18 лютого 2020, 15:00
Кожної суботи близько 14-ї години безпритульні, які живуть на залізничному вокзалі Кропивницького, приходять до ятки неподалік. У меню: гарячий суп, хліб та їжа для душі. Годує безоплатними обідами безхатьків демобілізований боєць Сергій Шиляєв. Він розповів Точці доступу, що підштовхнуло його на такий благородний крок до доброчинності.
Сергій – колишній військовий. Кожної неділі він приїздить на залізничний вокзал порахувати безхатьків, які там оселилися. Потім же поспішає туди знову, але вже з гарячими стравами, які зазвичай готує сам удома.
Вперше я приготував маленьку каструлю, на трьох людей, а їх прийшло десятеро. Я вибачився й повернувся додому приготувати ще. Приїхав знову, нагодував. Тепер я приїжджаю завчасно, рахую їх, а потім кажу, що за годину приїду з їжею.
Із Сергієм ми домовилися зустрітися на 14-ту годину, коли він приїде вже з готовими стравами. Він під’їхав не сам. Як виявилося, цього разу йому допомагав кропивничанин Євген. У суботу в пана Євгена був дебют. Хлопець розповідає, що побачив пост Сергія в соцмережі та вирішив допомогти. Каже, що працює на двох роботах, проте графік має плаваючий, тож суботу розвантажив, аби допомагати Сергієві:
Я дуже рідко заходжу в соцмережі. А тут зайшов і одразу наткнувся на пост Сергія. А думка про те, що потрібно допомагати людям, уже давно була в голові. Але все ніяк не міг зібратися. Виявляється: тут немає нічого складного - все те, що я можу робити.
Дебют Євгена
Цього разу суп із фрикадельками для безхатченків готував саме Євген. Каже, що для цього обрав удома найбільшу 6-літрову каструлю й приготував із тих інгредієнтів, які мав. Витратив на це півтори години.
Я готувати дуже люблю. Хоча й освіти кухаря не маю, проте роблю це із задоволенням.
Доки Женя готував обідній стіл у металевій ятці біля залізничного вокзалу, Сергій пішов гукати всіх безхатьків, які переважно живуть тут, на території станції. І ті охоче відгукуються на пропозицію.
Вже за кілька хвилин за Сергієм, як за поводирем, крокують ті, від яких досить часто сахаються на вулицях люди. Брудний одяг, кількатижнева неголеність та зачасту неприємний запах супроводжують їх. Повільно, але впевнено направляються вони до ятки, звідки вже пахне домашньою, щойно приготованою їжею.
По поверненню, над місцем, де Сергій роздає безкоштовні обіди, одразу вивішує український прапор із підписами бійців і волонтерів. Він майорітиме доти, доки не закінчиться трапеза та всі не розійдуться.
Ми чіпляємо його, щоб люди розуміли, що ми збираємося не просто так, а задля оновлення й спасіння нашої нації, - коментує Сергій.
На столі каструля, паперові рушнички, вода для миття рук та обов’язково - Біблія.
Людям потрібно оновитися й змінити своє мислення. З ними потрібно працювати. І ми прийшли не просто їх погодувати, а перелаштувати їхнє уявлення про деякі речі. Це - найголовніше, - говорить пан Сергій. - Якщо ми даватимемо їм лише їжу, вони не знатимуть, як змінити своє життя. Я маю надію, що хлопці все-таки зроблять цей крок, пройдуть реабілітацію у відповідному центрі й стануть свідомими громадянами цієї країни...
Сергій ще не встиг закінчити речення, як тут із паличкою та сумками на горизонті з’являється Люся (так її, як давню подругу, називає Сергій). Вона з посмішкою підходить до знайомої вже компанії, займає своє місце під прапором і чекає на гарячий обід. Згодом вона нам розповість, що живе у власній квартирі неподалік вокзалу, а щосуботи приходить сюди на обід.
Кропивничанка Люся
Сьогодні я забула час і навпомацки прийшла. І натрапила якраз на вас.
Люся весь час сидить усміхнена, її спокійна посмішка втілює умиротворення та спокій.
Люся, ти дуже гарна з прапором, - зауважує, посміхаючись, Сергій.
Коли зібралася компанія з 9-ти чоловік, Сергій бере до рук Бібілію та починає з напутнього слова:
Перш за все потрібно, щоб людина через слово Боже прийшла до зцілення. І багато моїх знайомих пройшли тяжкий шлях. Зараз вони здорові, оновлені й зцілені від хвороб.
Сергія тут поважають, не перебивають і уважно слухають, дивлячись лише голодними очима. Проте терпляче чекають, доки закінчить промову, а вони отримають таку бажану тарілку гарячого супу.
На початку я помолюся. Спочатку ми будемо споживати духовну їжу, а потім і фізичну.
Сергій Шиляєв
Він читає кілька рядків із Біблії та розтлумачує їх, підкріплюючи кожен рядок власними життєвими прикладами. Як вчитель, Сергій говорить суворо, але доступними словами.
Безпосередньо перед обідом кожен безпритульний обов'язково повинен вимити руки. Для цього Сергій підготував усе: воду, мило й навіть паперові рушнички.
Я вже зранку мила, - каже Люся, дивиться на свої брудні руки й швидко потирає їх об себе.
Проте на Сергія такі виправдання не діють. Реагує на це з посмішкою:
Ой, Люсю, не розказуй... Давай, мий руки, Зірко очей моїх.
Євген насипає кожному тарілку супу та роздає хліб. Дехто швидко з'їдає свою порцію й приходить по добавку. За 15 хвилин кастрюля вже була пустою.
Костя, який живе на вокзалі вже кілька днів, просить таблетку та скаржиться на біль у шлунку. Нам розповідає, що опинився тут, бо посварився з батьками. А більше немає куди йти:
Сподіваюся, що я тут тимчасово. Тож поки що тут. А далі видно буде. Ще не визначився, що робитиму далі.
Костя, живе вже кілька днів на вокзалі
Жінка Наталя теж розповіла про свою тяжку долю. Причиною її перебування тут став колишній чоловік:
Теж тут живу, бо в мене чоловік "хороший". З хати все повигрібав і залишився зі своїми "трасівськими" повіями. Живу тут уже тиждень. Повернулася з Києва, бо там не склалося з роботою. Тут поки що роботи я знайти не можу, - говорить Наталя. Її слова супроводжує відчутний запах алкоголю.
Безхатьки прибирають за собою пластиковий посуд, дякують кухарям та швидко один за одним зникають, прямуючи до приміщення вокзалу.
За словами Сергія Шиляєва, допомагає безпритульним тому, що сам жив на київському вокзалі у 2002 році. Тоді залишився без копійки та поневірявся там.
У той час я також потрапив у скрутне становище. Обманули з житлом та грошима. А повертатися в рідне місто до батьків і визнавати свою поразку було не по-чоловічому. То ж близько двох місяців сам жив на вокзалі.
Потім Сергій брав участь у Майдані, після чого пішов добровольцем в АТО. Коли демобілізувався, займався волонтерством. Нині він - військовий капелан, працює водієм.
Розпочав добру справу в Кропивницькому Сергій майже 2 місяці тому - в період Різдвяних свят. Скільки витрачає на це грошей - не рахує. Говорить, що за два місяці трьох безпритульних з вокзалу таки вдалося відправити на реабілітацію від алкогольної залежності.
Допомогти Сергієві може кожен бажаючий: фінансами, продуктами, посудом. Для більш детальної інформації можна звертатися до нього за номером телефону: 099 44 65 266.
Автор тексту: Ольга Зима
Фото: Олександр Козловський
Читайте також: Люди Кропивницького: інтерв'ю з галеристом та меценатом Миколою Цукановим (ФОТО)
Читайте також: "Баба Єлька" підкорює світ: як проект із Кіровоградщини презентували у Великобританії (ФОТО)
Головне сьогодні
