Чотири сотні років владні режими нищили українську мову, у такий спосіб намагаючись не лише змусити українців і українок відректися від свого, а й стерти ідентичність нашого народу. Під різними приводами влада різних років лише офіційно видала 134 заборони на спілкування і розповсюдження української мови. А ще були вбивства інтелігенції, катування і заслання… Але попри все українська мова була, є і буде, вважає блогерка, культурна активістка та амбасадoрка українськoгo Софія Безверха (@krapka.krapka). Вона з лекцією виступила у Кропивницькому в креативному просторі KOWO.
Коли у віці 10-11 років дивилася по телевізору серіали, які транслювали російською мовою, не розуміла різниці між українським і російським народами, згадує Софія. Водночас, каже, вдячна батькам, які вдома розмовляли українською, і це відіграло важливу роль у трансформації дівчинки, яка, зрештою, усвідомила, чому українська мова – важлива, а все, що нав’язували росіяни про "братні народи" – зросійщення і пропаганда.
"Коли я дізналася, що няня Віка з серіалу "Моя прекрасна няня" – з Маріуполя, я не розуміла, де це. Бо було таке змішування кордонів, ніби цих меж між країнами не було… Прикро усвідомлювати, що дуже багато людей до цього часу не бачать цих кордонів".
Каже, фраза російського президента про те, що Росія закінчується там, де закінчується російська мова, є дуже болючою. А ще болісним для блогерки є те, що багато родин до цього часу не усвідомлюють, чому дітей варто вчити української. Натомість вони продовжують спілкуватися російською і діти їх наслідують.
"Тому продовжується взаємодія наших культур, чого не має бути взагалі. Ми бачимо, як росіяни випалюють на тілі полонених військових слова російською мовою. Звільнені з полону розповідають, що їх щодня змушували співати російський гімн чи інші російські пісні… Коли я зараз чую російську мову, мені стає погано на фізичному рівні".
Виразна зневага до української мови, патріотизму і вишитого строю – це результат того, що відбувалося століттями, каже блогерка. Виокремила стереотипи щодо української мови, які сформувалися за цей час:
Софія Безверха народилася на Полтавщині, у місті Кременчук. Там навчалася у школі. Згадує, що українською розмовляла лише на уроках. Увесь інший час була змушена розмовляти російською, бо діти за це цькували.
"Був випадок, коли до нашої школи із сільської перевівся дев’ятикласник і він був змушений розмовляти російською, бо за українську його називали селюком. І цей стереотип, на жаль, до цього часу є в деяких українських школах".
Радить до прочитання статтю у Вікіпедії про хронологію знищення української мови – від заборони релігійних книг, написаних староукраїнською мовою, до Валуєвського циркуляру і Емського указу.
Мовознавець Юрій Шевельов (Шерех), який народився у Харкові в 1908 році, розвінчував міф про "колиску трьох братніх народів – Білорусь, Україну і Росію". У Радянському Союзі цю теорію "втирали" населенню, починаючи зі шкільних років, про це писали у підручниках. Зокрема, йшлося, що мова, якою розмовляли у цих країнах, народилася у всіх разом орієнтовно у XV столітті.
"Росіяни і нині маніпулюють теорією щодо "братніх народів" і "братовбивчої війни", мовляв, давайте помиримось".
Шевельов вивчав теорію походження української мови і довів, що її основні ознаки розвинулися до XV-XVІ століття, розповіла Софія. Дослідник, розуміючи, що його діяльність не подобається владі, виїхав у Німеччину, а звідти емігрував у Сполучені Штати Америки. Він став наймолодшим славістом світу, який викладав у Гарвардському і Колумбійському університетах. Він був вченим світового рівня, але у пострадянській Україні це не оцінили.
"Коли у 2012 році в Харкові на честь Юрія Шевельова встановили пам’ятну дошку, тодішній міський голова Михайло Добкін змусив її зняти, бо дослідник, мовляв, нацист, адже був етнічним німцем", – розповіла Софія Безверха. "Як бачимо, в СРСР і після його розпаду, Шевельов був персоною нон-грата, в Україні не видавалися його праці, про нього взагалі мало говорили, але світ знав."
Український письменник і поет зберігав українську мову, а росіяни постійно намагаються присвоїти його собі, каже Софія. Вважає, що дуже показовими були інформаційні вкиди на другий день повномасштабної війни – 25 лютого 2022 року, які заполонили інтернет. На зображенні, де пам’ятник Шевченку у Луганську, написали, що він – російський поет. Це було частиною "плану захопити Київ за три дні", знецінити все українське, захопити владу і дестабілізувати моральний дух українців і українок.
"Їхні "аргументи" – це те, що свій щоденник і декілька творів Шевченко написав російською мовою, з деякими людьми спілкувався російською і багато років жив у Санкт-Петербурзі".
Російська пропаганда завжди писала, що письменник дуже любив веселитися в Санкт-Петербурзі, але в його листах і щоденниках він постійно писав про Україну. Наприклад "дай Бог весни дождати і хоча б вмерти в Україні", бо в Україну його не пускали. Одного разу, коли він поїхав на весілля до друга, його заарештували на переправі. Тоді у нього знайшли збірку "Три літа", у якій він іронічно висміював царицю. А у поемі "Кавказ" він описує, як московити вдаються до вбивств і зґвалтувань, окуповуючи ту територію. В засланні у Косаралі Шевченко підриває здоров’я, тому на портретах має вигляд людини старшого віку, хоча помер у 47 років, зауважує блогерка.
"Після заслання він приїхав у Санкт-Петербург і невдовзі поїхав в Україну дожити віку. Але дуже скоро його викликали на допит і м’яко натякнули, що тут життя не буде. Йому довелося повернутися у Санкт-Петербург, там він помер і лише згодом його мрія здійснилася – коли його перепоховали у Каневі на Чернечій горі, що на Черкащині – в Україні".
Тараса Шевченка вважають одним з перших націоналістів, адже він постійно опікувався українською темою, наголосила блогерка.
Мама української письменниці Лесі Українки Олена Пчілка змалечку навчала шістьох своїх дітей української мови. Деякі предмети викладала сама вдома і не віддавала їх в гімназію до 5 класу, щоб вони не вчилися російської мови. За це над нею кепкували і казали, що вона розмовляє "холопською" мовою, тобто українською.
Олена Пчілка – перша жінка-академік в Україні. В подальшому це врятувало її від тюрми і репресій. Вона була сміливою і всюди показувала свою позицію, не боячись наслідків. Одного разу на шевченківських святах вона огорнула бюст Тараса Шевченка синьо-жовтим прапором, це побачив жандарм, який кинув її в холодну (тюрму) на декілька днів (це був період встановлення комуністичного режиму). За кілька днів її відпустили.
"Олена Пчілка була єдиною жінко у делегації, яка на початку ХХ століття поїхала в Санкт-Петербург вимагати скасувати Емський указ, який забороняв українську мову. І їм це вдалося, бо його справді невдовзі скасували. Це показово".
Українська письменниця Лариса Косач, яка взяла псевдо Леся Українка – донька Олени Пчілки, була такою ж відважною як мама. Вона відверто писала, що ми в Україні не можемо бути українофілами, ми є українцями.
"У її замітках з подорожей знаходимо багато спогадів про те, що у Криму москалів багато як собак. Вона не стримувалась у висловлюваннях, так само, як її мама".
Коли говориш українською – говориш своєю картиною світу, підсумовує Софія Безверха. Тією, якою говорив Сковорода, Шевченко й Стус. Вважає, що українську мову треба берегти і відстоювати мовні права. Зросійщення, яке насаджували українцям століттями, неможливо викорінити за одну мить, але треба, пам’ятаючи історію принижень і цькувань, відстоювати своє.
"Треба акуратно відстоювати наше. Не боятися просити людей, які слухають російське, вимикати його, а найперше – вчити дітей української мови і пояснювати, чому це важливо, бо це покоління, які формуватимуть майбутнє країни".
Проєкт реалізується за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та агенції "Хліб для світу".
Читайте також: Будує унікальний котопарк на Київщині: актор і волонтер Олексій Суровцев зустрівся з прихильниками у Кропивницькому
Останні новини
