До акції у Кропивницькому на підтримку полонених і зниклих безвісти долучилися люди з різних міст України

У центрі Кропивницького сьогодні, 22 березня, відбулася щотижнева акція “Не мовчи! Полон вбиває!”. На площі Героїв Майдану зібралися рідні військовополонених і безвісти зниклих захисників, їхні друзі та небайдужі містяни. Люди прийшли з прапорами, плакатами й портретами військових, щоб вкотре нагадати про тих, кого чекають удома, та привернути увагу до проблеми повернення полонених і пошуку зниклих безвісти.

Цього тижня до акції долучилися також родини безвісти зниклих бійців бригади “Лють”. До міста приїхали учасники з різних куточків України, зокрема з Вінниці, Житомира, Києва, Одеси, Дніпра, Львова та Чернівців, аби підтримати місцеві родини й нагадати про тих, кого досі чекають удома. 

Про це у коментарі журналістці видання “Доступ. Медіа” розповів учасник акції та один з організаторів заходу, батько бійця бригади “Лють” Анатолій Іващенко.

Під час акції також представили інсталяцію, яку підготували дружини, матері, сестри та інші рідні зниклих безвісти захисників. До неї увійшли особисті речі, взуття, форма та світлини військових.

За словами Анатолія Іващенка, інсталяція є символом пам’яті, шани й любові до рідних, чия доля досі невідома. Частиною акції також стала обрядова пісня “Хустка”: матері та дружини вкривали плечі своїх близьких хустками як українським оберегом — на захист від лихої долі та з надією на повернення.

Анатолій Іващенко, батько бійця Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції “Лють”, приїхав до Кропивницького з Вінниці, щоб підтримати родини зниклих безвісти військових. 

Його син, Віталій Іващенко з позивним “Німець”, зник безвісти 21 грудня 2023 року. За словами чоловіка, того дня побратими повідомили родині, що син не повернувся з поля бою.

“Наша сім’я вже понад два роки і три місяці живе між небом і землею. Ми шукаємо, чекаємо, віримо і надіємося”, — розповів Анатолій Іващенко.

Дар’я Погорелова прийшла на акцію заради чоловіка Миколи Погорелова. За її словами, він добровільно пішов на фронт із поліції, був діючим поліцейським і 11 років служив у правоохоронних органах.

Жінка розповіла, що 16 травня 2024 року Микола зник безвісти під час виконання бойового завдання у Вовчанську на Харківщині. Востаннє він виходив на зв’язок увечері 15 травня і попередив, що кілька днів не зможе телефонувати, бо йде на завдання. Уже наступного вечора родині повідомили, що він не повернувся.

Вдома на нього чекають двоє дітей і батьки. Старшій дитині шість років, молодшій — рік і два місяці. Про народження другої дитини Микола навіть не встиг дізнатися. На акцію жінка приїхала з Долинської Кіровоградської області.

За словами Дар’ї, достовірної інформації про обставини зникнення чоловіка родина досі не має.

“Кажуть, що він отримав травми, несумісні з життям, але коли питаєш, які саме травми, — ніхто нічого не бачив. Інший чоловік, який був поруч, сказав, що ніяких травм не було, просто він втратив свідомість. Ми віримо, чекаємо і сподіваємося, що він повернеться”, — розповіла Дар’я Погорелова.

Галина Козакова вийшла на акцію на підтримку сина Сергія Козакова з позивним “Козак”. За її словами, він зник 12 серпня під час виконання бойового завдання. Відтоді родина не має жодної підтвердженої інформації про нього.

“Про мого сина Сергія досі немає жодної інформації: ні серед загиблих, ні серед поранених, ні особистих речей. Проводили аеророзвідку, але результатів вона не дала. Сподіваємося, що він у полоні”, — розповіла жінка.

За її словами, офіційно статус зниклого безвісти Сергій отримав 11 вересня 2025 року. Він служить у 36-й окремій бригаді морської піхоти, у 501-му батальйоні. На акцію Галина прийшла разом із онучкою.

Тамара Ілюшкіна та її чоловік Петро прийшли на акцію заради сина Андрія Ілюшкіна, 1986 року народження, з позивним “Борода”. Він служить у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді та зник безвісти 5 лютого 2025 року на Покровському напрямку, поблизу села Зеленівка.

“Відтоді про нього немає жодної звістки”, — розповіла Тамара.

На захисника вдома чекають донька, двоє синів, брат, племінники та інші рідні. 

Любов Чубарь прийшла на акцію заради чоловіка Руслана Чубаря, 1991 року народження, з позивним “Руха”. За її словами, він поліцейський, боєць Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції “Лють”, який зник 30 червня 2024 року на Торецькому напрямку в Донецькій області.

Жінка каже, що минув уже рік і дев’ять місяців, відколи родина не має звісток від нього. Вдома на Руслана чекає донька. Коли він зник, їй було п’ять років, тепер — сім. На акцію Любов прийшла разом із рідними чоловіка. Вони приїхали із села Суботці Кіровоградської області.

“Ми віримо і сподіваємося, що Руслан повернеться додому. Ми дуже його чекаємо. Він у нас найкращий”, — розповіла Любов Чубарь.

Юлія Попова прийшла на акцію заради чоловіка Андрія Попова. За її словами, він зник безвісти 12 листопада 2025 року у Вовчанську. Чоловік був бойовим медиком і допомагав евакуйовувати поранених.

Жінка каже, що відтоді родина не має жодної звістки про нього і не знає, що саме з ним сталося. На акцію Юлія прийшла разом із дітьми — 10-річним сином і донькою, якій 14 років.

“Мій чоловік був бойовим медиком, допомагав витягати людей. А його там залишили самого. І досі немає жодної звістки: де він, що з ним, де його тіло, чи потрапив він у полон, чи справді загинув”, — розповіла Юлія Попова.

Читайте також: Повернувся додому після 4 років у полоні: на Кіровоградщині зустріли захисника