Двоє котів та двоє братів

Людина ніколи не може бути одна.  Їй потрібен друг, який буде постійно підтримувати навіть у найскрутніших ситуаціях. Тоді у житті з’явиться багато нових яскравих моментів, які не зітре навіть війна…

У такий важкий час для нашої країни захисники не забувають про своїх чотирилапих друзів. Мене вразила історія військового з позивним "Інженер" про порятунок маленького котика. Це котик Степан, з самого Донбасу. Його знайшли в холодну зимову ніч під завалами, дуже маленького, мокрого, наляканого. Але любов і піклування зробили свою справу – котик став справжнім молодшим побратимом. Переїжджав з позиції на позицію, віддано чекав свого "Інженера". А тепер він виріс, його війна закінчилася, він переїхав у будинок свого господаря. Вальяжно розгулюює по будинку, відчуває себе тут по-справжньому щасливим. На війні було так багато біди та горя, що військові рятують всіх! "Інженер" з побратимами вирятували аж 18 котиків! І всіх кормили, любили та берегли. Тваринки для військових - це як спосіб відволіктися від цього страхіття. Хоча б на хвилинку забути про пекельну війну й притулитися обличчям до пухнастої шорстки свого маленького друга.

Ось ще одна історія, де від війни постраждала беззахисна тваринка. Коли військові від’їжджали на нуль, вони побачили, що в завалинах живе маленький котик. І одного разу вирішили забрати його до себе. Все було добре: він бігав, грався, був найзвичайнісінький пухнастий товариш. Але якось вночі всі почули вибух. Він був дуже гучний, тому що був зовсім поряд. Прокинувшись, помітили, що котика поряд немає. І наш вже знайомий "Інженер" почав його гукати і побачив  котика, у якого не було передньої лапки. Терміново почалася евакуація пораненого молодшого побратима – бо свої своїх не залишають. Була поїздка в ветеринарну клініку, яка знаходилась в місті Покровськ. Була операція, були крапельниці та уколи. Щоб чотирилапий боєць (точніше, трилапий) швидше одужав – усі годували його смаколиками. Пірат (саме так всі почали називати його) продовжував лікування. А коли військовий з позивним "Дід" поїхав додому у відпустку, то забрав з собою Пірата. І тепер котик бігає по дворі та радіє життю.

Пам’ятайте, що ви відповідальні за тих, кого приручили!

Ось така історія про двох військових, які є рідними братами, та двох їх пухнастих побратимів. Історія, яка закінчилася щасливо…

Смолінський ліцей №2 Смолінської селищної ради Кіровоградської області, Гульченко Аріна, 9-Б клас.