15 жовтня 2024, 11:15
Жінки заробляють менше чоловіків в усьому світі. У 2021 році в Україні гендерний розрив в оплаті праці був на рівні 18,6%. І хоча з кожним роком відсоток зменшувався, повномасштабна війна могла серйозно погіршити ситуацію.
Жінки в усьому світі ще довго будуть отримувати менше – розрив вирівняється десь через 134 роки (за умови, що нічого не зміниться). І то не новина.
На цю тему є низка статей, досліджень, пояснень, документальних фільмів та й інформації загалом – але чомусь і досі залишається багато скептиків, які залишають свою думку у коментарях під тематичними дописами в різних соцмережах.
Якщо прибрати банальний гейт заради гейту, дехто просто не розуміє, як вираховують відсоток розриву, про які проблеми йдеться та які наслідки має. І якщо ви зайшли у цю статтю, скоріш за все, вам теж цікаво дізнатися.
"Точка доступу" спробує дуже просто, але зрозуміло все це пояснити.
Гендерний розрив у оплаті праці жінок і чоловіків простежується в усьому світі, навіть у найбільш розвинених країнах. Візьмемо хоча б Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) – так називають товариство "багатих" країн, члени якого виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг.
В організації дослідили, що найменший гендерний розрив в зарплаті у Люксембурзі, там різниця становить лише 0,4%. Це значно нижче за середній показник по ОЕСР, який дорівнює 11,6%. На другому місці — Бельгія (1,1%), на третьому – Коста-Рика (1,4%).
У Європейському союзі розрив в оплаті праці залишається на рівні 13% – це дані Європарламенту. Тобто жінка заробляє лише €0,87 на кожне €1, зароблене чоловіком.
Американська організація Institute for Women's Policy Research (IWPR) зробила свіже дослідження та з’ясувала, що у США жінки отримують 84 центи з кожного долара, заробленого чоловіком. Причому навіть у тих сферах, де їх працює найбільше.
Американські жінки заробляють більше, ніж чоловіки, лише у трьох сферах: контролерки – на 3%, медсестри – 3% та баєрки – 2%. А однаково оплату отримують лише на одній посаді – асистенти вчителів
В Україні востаннє дослідження розриву в оплаті праці робили у 2021 році, тоді він становив 18,6%. До 2030 року влада планує скоротити його до 13,6% – тобто навіть не подолати.
Загалом в Україні з кожним роком цей показник зменшувався. За останні сім (якщо рахувати з 2021 року) років він скоротився на 7,4%.
Але повномасштабна війна могла серйозно погіршити ситуацію. Оскільки Держстатистика досліджень більше не робила, можна подивитися на дослідження соціологічної служби Центру Разумкова, яке проводили у вересні-жовтні 2023 року.
За даними цього опитування, різниця в оплаті праці становить 33%: середня заробітна плата після сплати податків – 12 611 грн, зокрема 10 312 грн у жінок проти 15 377 грн у чоловіків. Тобто майже у півтора раза.
А DW стверджує, що середня зарплата жінок стала майже на третину менша за чоловічу. Якщо серед усіх працюючих середня заробітна плата жінок становить 69% від середньої заробітної плати чоловіків, то у бюджетній сфері показник сягає лише 50%.
У коментарях під тематичними публікаціями часто питають, як можна порівнювати зарплати різних професій, наприклад, пілота та стюардеси. То платити стюардесі більше чи знизити зарплату пілота, щоб досягти балансу?
Або думають, що компанія за одну і ту саму роботу чоловіку та жінці з однаковими досвідом та навичками платять по-різному: йому більше, їй менше. Тоді б роботодавці масово набирали б на роботу тільки жінок, дивуються читачі.
Насправді буває й таке. Вплинути можуть упередження роботодавця або ж зарплатні очікування самих жінок. Наприклад, коли ейчари питають про бажану зарплатню. Статистика Work.ua показує, що зарплатні очікування жінок на 20% менші, ніж у чоловіків.
Навіть коли порівняли бажану зарплату кандидатів і кандидаток з однаковим досвідом, в одному місті та готових працювати на повну зайнятість, розрив все одно був на користь чоловіків.
Те саме відбувається й у сфері ІТ. На рівні senior зарплатні побажання чоловіків в середньому на $500-1000 вищі, ніж жінок.
Почнемо з того, як взагалі вираховується відсоток розриву в оплаті праці. Європейський парламент пояснює, що гендерний розрив оплати праці – це різниця в тому, скільки в середньому заробляють чоловіки та жінки за годину (до того, як відраховуються податки та інші внески).
Існує два типи гендерного розриву в оплаті праці: контрольований і неконтрольований. Частіше читачі та читачки, побачивши статистику, думають про контрольований – коли вираховують розрив між тими, хто виконує однакову роботу, має однаковий досвід та кваліфікацію.
У контрольованій групі, як правило, розрив менший. Наприклад у вищенаведеному дослідженні в США в такій групі жінка заробляє 99 центів проти заробленого долара чоловіком. А на керівних посадах – 95 центів на кожен долар.
Розрив збільшується, коли йдеться про неконтрольовану групу – коли рахують різницю середніх зарплат чоловіків та жінок, враховуючи всі роботи, досвіди, спеціальність і так далі.
18,6% в Україні – це, скоріше, показник неконтрольованої групи. Саме про неї йдеться у більшості досліджень і саме вона показує повний спектр проблем у нашому суспільстві.
Тут міг би бути не розділ, а цілий реферат – бо не одна причина призвела до розриву зарплат, а їх великий комплекс. Розрив став наслідком історичних, суспільних та економічних чинників, головними з яких є материнство, нерівність та упередження на ринку праці
Усі вони створюють замкнене коло, через яке більшість жінок залишаються сконцентрованими у низькооплачуваних галузях таких як соціальна робота, культура, освіта, медицина.
"Доброзичливі коментатори" радять жінкам долучатися до "чоловічих робіт", щоб змінити ситуацію. Зазвичай, згадують сферу промисловості або інші роботи з підвищеною небезпекою та де потрібна фізична сила.
Їхня правда: у галузі промисловості менша залученість жінок і гендерний розрив в оплаті праці становить 25%. Але жінки отримують менше навіть у тих галузях, де їх представлено більше, писала докторка соціальних наук Олена Стрельник.
Тому не можна пояснити вищу оплату тільки більшою залученістю чоловіків у "важкі" роботи. І тут варто уточнити, що деякі “типово жіночі роботи” також є фізично важкими, але при цьому низько оплачуються. Наприклад, санітарки, медсестри, соціальні робітниці, працівниці хоспісів та геріатричних пансіонатів.
Менш престижної, менш оплачуваної роботи годі й шукати. І ця праця важка як фізично, так і психологічно. Особливо під час війни, коли значно зростає навантаження на медичних працівниць та працівниць системи соціального захисту та догляду, – зазначила Олена Стрельник.
Теоретично, усі вони можуть звільнитися, перевчитися та влаштуватися на більш оплачувану роботу. Але що буде, якщо раптом зникнуть всі вчительки, виховательки, чи медсестри?
Жінки опиняються у низькооплачуваних галузях з різних причин. І одна з не відразу очевидних – виховання та гендерні стереотипи. Від дівчат частіше вимагають бути турботливими, слухняними, з дитинства частіше вчать шити, готувати, прибирати, бути "берегинею сім’ї".
У школі їх частіше заохочують до літератури, мистецтва, історії та інших предметів, що вважаються типово жіночими. Тоді як хлопчиків вчать бути сильними та мужніми, відстоювати свою думку. Заохочують до сфер, що вимагають рішучості, технічного мислення та лідерства.
Наприклад, у 2018 році в Україні дівчата становили 79% тих, хто вступає на гуманітарні науки і мистецтво. Водночас їх було лише 23% від абітурієнтів спеціальностей інженерного профілю та 32% – на будівництві та в архітектурі.
Це типовий приклад горизонтальної сегрегації – явище, коли представники різних статей нерівномірно представлені в різних професійних галузях або секторах економіки.
Існує також вертикальна сегрегація, коли в одній і тій же сфері нерівномірний розподіл чоловіків і жінок на різних рівнях посад. Як правило, жінок більше на нижчих посадах і менше на керівних. (Настільки менше, що часто про таке призначення в ЗМІ пишуть із поміткою “вперше”).
Хоча майже половина початкових посад належить жінкам, на рівні керівників вони займають лише чверть місць. У 2023-2024 роках ця цифра почала знижуватись — з 37,5% до 36,4%, йдеться в Global Gender Gap Report 2024.
На вертикальну сегрегацію також кажуть "скляна стеля", яка не дає просуватися по кар’єрних сходах. Чому скляна, бо формально жінкам нічого не забороняє. Але стереотипи, упередження, дискримінація можуть заважати обіймати вищі посади. А значить – заробляти більше.
Кожного восьмого березня у своїх побажаннях жінкам люблять нагадати, що вони “передусім матері та дружини”, а вже потім працівниці й кар’єристки.
На думку соціологині та заступниці директорки "Центру соціальних і трудових досліджень" Оксани Дутчак, гендерні стереотипи є лише невеликою часткою системи, яка призводить до розриву в оплаті праці.
Більша частина тут криється у знеціненні репродуктивної – домашньої та доглядової – праці на рівні капіталістичної економіки. На основі дітонародження ця праця соціально конструюється як «жіноча». Вона знецінюється, оскільки штучно винесена за рамки «продуктивної» економіки – вона нібито нічого не виробляє і не створює додану вартість, а отже і прибуток, – пояснювала експертка.
В Україні більшість досі вважає, що готування їжі, догляд за дітьми та житлом — це обов’язок жінок, а заробляння грошей – чоловіків. Робота по дому – це теж робота, яка ще й не оплачується. А якби оплачувалась, коштувала б 41 136 грн в місяць, підрахували Work.ua у 2023 році.
Звісно, можна скористатися послугами клінінгу, кухарів та нянь, але далеко не у всіх українців є така фінансова можливість. Кількість українців, які живуть за межею бідності, зросла на 1,8 мільйона з 2020 року, що становить близько 29% від всього населення країни.
Одне з досліджень показує, що працюючі чоловіки витрачають в середньому дев’ять годин на тиждень на домашні справи, а працюючі жінки – 22 години.
Тобто відпрацювавши одну зміну на роботі, настає "друга" та "третя" вдома. На ринку праці це відображається тим, що одна з трьох жінок переходять на неповний робочий день, що робить її зарплату меншою.
Материнство ускладнює жінкам професійний розвиток, що позначається на їхній зарплаті. У Європі 40% жінок стверджують, що наявність дітей впливає на їхню кар’єру.
Після другої дитини 47% скорочують кількість робочих годин, а після третьої – 70% кидають роботу. У 2018 році третина працюючих жінок у ЄС перервала роботу через догляд за дітьми, порівняно з 1,3% чоловіків.
Так, сучасна жінка має більше можливостей продовжити роботу після народження дитини. Наприклад, у декретну відпустку може піти батько. Але, як правило, в декрет йде той, хто заробляє менше. Частіше це жінка. Коло замикається.
За 2017 рік лише 3% відпусток по догляду за дитиною було оформлено на чоловіків. Також є дослідження, що чим довше затягується декретна відпустка, тим менше жінок повертаються до роботи.
Інша проблема – знайти роботу, маючи дитину чи дітей. Будучи матір’ю – жінка стає менш затребуваною на ринку праці, це явище називають "штраф за материнство". Зокрема, він відображається зменшенням зарплати на 7% за кожну дитину.
Водночас у чоловіків спостерігається абсолютно протилежна ситуація – "бонус за батьківство". Тобто зарплата чоловіків із дітьми, навпаки, ймовірніше буде вищою.
У своїй статті (яку цитували вище) науковиця Олена Стрельник підіймає важливе питання: чи є вибір жінок не працювати або працювати в легших умовах справді вільним та визначеним суто індивідуальними потребами та інтересами?
Формально — так, але насправді часто його диктують не тільки неготовність чоловіків включатися у репродуктивну (доглядову) працю, а й суспільна система.
Який "вільний" вибір не працювати зробила жінка, якщо в селі немає дитсадка, а послуги няні коштують більше за її зарплату. Який "вільний" вибір не робити кар’єру робить мама двох чи трьох дітей, якщо вона не має підтримки в сім’ї з боку партнера? Який «вільний» вибір не працювати зробила мама дитини з інвалідністю, якщо в Україні бракує інклюзивних дитсадків? – пише експертка.
Молоді жінки можуть сприйматися роботодавцями як потенційні матері, що підуть в декрет. Таку історію описувала генетикиня Оксана Півень – докторка біологічних наук і наукова співробітниця НАН України в подкасті "ЇЇ".
Я подалася на цікаву мені позицію постдокторантури за кордоном. Я за своїми фаховими знаннями якраз підходила. Керівник лабораторії провів зі мною інтерв’ю. Він сказав, що я в нього топкандидат на цю роботу. А потім запитав, чи одружена я та чи планую дітей. Я сказала, що ми хочемо дитину та якщо вдасться, то будемо народжувати. Після чого він мене не взяв на роботу. Тому що людина, яка бере собі постдока на 2–3 роки, буде дивитися, щоби це була неодружена жінка або людина, яка не планує мати дітей. Відповідно, усі молоді жінки можуть "відбраковуватися".
Насправді гендерний розрив в оплаті праці не полегшує життя нікому і, звісно, найбільше він впливає на життя жінок. Маючи менші зарплати, жінки мають менше можливостей забезпечити себе.
В умовах низьких зарплат вони частіше змушені економити буквально на всьому. Понаднормові години праці, підробітки та домашні обов'язки призводять до стресу, проблем зі здоров'ям, браку часу на сім'ю, на себе, на відпочинок, – писала соціологиня Оксана Дутчак.
Окрім цього, заробітна плата впливає на розмір пенсії, тому її рівень вплине на подальшу якість життя, сказала докторка політичних наук та експертка із гендерних питань Оксана Ярош.
Дані про очікувану тривалість життя в Україні свідчать, що жінки живуть довше, гендерний розрив у тривалості життя жінок і чоловіків в Україні – 10 років. Війна посилює нерівність і збільшує розриви. Жінка на пенсії досить часто опиняється сама із низьким доходом і це складна ситуація.
Нижчі жіночі зарплати погано відображаються на розвитку економіки. Заробляючи менше, жінка платить менші податки, має меншу купівельну спроможність та менше мотивації проявляти свої здібності та таланти, що гальмує прогрес.
Дослідження показують, що подолання гендерного розриву в оплаті праці може значно підвищити національний ВВП. Наприклад, за оцінками McKinsey 2015 року, світовий ВВП міг зрости на $12 трлн до 2025 року, якби жінки були так само залучені на ринку праці, як і чоловіки.
Оскільки гендерний розрив в оплаті праці – це комплексна проблема, має бути і комплексне рішення на рівні держави, компаній-роботодавців та суспільства.
Одним із підходів до подолання такого розриву є підвищення мінімальної заробітної плати, пишуть у Jurfem. Однак цього не достатньо для досягнення гендерної рівності та зменшенням різниці в оплаті чоловікам та жінкам. Недоліком такої стратегії є те, що вона не вирішує першопричину – системну дискримінацію та стереотипи стосовно гендерних ролей.
У багатьох країнах світу застосовуються різноманітні стратегії для боротьби з гендерною нерівністю в зарплатах. В Україні 15 вересня 2023 року уряд ухвалив Національну стратегію подолання гендерного розриву в оплаті праці, мета якого – скоротити цей розрив з 18.6% до 13,6%.
В інтерв’ю для NV очільниця Мінекономіки Юлія Свириденко розповіла, що робота над нею почалася ще у 2020 році. Стратегія – комплексне рішення щодо того, що повинна робити держава, громадські організації, роботодавці, бізнеси, щоб цей розрив зменшувати.
Для того, щоб досягти цієї цілі, ми маємо реалізовувати певні завдання. Кожне завдання складається з переліку заходів, для яких передбачені чіткі терміни та конкретні виконавці.
Важливо, що по цій роботі прописані також індикатори моніторингу, тобто як ми загалом по цьому рухаємося. Усе дуже вимірювано. Замірявши ці показники, пізніше можна буде сказати, наскільки нам вдалося виконати поставлені перед собою задачі, – казала міністерка.
Також цьогоріч 18 вересня Мінекономіки спільно з ООН Жінки, Офісу першої леді та уряду Швеції запустили в Україні національну інформаційну кампанію "Звісно, зможеш!". Вона має привернути увагу громадськості до проблеми гендерного розриву зарплат.
Звичайно, це позитивні зміни і цікаво буде подивитися, які результати вони дадуть.
Матеріал створено у партнерстві з Волинським пресклубом.
Головне сьогодні
