04 жовтня 2024, 13:50
Ранок 24 лютого 2022 року став переломним для України. У той час, коли тисячі людей рятували свої життя, тікаючи від бомбардувань і обстрілів, перед сотнями інших постав подвійний виклик – вберегти себе й свою родину, а ще сотні інших життів – дорослих і дітей, бо вони – керівники медзакладів.
Точка доступу продовжує серію матеріалів про роботу комунальних закладів Кропивницького в умовах воєнного стану. Наші співрозмовники – директорка Міської лікарні швидкої медичної допомоги Людмила Романів і керівник Центральної міської лікарні Олександр Артюх. Як змінилась робота закладів під час повномасштабної війни, вони розповіли журналістці Анні Добрань. Забігаючи наперед скажемо, що, за словами керівників, заклади забезпечені усім необхідним, однак, в умовах здорової конкуренції, розробляють плани, як поліпшити якість надання медпослуг для пацієнтів і умови роботи для медиків.
Зустрічаємось із Людмилою Романів одразу після сесії Кропивницької міської ради. Медикиня – депутатка. Ділиться результативним голосуванням колег.
Депутати підтримали виділення грошей на розвиток лікарні. Це 42 мільйони гривень на обладнання для нового корпусу.
Нове відділення має дев’ять операційних, одна з яких – ургентна, каже Людмила Романів. Лікарня швидкої меддопомоги, яку вона очолює понад рік, є кластерною і однією з двох, що має такий статус в обласному центрі серед лікувальних закладів.
Лікарня законтрактувала 17 пакетів надання медпослуг. Для цього мають необхідну кількість медиків і обладнання, каже керівниця.
1 березня ми об’єднались з міським перинатальним центром (пологовий будинок у мікрорайоні Новомиколаївка – ред.) і тепер це єдиний заклад. Тепер наша мета – бути конкурентоспроможними.
Великого дефіциту кадрів немає, каже Людмила Романів. Однак працюють над тим, щоб повністю укомплектовувати вже працюючі бригади і мати можливість законтрактувати нові пакети надання медпослуг. Найбільше чекають хірургів і травматологів. Серед працюючих лікарів такого профілю, зокрема, родини переселенців. Медики переїхали у Кропивницький з Донецької, Запорізької і Херсонської областей. Дві родини – із тимчасово окупованих територій у Запорізькій області, одна – з Херсонської. Ще одна лікарка, яка приїхала з дитиною і працює неонатологинею у пологовому будинку – з Покровська.
Людмила Романів каже, що в лікарні готують пакет документів, щоб забезпечити ці родини житлом. Додала, що також чекають на роботу молодих неонатологів.
Хочеться відпустити на відпочинок неонатологів пенсійного віку.
В інсультному центрі, який є одним із відділень лікарні, є вакансії невропатологів.
Нині, за словами директорки, збільшилось навантаження на психологів лікарні. Переважно з ними консультуються переселенці, які приїхали або із зони ведення військових дій, або з тимчасово окупованих територій. У закладі працюють чотири психологи і один клінічний психолог.
Люди дуже травмовані і налякані. Психологічний стан – важкий. Молодь переносить трохи легше, а люди старшого віку – важче. Вони або покинули все і втікали від обстрілів, або через бомбардування все втратили, навіть документи…
Додає, що щодня з усієї кількості пацієнтів, яким надають допомогу, орієнтовно п’ята частина з них – люди, які тікали від війни.
До зими, яка може бути важкою через тривалі відключення електрики, які прогнозують експерти у сфері енергетики, лікарня готується, каже директорка. Заклад забезпечений генераторами. Це дозволяє медикам виконувати планові й ургентні операції, а також не переривати роботу кисневої станції і харчоблоку. До того ж, подали заявку на встановлення на території закладу сонячних панелей.
За словами директорки, це хороша альтернатива, бо генератори тягнуть за собою великі витрати на паливо і обслуговування цих установок. Поки сонячні панелі не встановлені, для роботи генераторів у закладі є семиденний запас палива, який, у разі необхідності, будуть поповнювати.
Додатково облаштували ще один харчоблок. Закупили плити і зробили мінімальний ремонт. Приміщення опалюватиметься дровами. А ще виготовили проєкт на розроблення двох свердловин води. Опалення у закладі теж автономне – мають власну газову котельню.
До неї добудували ще одну котельню – на пелетах. І встановили генератор. Це на випадок, якщо не буде газу.
Автономну котельню має і пологовий будинок. Щороку, коли у місті офіційно ще не оголошують про початок опалювального сезону, хоча на вулиці і у приміщеннях вже прохолодно, у перинатальному центрі – тепло.
Бо ми повинні забезпечити комфортні умови для вагітних, породіль і їхніх діток.
У пологовому будинку укриття облаштоване і придатне для пацієнток із немовлятами, вагітних жінок і персоналу. Укриття в корпусі лікарні потребує удосконалення. Над цим вже працюють, так само як над питанням ремонту теплової мережі лікарні. Їй – понад пів століття і часто виникають пориви. У наступному році мають намір просити фінансування на виконання цих робіт.
Людмила Романів присвятила медицині усе життя. Вона – практикуюча лікарка і вміла менеджерка. Нині, як і до війни, у роботі керується гаслом "здорова нація".
У найближчих планах – запустити в роботу операційне відділення і вийти на новий рівень надання медпослуг, себто контрактування таких пакетів, за якими в області ще не лікують. Для мене пріоритет – якість. Не кількість.
Корпуси і відділення центральної лікарні розміщені у різних мікрорайонах міста і під час початку блекаутів, які почались у країні через масовані обстріли російською армією, постало питання – як зробити усі їх енергонезалежними, розповідає директор комунального підприємства "Центральна міська лікарня" Олександр Артюх.
Нині кожен корпус забезпечений генератором. У нас немає хірургічного відділення, де виконуються невідкладні оперативні втручання, але є обладнання, що повинно працювати завжди, незважаючи на планові чи екстрені відключення електрики. І воно працює.
Одне з таких відділень – терапевтичне. Завідувачка Дар’я Думен показує палати і кабінети. Відділення розгорнули на 65 ліжок і це – перший з двох постів, у якому одночасно можуть перебувати 35 пацієнтів. Відділення реконструювали у лютому 2021 року – у пік пандемії COVID-19. Тоді тут рятували хворих на коронавірус, біля кожного ліжка – киснева точка.
Окрім терапевтичного, на базі лікарні функціонують два інфекційних відділення – для дорослих і дітей, кардіологічне, неврологічне, ендокринологічне, терапевтичне, стоматологічне, поліклініка і лабораторія.
Керівник закладу додав, що замовили для лікарні ще один генератор, на випадок, якщо котрийсь із вже встановлених вийде з ладу. З Нацслужбою здоров’я України заклад законтрактував 9 пакетів надання медичних послуг.
Як в родині, так і у закладі – постійно працюємо над покращенням умов для пацієнтів і медиків. Це безперервний процес. Ми намагаємось, щоб було краще. Наскільки у нас це виходить, хай кажуть пацієнти.
Нині центральна лікарня забезпечена усім необхідним, каже керівник. Мають необхідну кількість медикаментів, апаратуру, продукти і пальне для генераторів і авто. Однак деяке обладнання хочеться оновити. А ще є потреба у молодих фахівцях.
Половина лікарів – пенсійного віку. Навички роботи з комп’ютером освоїли троє з шістдесяти. Як не крути, але майбутнє – за молодими.
Для роботи у лікарні шукають, зокрема, невропатологів, реабілітологів, ерготерапевтів, терапевтів, судинного хірурга, дитячого анестезіолога, алерголога і лаборанта-імунолога. За словами Олександра Артюха, молоді лікарі, які влаштувались у медзаклад за час повномасштабної війни, мають високий рівень підготовки, а це підвищує рівень надання медпослуг і престиж лікарні.
За рік-два молоді лікарі, поки проходять інтернатуру, швидко "стають на ноги" і люди йдуть до них, бо знають, що це професіонали.
Бракує медиків ще й тому, що частина лікарів, медбратів і інших працівників закладу пішли воювати, каже директор. За цими працівниками зберігають робочі місця, однак тим, що працюють, іноді доводиться працювати у вихідні дні. Нині в лікарні триває процедура бронювання медпрацівників. Є такі посади, без яких робота закладу просто зупиниться, каже Олександр Артюх.
Елементарно – водії. Стоїть машина – стоїть робота. Не привезуть продукти, не перевезуть пацієнтів з одного стаціонару в інший, не транспортують біоматеріали на дослідження в лабораторію.
Додав, що зараз в лікарні працюють три медичні психологи. Їхню роботу порівнює з роботою у паліативному відділенні, адже ці фахівці пропускають крізь себе біль і страхи пацієнтів.
Згадує, що від початку пандемії COVID-19 лікарні допомагали міжнародні фонди, благодійні організації і волонтери. Тоді привезли велику кількість засобів індивідуального захисту і медикаменти. А нещодавно благодійники з Кропивницького подарували лікарні санітарний автомобіль. Привезли його із-за кордону.
Завдяки такому подарунку вдалось зекономити орієнтовно мільйон гривень. Адже гроші, які підприємство отримує від НСЗУ і з бюджету міста, спрямовують на зарплати, придбання медобладнання і поточні витрати.
Загалом заклад живе у звичному режимі, але пристосовується до реалій війни, підсумовує Олександр Артюх.
Ми маємо дякувати військовим, що маємо змогу працювати у відносно мирному Кропивницькому. Тому ми повинні працювати на такому ж високому рівні, як нас захищають військові, бо вони заради нас ризикують найціннішим – життям.
Читайте також: Те, чого не бачать глядачі: як працює театр ляльок у Кропивницькому в умовах війни. Екскурсія за куліси – репортаж
Головне сьогодні
