплат, яку згідно з договором банк тримає на своїх рахунках до початку робіт. Іншу чекаємо від страхової компанії «Провідна». Сподіваюсь, за місяць отримаємо залишок коштів й почнемо вже будівельні роботи. Наголошую, суми страхових виплат покривають приблизно 50-60 відсотків коштів від необхідних на відновлення. Де взяти решту - зараз розробляємо варіанти.

Найближчим часом також – продовжимо дорозвідку Лікарівського родовища ільменіту. Уже фактично почали проектувати ГОКу на базі цього родовища.

- «Велта» веде активну волонтерську діяльність, цей рух дуже потужний у компанії. Розкажете про це?

- Пишатись є чим, а розказати тим паче. Та більш за все я пишаюся нашим коллективом, позицією тих людей, які працюють поруч. Гарно про нас говорить офісна традиція: щоп’ятниці на «Велті» - день вишиванки, приходимо на роботу тільки у вишитому, в нас так заведено… А волонтерство – так, звичайно, і допомагали, і будемо допомагати – і це не для інтерв’ю.

“Я не хочу зла, а хочу справедливості”

- Зараз у суді слухається справа Немировського-молодшого, якого звинувачують у вимаганні від «Велти» хабара. Чи вірите ви у те, що справедливість буде відновлено?

- В цій справі занадто багато «за» та «проти». На жаль, ця родина використовує прогалини в законодавстві. Реальних намірів суду я не знаю. Ми тут скоріше спостерігачі. Я не хочу зла, а хочу справедливості. Щиро впевнений, що або все зміниться або країни не буде.

Поки існуватиме корупція, поки буде таке ставлення до інвестора, як показував Немировський-молодший, країна рухатиметься до прірви. Він не просто взяв хабар, а фактично зупинив підприємство, де працюють 600 людей. А десятки мільйонів гривень, які йшли в бюджети? Й зупинити таке підприємство із-за трьохсот тисяч гривень! Він фактично сотні людей залишав без зарплатні, й його дії напряму знижують інвестиційну привабливість України.

- Днями Ви були на інвестиційному форумі в Одесі. А як там ставляться до інвесторів? Різниця велика?

- Найбільше мені сподобалось порівняння, яке запропонував Саакашвілі: до інвестора, каже, потрібно ставитись, як до красивої дівчини – залицятися, водити до ресторану, дарувати квіти й подарунки. Й, можливо, вийде добитися взаємності – після того, як витратиш на неї певний час. «Можливо, в когось з дівчатами виходило й без цього, але в мене - ніколи», - блискуче пожартував він. Й продовжив (я з ним повністю згоден): а у нас - приходить силовик й каже: я заведу на тебе кримінальну справу… Приблизно так і з Немировським. Я людина не кровожерлива, мені все одно, буде він сидіти чи ні. Але якщо країна хоче змінюватись, такі, як він, повинні отримати реальне покарання. Тому що з інвестором так не можна.

Самосвідомість проти хабарників

- Після децентралізації кишень чиновників, до яких треба класти хабарі, стане менше?

- Я не розумію поки що, як буде в реальності працювати децентралізація. Станом на зараз – діла не буде. Справа не в децентралізації, а в дерегуляції, у зменшенні бюрократичних перепон, та у боротьбі з корупцією. Доки чиновник не буде розуміти, що вимагаючи хабар він реально потрапить заграти – нічого не змінеться. Так і будуть вигадувати нові й нові офіційні папірці для отримання наживи.

- Яке майбутнє Ви бачите у району?

- Крім вищезазначених змін потрібні якісні чиновники. Щоб почати щось міняти в районі, потрібні лідери – бажано з головою та освітою. Частково в районі такі є, інших потрібно привозити. Чим зацікавити? Перспективами росту – роботою власними зусиллями, на своїй землі. І зробити такий собі виставковий варіант, щоб показати було не соромно. У районі є багато умов для руху вперед (багато корисних копалин, прекрасні землі), але вони далеко не завжди використовуються. Як, наприклад, сільське господарство – сучасних технологій в районі практично немає, далеко не всі землі обробляються… Наприклад, коли ми заходили в район, на місці виробництва навіть корови не паслися. Пару років тому напроти нашої фабрики цвіли соняшники. Зараз їх немає: ми не сіємо, бо по профілю не маємо права й ніхто не сіє. Хоча, якщо ми зараз землю не використовуємо, ми не проти, коли на цій землях буде посіяно.

Вважаю, що це скоріш за все від невмілого керівництва – села, района, міста… Необхідні якісні менеджери. Від цього залежить у великій мірі розвиток району. Але якщо посадовець думає лише про звітність наверх, власну кишеню та вибори, звідси виникають депресивні регіони …

- Місцеві вибори змінять цю картину, як думаєте?

- Так, можливо. Але лише частково, бо глобальні зміни повинні відбутися на рівні держави. Треба починати завжди з себе - не брати по сто гривень чи пакет гречки за голос, щоб потім обурюватися поганою владою – забуваючи, що самі ж їх і вибрали. Самосвідомість, ось що потрібно нашому регіону.