Вчора, 28 вересня, до Кропивницького з благодійним концертом завітав український рок-гурт KOZAK SYSTEM, передає кореспондент Точки доступу.

Артисти виступили на площі Героїв Майдану, а перед цим провели творчу зустріч в артпросторі "Атмосфера МИР 2.0".

Думаю, що кожен із вас пам'ятає себе у перші дні війни. Це була паніка та нерозуміння того, що робити і за що хапатись. Тоді було дуже важливо показати, що ми не боїмось та готові боротися з ворогом. Всі хапалися за автомати: і митці, і художники, і вчителі. Тобто ті люди, які не мають військового досвіду. Але з часом, я думаю, кожен розібрався, що таке війна, вивчив закони війни, яких ми не знали. Сьогодні бачимо цілісну картину руху спротиву, бо війна – це не тільки мілітарна її частина. Це гуманітарна, культурна, просвітницька, економічна, політична, геополітична, освітня частини. Оцей великий фронт зараз вже посягнув сьомого місяця війни. І дещо, що було найстрашнішим, ми полишили позаду. Наші ЗСУ показали, на що вони здатні. Окупанту дали зрозуміти, що легкої прогулянки не буде, – зазначив вокаліст гурту Іван Леньо.

Музикант говорить, що в мирних містах триває робота по забезпеченню тилу. І війну треба сприймати як даність і той факт, що вона невідворотна, а також знайти себе в цій війні. 

Артист розповів, що на початку повномасштабного вторгнення не розумів, що потрібно робити: 

Три місяці ми з хлопцями не бачились. Я зателефонував своєму другові, патрульному поліцейському і сказав, що з Києва не поїду. Мені потрібна зброя та ті люди, професіонали, з якими мені буде більш-менш спокійно. Бо я не маю військового досвіду. Ми музиканти. Але на той момент ми розуміли, що маємо стояти до останнього.

Три місяці артисти волонтерили і не бачились. Коли ж окупанта вигнали з Київської області, а війна перемістилася на схід та на південь, учасники гурту вирішили зустрітись: 

В першу чергу ми – музичний гурт і тримаємо культурний фронт. Але якими мають бути ці концерти, ми ще не розуміли. Я, наприклад, був проти виступів. Я багато бачив речей, які мене змінили... Але питання стояло так: або ми воюємо в мілітарному плані, або всі воюємо на культурному фронті.

Артисти вирішили зробити пробний концерт у Львові, який надихнув гурт: 

Величезна кількість людей була змушена покинути свої домівки та виїхати з окупованих територій і вивезти дітей в першу чергу. До сьогодні вони не мають куди повертатись. І це велика кількість людей... Більшість живе в західних областях, більше 5 мільйонів живе за кордоном. Коли ти відіграєш концерт, спілкуєшся з людьми, вони відчувають, що не самотні.

Також артисти виступають за кордоном. Говорять, що концерти проходять однаково щемко в усіх містах. Вони мають концентрований характер.

Музиканти розповідають людям на своїх концертах про стан речей на війні, про засоби її ведення. Адже часто бувають на передовій: 

Розповідаєш людям, що не варто чекати завтрашнього дня. Якщо є можливість хоч на 10 хвилин відірватися від роботи та прийти в будь-який волонтерський хаб плести сітки, зварити хлопцям борщу чи розвантажити фуру з гуманітаркою, тоді не буде докорів сумління, що ти нічого не робиш.

На думку Івана Леньо, зараз українці мають нарешті унікальний шанс – стати по-справжньому незалежними від московії: 

Збіглися всі обставини і ми йдемо потужним тайфуном. Крапки у війні не буде. Будуть різні фази. Але найголовніше, щоб ви розуміли, що війна не повинна вас випалювати. Виважено, розмірено, робимо свою роботу. Ця війна як сито. Вона відсіює зайве.

Після спілкування з поціновувачами їхньої творчості, музиканти виступили на площі Героїв Майдану, де зібралися кілька сотень глядачів. Під час концерту збирали гроші для ЗСУ.

Текст: Катерина Федченко


Головне сьогодні