Кінець кримінальним гастролям

Вченими-криміналістами доведено, що кризи в економіці держави призводять до створення дефіциту певних груп товарів, які стають об’єктом посягань злочинців. Так, в кінці 70-х і на початку 80-х років, на теренах Радянського Союзу до складу якого входила і Україна були масово поширені пограбування квартир заможних громадян. Під час крадіжок злочинці забирали, крім грошей, кришталь, килими, магнітофони, золоті коштовності, тобто все те, що користувалось підвищеним попитом у суспільстві, і його, звичайно, можна було без будь-яких складнощів реалізувати.

У 1982-1983 роках у Кіровограді сталася серія квартирних крадіжок, які були скоєні в період з 9 до 17 години дня у різних мікрорайонах міста. У більшості випадків такі крадіжки здійснювались у багатоповерхових будинках, які знаходились на території Кіровського району, що був за площею і кількістю населення більший за Ленінський. Сплеск таких злочинів у місті викликав серйозні занепокоєння у керівництва обласного управління МВС і, зокрема, працівників карного розшуку.

Серед потерпілих від квартирних злодіїв були авторитетні люди області, зокрема, делегат 25 з’їзду КПРС і заступник начальника міського управління торгівлі, яких після крадіжок із їх квартир спонукали правоохоронців діяти швидко та ефективно і робити все можливе аби знайти злочинців причетних до цих крадіжок. Справи з розкриття злочинів були взяті на контроль в органах державної влади МВС України, так як ці правопорушення серйозно погіршили криміногенне становище в місті і посіяли певну паніку серед населення.

Для пошуку злочинців були залучені кращі слідчі міліції. До складу слідчо-оперативної групи увійшли: начальник карного розшуку в Кіровограді Микола Швець, оперуповноважені цього підрозділу Олександр Шаров і Олег Драгоморецький, заступник начальника карного розшуку Кіровського райвідділу міліції Валерій Зборовський і оперуповноважений Аркадій Високовський. Всі вони мали певний досвід в розкритті кримінальних злочинів, розшуку злочинців і вкраденого майна. Саме цим працівникам належало провести скрупульозну аналітичну і оперативно-пошукову роботу, яка вивела б їх на слід осіб причетних до квартирних крадіжок.

Одного разу, проводячи оперативно-пошукові заходи на території Биківського мікрорайону міста, заступник начальника карного розшуку Зборовський отримав від таємного помічника інформацію про те, що в одному із приватних будинків, де мешкав раніше судимий, ночували троє громадян із Дніпродзержинська, і при них було багато речей, які, на його думку, поцупили із квартир.

Така інформація заслуговувала підвищеної уваги і негайної перевірки. Зборовский знав особисто хазяїна будинку, тому організував термінову перевірку на причетність до крадіжок та інших злочинів. З’ясовано, що цей чоловік на той час кримінальних злочинів не скоював. Саме через нього Зборовський встановив імена і клички його гостей, їхні детальні прикмети, а також факт, що вони раніше були судимі. Після опрацювання цієї інформації виникла гостра потреба у виїзді до Дніпродзержинська для проведення там оперативно-розшукових дій зі встановлення та затримання злочинців.

До складу опергрупи увійшли Валерій Зборовський, Олександр Шаров та Аркадій Високовський, яким у майже 250-тисячному місті потрібно було встановити громадян, що мали клички «Кузя», «Рашид» і «Богза», та перевірити їх на причетність до крадіжок із квартир нашого облцентру.

Обсяг роботи для оперативної групи був достатньо великим. Потрібно було разом з місцевими розшуковцями (а вони були у трьох відділах міліції) перевірити оперативні і криміналістичні обліки, провести зустрічі з дільничними інспекторами, вивчити оперативно-розшукові справи на нерозкриті злочини скоєні в такий спосіб, як в Кіровограді, ознайомитися з усією інформацією про осіб, які схильні до квартирних крадіжок і мають прикмети зовнішності схожі з нашими гастролерами.

При вивченні картотеки кличок представників криміналітету та від місцевого працівника карного розшуку були отримані дані на громадянина, який мав кличку «Кузя». Він був раніше судимий за крадіжки гаманців у жителів Дніпродзержинська і мав велику схожість з одним із візитерів до Кіровограда. Класично цей громадянин не міг бути причетним до квартирних крадіжок, тому що був не «домушником», а «щіпачем», (так називають кишенькових злодіїв), і ці злодійські кваліфікації зовсім різні. Разом з тим наші детективи вирішили перевірити цього «фахівця» до кримінальних подій в Кіровограді. Уточнивши в місцевих правоохоронців адресу «Кузі», слідчі виїхали до місця його мешкання.

Біля дверей квартири було чути, як там голосно лунає музика «Таганка, я твой бессменный арестант..», і опера, порадившись, прийняли рішення вимкнути в під’їзді електропостачання до цього помешкання. Після знеструмлення квартири, через 2-3 хвилини з неї вийшов чоловік, який за прикметами зовнішності був схожий на «Кузю». Слідчі заблокували його біля розподільчого щитка електромереж, пред’явили службові посвідчення і нарешті запропонували відвідати квартиру, де він проживав. Без будь-якого бажання, але під активним психологічним натиском «Кузя» змушений був запросити їх до свого помешкання.

В квартирі між представником злочинного світу і операми почалась психологічна гра, під час якої кожна зі сторін намагалася отримати своє. «Кузя» доводив, що він «зав’язав» з минулим, веде чесний спосіб життя, не підтримує ніяких зв’язків з антисоціальними елементами, в тому числі і злочинцями, а детективи зі свого боку, проводячи зашифроване розвідувальне опитування намагалися отримати як найбільше інформації про його оточення та причетності до кримінальних злочинів.

Бесіда тривала більше двох годин. Під час цієї розмови Зборовський ходив по кімнаті, задавав питання, при цьому уважно розглядав предмети і речі, що в ній знаходились. Раптом у шафі для посуду він побачив десять кришталевих бокалів, які були дуже схожі на ті, що були викрадені з квартири по вул. Чигиринській у Кіровограді. Не подаючи ніяких зовнішніх ознак від побаченого, Зборовський задає «Кузі» риторичне питання: «Чи не здивований він тим, що до нього прибула оперативна група саме з Кіровограда, а не місцеві правоохоронці?»

Щоб психологічно зловити підозрюваного, слідчі розповіли, що їм все відомо про вояж злочинної групи до Кіровограда, що один із злодіїв уже затриманий і дав свідчення проти «Кузі», розповівши під час допиту, як при розподілі викрадених з квартири речей «Кузя» взяв собі 10 кришталевих бокалів. Звичайно, ніхто в дійсності затриманий не був. Це було сказано лише з оперативною хитрістю.

Такий розвиток подій збентежив «Кузю» і, судячи з пригніченого стану останнього, було зрозуміло, що оперативники повинні блискавично запропонувати йому варіант виходу з цієї ситуації. Поки Зборовський проводив зашифроване опитування «Кузі», Шаров і Високовський теж не сиділи без діла, а візуально оглядали речі, що знаходились у помешканні. В поле зору Шарова потрапив манікюрний набір, що лежав на тумбочці біля ліжка. Він вирішив його оглянути якомога ближче. Підійшовши до столика, був приємно здивований, бо на верхній кришці прочитав: «Делегату 25 з’їзду КПРС» , а далі прізвище. Тобто, це був манікюрний набір, що злочинці забрали з квартири по проспекту Правди в Кіровограді.

Шаров про це навмисно промовив вголос, і ця новина шокувала «Кузю». Слідчі зрозуміли, що він є співучасником у крадіжках із квартир. Одночасно Високовський побачив біля 30 різних жіночих і чоловічих гаманців, які зберігалися у спальні. Оцінивши побачене в квартирі та інформацію, отриману від її мешканця під час зашифрованого розвідувального опитування, детективи інтенсивно по черзі почали задавати йому питання про інших двох приятелів, що навідувалися до Кіровограда. Словесна дуель продовжувалась більше години, а потім, запросивши до квартири двох понятих, члени оперативної групи склали протокол вилучення бокалів, манікюрного набору і гаманців. Зборовський. вилучив у «Кузі» паспорт та повідомив, що його затримано і доставлено до Кіровоградського ізолятора тимчасового утримання. Запропонували збирати особисті речі, які будуть необхідні в ізоляторі.

Після деяких вагань, без будь-якого ентузіазму «Кузя» зібрався, оперативники вивели його з квартири та посадили в службовий автомобіль. Від’їхавши недалеко від будинку, машину зупинили, і опера почали проводити подальшу бесіду з затриманим. Шаров, виконуючи завчасно заплановану роботу миротворця, запропонував «Кузі», якщо той дасть правдиві свідчення, то кіровоградці відпустять його додому, і під час проведення досудового слідства та суду він буде знаходитися за місцем проживання.

Така пропозиція вкрай задовольнила затриманого, і він розповів, що його знайомі раніше судимі Рашидов Сергій, кличка «Рашид», і Богза Микола, кличка «Богза», неодноразово їздили в Кіровоград, де скоювали квартирні крадіжки. Рашидов був жителем Дніпродзержинська, а Богза – з Новомиргородського району нашої області. Знаючи, що Кузя спеціалізується на кишенькових крадіжках у своєму місті тривалий час, вони запропонували йому поїхати до Кіровограда, так як там його не знали ні місцеві слідчі, ні мешканці міста.

Кузя цю пропозицію сприйняв без вагань, тому що тривалий час не працював, і фінансове становище було скрутним. Десятки разів група «гастролерів» робила набіги на Кіровоград, де Рашидов і Богза успішно здійснювали квартирні крадіжки, а Кузя професійно спустошував кармани і сумки громадян. Вони вранці автобусом приїздили з Дніпродзержинська, влаштовували кримінальні справи, а ввечері поверталися назад. Такий графік мав у них регулярний характер. Але одного разу, після успішного проведення своїх гастролей дане угрупування вирішило заночувати у Кіровограді, щоб наступного дня продовжити кримінальну приватизацію цінних речей у громадян.

Місце для нічлігу їм надав раніше неодноразово судимий, з яким вони були знайомі по місцях позбавлення волі. Вранці трійця черговий раз скоїла в нашому місті серію злочинів і з солідним багажем автобусом повернулися додому. Білети та харчування в дорозі щедро оплачував Кузя, який успішно провів експропріацію фінансів у кіровоградців, а Рашид і Богза в якості компенсації передали йому манікюрний набір і десять кришталевих бокалів, що були викрадені з квартир. Ці свідчення зафіксували в протоколі допиту, після чого Кузю доставили до Дніпровського райвідділу міліції, де за погодженням їх керівників затримали його за підозрою в скоєнні злочинів на 72 години. Така міра запобіжного заходу була необхідна оперативникам з Кіровограда для того, щоб провести оперативно-розшукові заходи для встановленню місця знаходження Рашида і Богзи та їх затримання. Кузя, перебуваючи на волі, міг їх про це попередити.

Кіровоградські детективи спільно з місцевими працівниками карного розшуку встановили повні дані на цих двох осіб, їхні адреси і зв’язки, добули фотокартки. З вранішньою зорею, коли місто ще спало, кіровоградські слідчі прибули за адресою, де мешкав Рашид. Зборовський дав команду Високовському і водієві вести спостереження за вікнами і балконом, що знаходились на другому поверсі, і вразі потреби блокувати їх, а сам з Шаровим піднявся до квартири, щоб через вхідні двері потрапити до цього помешкання. За дверима квартири було чути приглушені чоловічі голоси, не зважаючи на ранній час.

Перед слідчими виникла реальна задача щодо способу проникнення в це житло. В ранковій тиші під’їзду будинку було чути як двірник прибирав прибудинкові території. Через вікно на площадці поверху було видно, що двірником є жінка. Слідчі вирішили запропонувати цій жінці надати їм допомогу, а саме, підійти до дверей квартири, подзвонити або постукати та повідомити, що вона працівник пошти і доставила термінову телеграму. Шаров не без труднощів, але все-таки встановив діловий контакт з двірником, запросив її до під’їзду, і та здійснила заплановані дії.

Але, не зважаючи на це, двері не відкрили, в той же час було чути, що в квартирі вчинилась метушня. Відпустивши двірника та подякувавши їй за чесно виконаний громадянський обов’язок, оперативники стрімголов вибігли з під’їзду, так як знаходячись там, почули звуки приземлення людей на землю і зрозуміли, що ті, хто перебував в квартирі, вистрибують через балкон і вікна. Водій і опер, що блокували ці виходи, не змогли їм в цьому завадити, так як, почувши голоси і метушню в квартирі, подумали, що опергрупа вже проникла в квартиру, і залишили ці об’єкти без належного прикриття. Зборовський, Шаров, Високовський і водій, визначивши сторони, почали переслідування. Втікачі добре знали місцевість і в цьому мали певну перевагу перед переслідувачами. Крім цього, вікна і балкон, через які вони вистрибнули з квартири, були на протилежному боці будинку і, оббігаючи його, слідчі втратили певний час.

Незважаючи на ці обставини, вони приклали максимум своїх зусиль і фізичної витривалості, щоб знайти і затримати втікачів. Будинки, дерева та інші споруди обмежували видимість і були значною перешкодою. Єдиним позитивним фактором було те, що на вулицях міста майже не було людей, і це допомагало в пошуках. Зборовський пробіг декілька кварталів в напрямку вірогідного руху втікачів і нікого з них не вгледівши, побачив, що по дорозі рухається на мотоциклі незнайомий чолов’яга. Жестами рук він зупинив його і, пред’явивши службове посвідчення, попросив разом з ним поїздити в різних напрямках. Без особливого ентузіазму, але під натиском той погодився.

Проїхавши між будинками на одній з вулиць, Зборовський побачив молодого хлопця, по зовнішності схожого на Богзу, який був одягнений у звичайному повсякденному одязі, але біг. Ця обставина насторожила оперативника, він вирішив затримати даного молодика та перевірити на предмет зв’язку з втікачами. Наблизившись до нього, оперативник попросив водія загальмувати і, зіскочивши з мотоциклу, блискавично затримав бігуна, який навіть не встиг зрозуміти, що сталося. Повідомляти останньому про причину затримання, і хто це зробив, не було потреби, тому що він все зрозумів на місці.

Мотоцикліст поїхав у своїх справах, а Зборовський повів затриманого у напрямку будинку, де знаходився службовий автомобіль. По дорозі він опитував затриманого і з’ясував, що це розшукуваний ними Богза. Біля автомобіля вже знаходились водій і оперуповноважений Високовський, які затримали за декілька кварталів молодого хлопця, як з’ясувалось пізніше, це був племінник Богзи, що постійно проживав у м. Олександрія нашій області, але з дядьком приїхав в гості до Рашидова.

Затриманих посадили під наглядом в машину, а через декілька хвилин кіровоградці побачили, що Шаров затримав і конвоює третього втікача, яким був Рашидов. Щоб знайти і затримати цього «домушника»-спортсмена, Шарову знадобилось пробігти максимальним темпом більше 5 кварталів, виявити втікача по прикметах зовнішності і блискавично провести затримання, незважаючи на потужний опір, так як Рашидов був у добрій фізичній формі і мав боксерські навички. Всіх затриманих доставили в місцевий райвідділ міліції, де почали перевіряти на причетність до скоєних злочинів. Під час перевірки було з’ясовано, що племінник Богзи до крадіжок не причетний, він був допитаний в якості свідка та дав свідчення проти свого дядька і Рашидова. Кузі було обрано міру запобіжного заходу – р підписку про невиїзд, – і він був відпущений додому. Рашидова і Богзу доставили до Кіровоградської міліції, де провели кримінально-процесуальне затримання на 72 години і помістили в ізолятор тимчасового утримання.

Почалась щоденна кропітка слідчо-оперативна робота зі збиранню доказів причетності цих осіб до кримінальних злочинів. До складу оперативної групи були додатково залучені оперуповноважені карного розшуку Олег Драгомарецький, Олександр Додула, які, проявляючи оперативну майстерність, зробили значний вклад у пошуку речових доказів, що засвідчували причетність Рашидова і Богзи до скоєння злочинів в Кіровограді. За наслідками оперативно-пошукових заходів і слідчих дій, вказані особи були викриті в скоєнні більше 20 крадіжок з квартир громадян. При обшуку на дачі Рашидова було знайдено та вилучено 1,5 кг золотих виробів та інших цінних речей, що були набуті злочинним шляхом. Після закінчення попереднього розслідування кримінальної справи і проведеного судового слідства, згадані особи були засуджені до тривалих строків ув’язнення.

Веніамін Янішевський, полковник міліції у відставці, член громадської Ради УМВС