Для Єлизавети Єрещенко Кропивницький – це не просто точка на карті. Це місце, де кожна вулиця має свою історію, де формуються спільноти й народжуються ідеї. Активістка, випускниця філологічного факультету ЦДУ імені Винниченка, організаторка молодіжних міських ініціатив – вона відверто говорить про любов до міста, потребу спільної дії та роль молоді у змінах.
"Коли я проходжу містом, я розумію, що воно живе свою історію", – говорить Єлизавета Єрещенко. Для неї Кропивницький – це місце, де формуються сенси, відчуття дому та спільноти.
Єлизавета пригадує, що відчула справжній зв’язок із містом напередодні повномасштабного вторгнення. У ті дні народилася ідея проєкту про вулиці Кропивницького – про імена, які вони носять, про людей, які стоять за цими іменами.
Як студентка філологічного факультету, вона особливо відчувала важливість цих постатей і тем. Проходячи знайомими маршрутами, зупинилася біля переходу на вулицю Маланюка й подумала: "Чому ми говоримо назву, але не згадуємо, ким була ця людина? Люди повинні знати".
Початок повномасштабної війни змінив усе – думати довелося вже не про реалізацію ініціатив, а про базове збереження психіки, адаптацію до нової реальності. Але коли за кілька місяців Єлизавета повернулася з рідного села до міста, відчула: вона вдома.
"Я приїхала і зрозуміла – от я вдома. Мої ресурси наповнилися, і треба щось робити. В цей час я відчула, що Кропивницький дійсно потребує моєї ініціативи. Як би це егоїстично не звучало, я хочу – і я це зроблю. Це дало поштовх до того, що я зрозуміла: якщо ідея йде зсередини, значить її потрібно реалізувати".
З того часу, говорить вона, кожне повернення до Кропивницького – це як подих.
"Я виходжу з транспорту – і розумію, що я вдома. Це моє місто, сюди хочеться повертатися".
На початку літа Єлизавета вирішила – треба розпочинати роботу над проєктом про назви вулиць. В Instagram зробила анонс про культурну ініціативу та закликала охочих доєднуватися. Так сформувалась ініціативна команда з однодумців.
У липні 2022 року в Музеї мистецтв відбулася презентація топонімічного проєкту "Sвої", покликаного розповідати про людей, чиї імена носять вулиці Кропивницького. Почали з тих, які названі на честь загиблих військових і Героїв Майдану.
Протягом місяця команда працювала в бібліотеці Чижевського, де проводила дослідження. Музей мистецтв надав підтримку, а екскурсоводи допомагали знайти влучні ракурси й точки огляду. Це була справжня волонтерська робота, у яку вкладали душу.
Команда розповідала про письменників, військових, культурних діячів. Але з часом проєкт призупинився.
"Він потребував багато ресурсів – і моїх, і дівчат з команди, які саме закінчували університет. Це було дуже важко. Але я точно знаю – колись я трансформую цей формат. Бо про важливе треба говорити простими словами. І найголовніше – знайти команду, яка буде готова йти цим шляхом. І якщо хтось відгукнеться – буде круто".
Для Єлизавети Кропивницький – це місто спільноти. Вона переконана: молодь – це не «майбутнє», як часто повторюють, бо для неї молодь – це сьогодення.
"У нас у місті є близько шести молодіжних центрів – і це справді круто. Вони розміщені в різних мікрорайонах, тож кожен може знайти свій простір. Там – і літературні вечори, і настільні ігри, і воркшопи. Але головне – це атмосфера, в якій народжується спільнота. Куди б я не пішла, я завжди повертаюся до одних і тих самих людей. Вони вже не просто партнери чи знайомі. Вони – мої".
Серед таких місць Ліза називає Агенцію сталого розвитку "Хмарочос", молодіжний центр "Кома", громадську організацію "Задзеркалля", Гончаренко-центр. Їх об’єднує одне – відкритість до молоді та підтримка ініціатив. У "Комі", наприклад, є літературні вечори, настолки, заходи, після яких незнайомі стають командою.
"Молоді потрібно спілкування – і не лише в соцмережах. Це спілкування про важливе. Місця, які це забезпечують – формують не просто відвідувачів, а активних людей. Там народжуються проєкти, які змінюють місто".
Єлизавета згадує захід, організований ГО "Хмарочос", який зібрав понад 100 людей – це для неї стало сигналом: молодь готова говорити і слухати про складні теми – сексуальну освіту, ментальне здоров’я, розвиток софт-скілів. І такі проєкти дійсно знаходять відгук.
"Я досі дивуюся, як іноді не враховують думку молоді. Це неправильна позиція. І саме вона веде до того, що молодь не приходить у кабінети, не подає ідеї. Бо не бачить сенсу. А треба змінювати. Ми – частина цих змін".
Єлизавета називає три свої улюблені місця, де можна не тільки поспілкуватися, а й знайти однодумців:
Ліза не може назвати одне улюблене місце. Бо її Кропивницький – це люди, простори і вулиці, які говорять.
"Обожнюю вулицю Театральну. Ти просто йдеш – і зустрічаєш абсолютно різних, дуже крутих людей. Вони такі інакші. І показують, наскільки ми всі різні".
Серед улюблених локацій – Музей мистецтв:
"Ти просто заходиш – і розумієш, що щось існує поза нашою реальністю. Люди, які передають своє світовідчуття через мистецтво – це щось неймовірне. А якщо вони з Кропивницького – це вдвічі крутіше".
Не менш важливими для неї є театр, краєзнавчий музей, етнолабораторія "Баба Єлька".
Єлизавета переконана – у місті є багато класних ініціатив, але про них мало хто знає. У місті багато тих, хто робить круті речі, але про них ніхто не знає.
"Є, наприклад, дівчина Ангеліна Гончар, яка проводить книжкові читання в молодіжному центрі. Вони поширюють анонс у телеграмі, але ж скільки людей навіть не чули про це! Такі ініціативи заслуговують на увагу".
Її мрія – об’єднати тих, хто вже діє, але поки окремо.
"Я точно знаю: таких людей багато. Ми просто маємо об’єднати зусилля".
Ліза впевнена: можливості у місті є, але не всі ними користуються.
"Іноді люди просто не знають, що тут відбувається. А подій – безліч: тренінги, воркшопи, зустрічі. Якщо немає можливості – треба її створювати. Я завжди так роблю".
День вишиванки у партнерстві з креативним простором KOWO, "Хмарочосом" і "Бабою Єлькою" – дводенний захід, що об’єднав покоління. Було презентовано 17 образів, 240 фото збережено в електронному архіві. У програмі – фотосесія, виставка, майстер-клас, презентація збірки схем вишиванок Кіровоградщини.
Подкаст "ProМентальне" – перший психологічний подкаст для молоді в області. Ведуча Єлизавета Єрещенко, експерт Андрій Фоменко. У шести випусках підняті теми, які стосуються кожного. Ці епізоди можуть стати підтримкою ментальної безпеки кожного і кожної, хто їх послухає/подивиться.
"Це були дуже важливі розмови. Я хотіла, щоб люди почули відповіді на питання, які їх давно тривожили".
Топонімічний проєкт "Sвої", покликаний розповідати про людей, чиї імена носять вулиці Кропивницького.
"Саме цей проєкт став першим кроком до того, щоб побачити місто як історію, яку ми творимо".
Це місто дало мені відчуття безпеки, близькості. І дало людей, які стали цінними. Коли я сюди повертаюся, розумію, що моє місце тут. І це найважливіше.
Читайте також: “Затишок та розміреність – це атмосфера міста” – ректор Центральноукраїнського університету імені Винниченка Євген Соболь
Останні новини
