Директорка школи на Кіровоградщині розповіла про боротьбу з онкохворобою

  • Редакція Точки Доступу
  • watch_later 18 грудня 2020, 14:30

Людмилі Григорівні Овчаренко з Капітанівки Новомиргородського району 65 років. Працює вона директоркою місцевою школи. Близько дев’яти років тому жінка дізналася, що має онкозахворювання, але не опустила руки й таки поборола хворобу. Сьогодні їй все ще доводиться тримати руку на пульсі – регулярно здавати аналізи і займатися профілактикою, але пані Людмила живе на повну й з оптимізмом дивиться у майбутнє. Про свій шлях від неприйняття хвороби аж до одужання, жінка розповіла журналістці Точки доступу.

Не вірила, що це сталося зі мною


Погіршення самопочуття Людмила Григорівна відчула в 2012 році. Тож вирішила звернутися до лікаря.

В мене з'явився біль, який змусив обстежитися. Спочатку лікували запалення. Потім на ультразвуковому обстеженні виявили проблеми по жіночій лінії. Тоді я вже звернулася до онкоцентру, - згадує вона.

Спочатку жінка не могла повірити у діагноз, який їй встановили:

Це було неочікувано і страшно з однієї сторони. З іншої – виникло таке відчуття, що це не зі мною сталося, що зі мною такого бути не може. Я вважала, що це якась помилка, якісь схожі симптоми. Не хочу озвучувати конкретний діагноз. Скажу лише, що це була не перша, й не друга стадія, але й не остання, хоча я весь час слідкувала за здоров’ям і обстежувалася. Це був такий період, коли, крім рідних – дітей, близьких родичів, я ні з ким не хотіла спілкуватися. Навіть не відповідала на телефонні дзвінки. До того часу, поки не потрапила сюди в лікарню. Тому що починала лікування я з Києва.  

Було складно озвучити діагноз


Першому про свої проблеми пані Людмила розповіла синові. Говорити про серйозні проблеми зі здоров’ям було непросто, до того ж, якийсь час точний діагноз поставити не могли.

Спочатку поділилася зі своїм меншим сином, Олексієм. Але я не говорила, що саме в мене. Тому що одразу було тяжко поставити діагноз. Я просто сказала, що в мене проблеми. Він саме був за кордоном. Коли повернувся звідти, ми зустрілися у Києві біля Інституту раку, я якраз там була. Тоді я саме мала лягати на лікарняне ліжко й приймати курс хіміотерапії. Але так склалося, що зателефонували знайомі й порекомендували звернутися саме до кропивницьких лікарів. Ми приїхали сюди і через два дні мені зробили операцію без хіміотерапії.

Лікарі вселили віру, що я можу працювати і повноцінно жити


Я тричі оперувалася. Завдяки тутешнім медикам залишилася живою, можу працювати і повноцінно жити. Вони вселили в мене віру, що хворобу можна перемогти навіть у такій ситуації. В той час, коли я сюди потрапила, не знала справжньої інформації, ніхто мені не говорив про те, на якому рівні протікає хвороба. Вже з епікризу дізналася, що в мене була складна форма. Але завдяки професійному таланту, правильному підбору лікування вже дев'ятий рік я живу, працюю повноцінно, радію тому, що в мене є діти, онуки, - ділиться жінка.

Додає, що доброзичлива атмосфера, яку відчула в онкоцентрі, також сприяла одужанню.

Я ніколи не чула від працівників, щоб вони жалілися на свою роботу, щоб вони якось недоброзичливо ставилися до пацієнтів. Вони завжди готові допомогти. Після операції не було потреби, щоб біля мене був хтось із рідних. Вони вміло все це організовують і надають ту допомогу, яка потрібна хворому, - говорить Людмила Григорівна.

Процес лікування однаково складний і фізично, і морально


Жінка не приховує, що шлях до одужання був нелегким.

Не можна сказати, важче було фізично чи морально. Спочатку було складно фізично, тому що переносити операції – це не так просто. А морально мене підтримували друзі, сім'я, лікарі. Дуже залежить багато і від самої людини, наскільки вона налаштовує себе на видужання. Завдяки цьому і піднялася. Періодично проходжу обстеження, якщо якісь зміни є в аналізах. Таких особливих якихось змін в організмі або того, що б мене турбувало, фізичного болю якогось зараз немає. Але я постійно це контролюю – раз на три місяці перевіряюся, тому що рецидиви є, - пояснює вона.

Щодо хіміотерапії – її перенести теж непросто.

По-різному переноситься. Спочатку після операції я проходила дуже складний курс. А зараз, завдяки професіоналізму хіміотерапевта, вже легше. Вона спокійна, мудра, виважена жінка, дасть правильні поради, рекомендації і підбирає препарати такі, які дійсно дають результат і легше переносяться. От мені поставили порт для того, щоб не травмувати руки. Тому що хіміопрепарати є доволі жорсткі, які травмують периферичну систему.

Навіть після одужання на перших порах перевірятися потрібно раз на пів року, - говорить пані Людмила:

Як довго перебувати на обліку залежить від того, які будуть показники аналізів крові. Якщо вони стабільні, то раз на пів року треба перевірятися. Так я і починала. Раз у пів року перевірялася, тоді раз на рік. Якщо симптоми не повторюються, то знімають з обліку. В моєму випадку два роки результати були стабільно нормальними, потім знову почали коливатися. Тому я постійно тримаю це питання на контролі, приїжджаю до лікарки, яка проводить сеанси хіміотерапії.

Пройшовши нелегкий шлях, Людмила Григорівна радить тим, кого торкнулася така ж проблема, не впадати у відчай і боротися:

Перш за все, не треба боятися звертатися до медиків, якщо відчули якісь зміни у стані здоров’я. Не варто сподіватися, що минеться саме. Є дуже багато випадків, коли можна попередити хворобу, якщо вчасно звернутися за допомогою. Друге, якщо вже констатували той факт, що ви захворіли, не впадати у відчай, вірити в те, що все можна перемогти. Лише надія, віра, підтримка людей, які тебе оточують, дозволить подолати усі труднощі.

Радієш кожному сходу сонця


Людмила Григорівна каже, що хвороба кардинально змінила її життя.

Перш за все проходить переоцінка цінностей, розумієш, що життя – це найцінніше. Знаєш, що ти не один, про тебе хвилюються твої діти, онуки, люди, які поруч із тобою. Звичайно, радієш кожному сходу сонця, кожній квітці, яка зацвіла, кожному листочку, радієш тому, що ти живеш. Дякуєш Всевишньому за те, що встала, що йдеш, можеш дивитися, чути, рухатися, радіти, переживати.

Головні чинники одужання – поради лікаря


Людмила Макаревич, завідуюча хіміотерапевтичним відділенням обласного клінічного онкоцентру головним чинником одужання пацієнта називає раннє звернення:

Мій стаж на цьому місці роботи близько 20 років. З мого досвіду, головні чинники одужання – це, перш за все, раннє звернення. В таких випадках хворі мають шанси на практично повне виліковування. Якщо захворювання виявляється на цій стадії, то і затрати на лікування, і фізичне навантаження від препаратів зводяться до мінімуму. Це може бути один із видів лікування, частіше, оперативне втручання. Якщо мова, наприклад, про лімфопроліферативний процес, то це хіміотерапевтичне лікування також в зменшеному режимі. Але, якщо хворий звертається на більш пізній стадії, тоді лікування довготривале, дороговартісне і шансів на одужання менше.

Лікарка радить попри сучасний темп життя, знаходити час для себе.

Позитивно потрібно налаштовувати себе в будь-якому випадку. Крім того, в даний час складність в цьому є, що практично усі завантажені як роботою, так і атмосфера на сьогоднішній день не зовсім здорова. Але життя – є життя, тому потрібно звертати увагу на будь-які свої проблеми, які турбують в плані здоров'я, - говорить  Людмила Макаревич.

Найчастіше в нашому регіоні лікарі діагностують рак молочної залози


Найчастіше жінки на Кіровоградщині стикаються зі мамологічними проблемами - раком молочної залози.

Рак шкіри в нас також розповсюджений. Тому що ми, все ж, в такому місці живемо, де підвищений радіаційний фон. Також є й інші проблеми, що стосуються шлунку, легень. Кожного року щось превалює, але захворюваність молочних залоз, шлунку і легенів залишаються  на перших місцях і кожного року ця патологія зростає, - коментує лікарка.

На що треба звернути увагу


Перші симптоми, на які варто звернути увагу, – це слабкість, втрата апетиту.

Але це вже пізніші симптоми. Можлива температура, можливі ще якісь зміни в організмі. Потрібно диференціювати, звернутися хоча б до сімейного лікаря. Виявляється якась проблема чи з боку шлунково-кишкового тракту, чи ринологічні зміни з боку легень. Якщо це початкові зміни, то, як правило, всі сподіваються на те, що якось воно буде, - додає Людмила Макаревич.

Найбільша проблема - відсутність сучасного обладнання


Костянтин Яриніч, генеральний директор обласного клінічного онкоцентру розповідає, що найбільшу потребу нині онкологи відчувають у цифровому мамографі.

Медична галузь так створена, що ніколи немає всього, що треба. Навіть якщо сьогодні ми отримуємо найновітніший апарат чи якийсь інструмент, то вже завтра він може бути не таким новим. Тому завжди дивимося вперед, завжди хочеться кращого. Але є базові елементи, яких не вистачає в онкологічному центрі. Перш за все – це цифровий мамограф. Спеціалізована медична мамологічна допомога надається лише тут. І в той же час, ми не маємо сучасного цифрового мамографа. Це абсолютно недопустимі речі. Про це ми неодноразово говорили і з місцевою владою. Сподіваємося, що в 2021 році його отримаємо, - говорить Костянтин Яриніч.

Є в онкоцентрі й проблема з радіологічним обладнанням.

Це обладнання не має того технічного й лікувального потенціалу, якого сьогодні потребує світова медицина. Тому що ми завжди працюємо на рівні світових стандартів. Сьогодні вони змінилися, тож надавати променеву терапію, яка є однією зі складових частин медичної онкологічної допомоги, ми теж повинні на рівні. В нас є сучасні операційні, де надається сучасна хірургічна допомога, сучасні можливості надання хіміотерапевтичного лікування, але немає цілої складової по наданню європейського рівня променевої терапії. Про це зараз ідуть перемовини. Ми шукаємо гроші – не менш 43 мільйони гривень коштує це обладнання. Деякі пацієнти навіть виїжджають з Кіровоградщини, тому що ми не можемо надати послугу за рахунок комунальних чи державних грошей, ми не можемо заключити договір, щоб це лікування було безкоштовним», - додає лікар.

Дітей обстежують безкоштовно


В онкоцентрі нагадують, що дітям з Кіровоградської області надаються безкоштовні діагностика та лікування онкологічною променевою терапією.

На базі онкоцентру працює державне приватне партнерство, в якому є велика складова по лікуванню діточок. Усім дітям Кіровоградської області надаються безкоштовні діагностика та лікування онкологічною променевою терапією. Але ж це на базі приватної клініки, а ось в комунальній частині, яка повинна надавати безкоштовну променеву терапію на сучасному рівні, цього обладнання сьогодні немає, - каже Костянтин Яриніч.

Додамо, що Кіровоградщина залишається лідером по онкологічних захворюваннях серед інших регіонів України. Захворюваність по області на 32% перевищує середньоукраїнські показники та майже на 50% у Кропивницькому. За статистикою, за рік минулий рік на онкологію захворіли 4461 житель області, померли від раку 1953 людини.

Лілія Кочерга, спеціально для Точки доступу

Читайте також: Все для подолання COVID-19: на Кіровоградщині невиліковно хворі залишилися без стаціонарної меддопомоги