12 листопада 2024, 11:00
"Не плач! Хлопці не плачуть!", "Не бийся, дівчата так не поводяться!". Такі і подібні висловлювання час від часу чуємо у шкільних коридорах. Якщо у школі систематично принижують дитину – це булінг. Якщо при цьому додають щось на кшталт "Плачеш як дівчисько!" – це булінг з ознаками гендерних упереджень. Можливо, причина у тому, що гендерні стереотипи закладаються у свідомість людини змалечку – в дитсадку і школі? Точка доступу вирішила розібратись у цьому і з'ясувати, чи впливає стать людини на те, що в майбутньому вона може стати кривдником/кривдницею або навпаки – жертвою.
Це друга публікація із серії статей про булінг. У першій Точка доступу розповідала, що таке булінг, якими є його прояви і види, і як можуть покарати людину, яка його вчинила.
Дівчатка більше страждають від булінгу щодо зовнішності, ніж хлопчики. А ще дівчатка частіше звертаються за допомогою. Такими є результати репрезентативного дослідження "Булінг і толерантність в освітніх закладах після 24 лютого 2022 року". Його зробили Анастасія Мельниченко – аспірантка Інституту соціальної та політичної психології Нацакадемії педагогічних наук України і Наталя Тілікіна – кандидатка економічних наук. Під час аналізу кожної з причин булінгу за гендерною ознакою вони не виявили статистично значущих відмінностей, за винятком булінгу через зовнішність, про що ми згадували вище.
У онлайн-опитуванні взяли участь майже 15 тисяч учнів і учениць 5-9 класів віком 9-16 років з усіх регіонів України і Києва (за винятком тимчасово окупованих та/або неконтрольованих територій). Цю вікову групу обрали тому, що булінг досягає піку під час «кризових» періодів у шкільному житті, особливо при переході з початкової школи до середньої. У цей час збігаються кілька факторів:
У дослідженні взяли участь 52,6% хлопців та 47,4% дівчат. З 1 вересня 2022 року булінгу зазнали 24,1% хлопців і 25,4% дівчат. Найчастіше з булінгом стикалися учні й учениці в Києві, найрідше випадки булінгу за цей період фіксували у східних та південних регіонах.
Найвищий рівень зафіксували в обласних центрах, містах районного значення, містах, а також в селах. У який спосіб булили?
Однією з цілей дослідження було з’ясувати, на яких підставах цькували підлітків з 1 вересня 2022 року. Так, 21,5% опитаних опитаних не знали, чому це відбувалось, 28,7% причиною зазначили зовнішність, 22,6% – дивну поведінку (надто активну, надто сором'язливу або нерішучу, надто відмінну від інших), 21,5% – світогляд, що відрізнявся від думок інших, і 18,7% – вподобання/хобі.
Респондент/к/и, які проживають за кордоном, називали такі причини булінгу:
Через російську мову найчастіше піддавались булінгу ті, хто переїхали з Харківської, Херсонської, Луганської та Київської областей. Це стосується і тих підлітків, які нині живуть у Львівській області та Києві й переїхали туди з Херсонської та Донецької областей.
Дівчата (45,8% постраждалих від булінгу) частіше, ніж хлопці (40,6%), зверталися за допомогою до батьків, а також до друзів/подруг і однолітків, третина – до вчителів.
Чим старші діти, тим рідше вони звертаються за допомогою. Серед усіх опитаних учнів/учениць 5-х класів частка тих, хто звертався за допомогою, становить 18,7%. Серед учнів 9 класу – 12,8 %.
Майже 20% відсотків тих, хто сказали, що вчителі чи інші дорослі зі школи були свідками булінгу, стверджують, що дорослі нічого не робили. П’ята частина респондентів/респонденток повідомили, що цькування припинилося після втручання дорослих 26,1% – сказали, що стало легше, 25% – що нічого не змінилося. Крім того, 3,8% респондентів повідомили, що знущання зросли, а 2,5% повідомили, що воно стало значно гіршим.
Найефективнішим методом боротьби з булінгом було залучення психологинь. Більша частина респондентів/респонденток заявили, що цькування припинилося або стало трохи легшим. Також, на думку опитаних, одним із найвпливовіших методів було запрошення до школи батьків постраждалих від булінгу, а також батьків кривдника чи кривдниці. Після звернення до поліції ситуація із булінгом погіршилась у 16% випадків, а у випадку невтручання – у 11,4%.
Співрозмовниця Точки доступу Ірина розповіла, що у старших класах в школі деякі однокласники-хлопці булили її за те, що вона щодня приходила у школу у спортивному вбранні. Казали, що вона одягається, як хлопчик, а не дівчинка.
Наді мною не глузували і не знущались, казали лише "наш пацан" або "з Іркою можна і в розвідку" або щось подібне, тож загалом у нас були дружні стосунки з однокласниками, які так говорили. Але згодом, вже закінчивши школу, я зрозуміла, що це був гендерний булінг. Яка різниця, як я одягаюсь? Не це визначає мої розумові і інтелектуальні здібності…
Ще один приклад булінгу наведемо з посібника "Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти". Так, семикласник з першого класу поводився у школі агресивно, вчиняв булінг щодо інших дітей і вчителів, що зробило його неформальним лідером, якого боялись інші школярі і школярки. На початку сьомого класу хлопчик почав тікати з дому. Якось вчителька фізкультури, побачивши під час уроку синці на тілі хлопця, доповіла про це директору школи. З'ясувалося, що від народження дитину фізично кривдив вдома батько, так само як маму хлопчика. До батька застосували заходи адміністративного впливу.
Ця історія є показовою, адже бачимо, що агресивна поведінка дитини може зароджуватись не в школі, а поза межами навчального закладу. Те, що хлопчик агресивно поводився у школі, стало наслідком домашнього насильства, від якого він страждав. Тому проблему булінгу треба вивчати глибинно, досліджуючи не лише як доконаний факт вчинення булінгу, а й шукати першопричини, які, як ми вже зрозуміли, можуть ховатись поза шкільними стінами.
Авторки дослідження у висновках зазначають, що найпоширенішими приводами для булінгу є зовнішній вигляд, незвичайна поведінка, відмінності у світогляді та переваги/захоплення. У Києві учні частіше зазнають булінгу через свою стать, зовнішній вигляд та переваги/захоплення порівняно з іншими регіонами України. Учні за кордоном, навпаки, зазнають булінгу на основі свого походження або рівня володіння російською чи українською мовами.
До того ж, значний відсоток випадків булінгу припадає на реляційний, тобто кібербулінг – той, що відбувається "віддалено" через електронні засоби зв'язку.
Мало того, що реляційний булінг часто залишається непоміченим для вчителів і не сприймається серйозно, але це також тип булінгу, який завдає найбільшої шкоди психічному здоров’ю, – пишуть авторки дослідження.
Підсумовують, що існує явна потреба в подальших систематичних дослідженнях булінгу в Україні для розуміння змін у суспільній динаміці під час воєнного та післявоєнного періодів.
І дівчата, і хлопці переживають негативні емоції – такі як злість, ненависть, агресія, жалість, тривога, страх, образа як за прямої участі в булінгу, так і при його спостереженні. Дівчатам більше притаманний психологічний та економічний булінг, хлопцям – фізичний. Про це Точці доступу розповіла адвокатка, експертка з антибулінгу, голова комітету Національної асоціації адвокатів України з питань сімейного права Лариса Гретченко.
Підлітки стикаються з проявами булінгу з приблизно однаковою частотою незалежно від гендеру, – вважає адвокатка.
Водночас до цього часу у школі побутує гендерний стереотип, що дівчатка – відмінниці, хлопчики – хулігани.
Домінує певна жіноча лідерська меншовартість.
За приклад називає приказки "Не жіночого розуму справа", "Не чоловіча це робота", "Послухай жінку – зроби навпаки", "Не плач! Хлопці не плачуть!", "Не бийся, дівчата так не поводяться!", "Жіноче щастя", "Бабій".
Я підтримую гендерно-нейтральну дефініцію цькування, що охоплює як постраждалих, так і кривдників, і свідків/очевидців обох статей. Тобто не від статі залежить статус потерпілого чи потерпілої, кривдника чи кривдниці.
Це залежить від того, в якому середовищі виховують дитину, за якою освітньою програмою вона отримує знання у школі і, врешті, політики держави, вважає експертка. Наводить приклад: якщо дитину виховують за авторитарною моделлю, то вона сприйматиме за належне домінуючий/авторитарний стиль поведінки вчительки на уроках; якщо ж дитина з сім'ї з демократичним чи партнерським стилем виховання – вона відразу відреагує на зовнішній прояв тиску чи агресії.
Додає, що чи не найбільш вагомий вплив на підлітків має їхнє оточення: заклади освіти, друзі, знайомі, гуртки. Чинників, які провокують булінг у освітньому закладі, називає декілька:
Зазвичай керівництво і вчителі у школах не люблять говорити про булінг. До цього часу це табуйована тема, бо розголос про булінг в школі псує її престижність, і освітяни цього бояться. Однак є статистика і факти, які не приховати. І якщо ми не знаємо про котрийсь із випадків булінгу, у разі, якщо відкрили адмінпровадження, ця інформація з'являється на судових ресурсах. І тут постає інша проблема – її знеособлення, каже Лариса Гретченко.
…"між дітьми, учнями, однокласниками, учасниками освітнього процесу, здобувачами освіти стався конфлікт, бійка, непорозуміння...", що не дає можливості розрізнити стать учасників, – каже адвокатка.
Аналогічно вживаються слова в чоловічому роді – вчитель, педагог, директор, заступник керівника, викладач, тренер, а також найменування кривдник, потерпілий і свідок. Разом з тим, Ларисі Гретченко вдалось з'ясувати, що торік українські суди розглядали 285 справ, що стосуються булінгу. До адмінвідповідальності притягнули 108 людей, з них 85 – жінки. І це показово, вважає експертка. У цих справах протоколи переважно складають на мам, опікунок, законних представниць дитини. В цій же категорії – директорки, педагогині, притягнуті до відповідальності, каже експертка.
Підсумовує, що візуалізувати дійсний склад осіб і їхніх ролей в справах про булінг могла би статистика Міністерства освіти за підсумками роботи комісій в школах. Однак такої інформації, принаймні у відкритому доступі, немає.
Якщо дитину булили в школі у підлітковому віці, це може накладати відбиток на все її майбутнє життя.
У дорослому житті людину, яку булили, якісь незначні непорозуміння можуть відносити у стару травму, наче вона підліток, якого відштовхують, – пояснює наслідки булінгу психологиня Інга Кузнєцова.
Найболючіше – це те, що дорослі в той момент не захистили. Якщо вони поставились до скарг дитини з насмішкою і сказали "Не звертай уваги", "Це дрібниці" або ж "Ти сам винний/винна" і "Сам/сама маєш дати відсіч", це ранить дитину і знижує рівень довіри. За словами психологині, важливо розуміти, що самостійно булінг зупинити неможливо. У ситуацію обов’язково повинні втрутитись батьки/опікуни дитини, освітяни і керівництво закладу, у якому це сталось. Кривдника чи кривдницю повинні покарати, аби вони понесли відповідальність за скоєне.
Через потерпання від булінгу до психологині звертаються і хлопці, і дівчата. Булінг називає хворобою колективу. Якщо вчителі беруть за звичку критикувати або жартувати з якогось учня чи учениці – це булінг, вважає психологиня.
Перша ознака того, що у дитини в школі почались негаразди, це її небажання або відмова йти туди: у дитини поганий настрій; вона перестає вчитись, стає замкненою; відбуваються зміни у апетиті і процесі сну.
Дитина, яку булять, може говорити про те, що люди навкруги – нехороші, а друзів не існує. Вона стає сумною і депресивною.
Загалом, усі батьки повинні говорити з дитиною про булінг, пояснювати що це таке й що із цим можна зіштовхнутись в школі, зауважує Інга Кузнєцова.
Батьки повинні пояснити дитині, що це дуже болісно для того, відносно кого скоюється булінг і у цьому не треба брати участі. Також варто нагадувати дітям, що кожен підліток – особистість, яка повинна мати власну думку, а не керуватись думкою інших.
Додала, що у молодшій школі для учнів 1-4 класів авторитетом є вчитель/вчителька. Його чи її роль у цьому віці для дітей дуже важлива, бо саме він чи вона має згуртовувати колектив, а будь-які насмішки і конфлікти відразу припиняти.
Адвокатка Лариса Гретченко вважає, що метою гендерного підходу в освіті є створення умов для максимальної самореалізації і розкриття здібностей дівчаток і хлопчиків. Це означає створення недискримінаційного середовища для школярів і школярок, в якому забезпечується повноцінний розвиток особистості, без дискримінації за ознакою статі, віку, дієздатності, раси, культури, віросповідання, етнічності тощо.
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
Читайте також: Естетичні кухарі, красиві лікарі та презентабельні сомельє – кого шукають роботодавці у Кропивницькому
Головне сьогодні
