26 жовтня 2022, 08:40
Загалом 60 тисяч підписників в інстаграмі та телеграмі мають аккаунти krop.police2 — однієї з найпопулярніших інтернет-спільнот Кропивницького. Найоперативніші фотографії автопригод, незабутні світлини Кропивницького та головні новини міста з посиланнями на першоджерела — все це кропивничани бачать щодня в цих групах ось вже 7 років. Кожна новина у групі набирає тисячі уподобань та сотні поширень, а соціальні ініціативи мають підтримку аудиторії. Точка доступу поспілкувалася з Олександрою Кунтиш — засновницею та незмінною адміністраторкою krop.police2.
Олександра Кунтиш народилася у Кропивницькому, їй 24 роки. У 2019 році дівчина закінчила кафедру видавничої справи та редагування Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка. Зараз працює SMM-фахівцем у Дендропарку та сама займається двома групами в інстаграмі (krop.police2 і kroppolice) та телеграм-каналом (krop.police).
Інстаграм-сторінку @krop.police2 Олександра створила у 2015 році, коли в Кропивницькому розпочала роботу нова патрульна поліція. Тоді такі фан-сторінки почали створювати в Києві, Одесі та інших містах. Це підіймало лояльність до нової поліції, розповідає авторка:
Тоді ми всі мали до цього цікавість, вірили у зміни. В мене було багато знайомих, які пройшли відбір та стали поліцейськими. Так я була в курсі всіх подій, які відбувалися у місті, й мала ексклюзивний контент для спільноти.
Олександра розповідає, не дивлячись на те, що в описі групи від початку зазначили, що сторінка не є офіційним акаунтом патрульної поліції, деякі підписники не сприймали це та писали про всі свої проблеми в коментарях. Засновниця неодноразово думала про зміну назви, втім на той момент група вже була популярною та впізнаваної саме з цим ім'ям.
Впродовж лише першого місяця на аккаунт, в якому публікували ексклюзивний контент про місто, підписалося близько 5 тисяч людей.
Я встигла набрати й зацікавити підписників, поки тема з новою патрульною поліцією була максимально актуальною в місті. Ми всі мали великі надії на нову структуру, я з особистих причин хотіла збільшити довіру та підняти авторитет поліції. До того ж, тоді моїм підробітком було фотографування. Інстаграм тоді тільки розвивася та набирав популярності для більшості людей.
Від самого створення сторінки Олександра не хотіла, аби підписники знали, хто є засновницею групи, тому для великої аудиторії залишалася інкогніто.
Я завжди висловлювала свої думки про різні події і робила це досить різко та чесно. Це не всім подобалося.
Причиною того, чому дівчина вирішила відкрити своє обличчя для аудиторії, стала низка неприємних ситуацій:
Я почала чути, як абсолютно невідомі люди почали розказувати, що адміністраторами є вони. В мене були ситуації, коли люди при мені обговорювали, цікавилися, хто є адміністратором та мали хибне уявлення про те, хто володіє групою.
Другим чинником, який вплинув на відкриття себе для аудиторії, стало технічне питання. Групу могли заблокувати і Олександра мала б доводити, що є авторкою спільноти.
У випадку блокування я мала б створити новий акаунт. Але на той момент, коли група вже була настільки популярна, створити такий самий акаунт міг хто завгодно. І я б не довела, що була авторкою.
Олександра розповідає — ще рік після того, як повідомила, що є авторкою групи, кожен її вихід до міста був досить проблемним.
Я чула, як мене обговорюють за моєю спиною, мене або приховано фотографували, або ж підходили та просили зробити фото. Я завжди думала, навіщо людям це потрібно. Для мене це було дуже дико, я не розуміла цієї локальної популярності.
Втім, зазначає, в тому, що людям стало відомо, хто є авторкою, було й багато позитивних моментів.
Я могла відкрито ділитися з людьми своїми думками, сторінка отримала "живе обличчя", я її персоніфікувала.
За ініціативи Олександри Кунтиш підписники спільнот kroppolice проводять у місті толоки, допомагають тваринам та збирають на лікування людям, які цього потребують. Від початку повномасштабного вторгнення російських окупантів у спільнотах також проводять збори для допомоги нашим захисникам.
У мене завжди було бажання зробити щось добре для міста. Навіть те саме прибирання, навіть купити щось для пенсіонерів, які стоять і обирають найдешевші товари в магазинах. Придбайте їм пляшку молока та хлібину — вони будуть вдячні вам. Після таких закликів у групі деякі люди дійсно допомагали бабусям та дідусям.
Дівчина розповідає про те, як виникла традиція робити у місті прибирання:
Мене може розлютити, коли я йду парком, дивлюся на природу, насолоджуюся вулицями нашого міста і бачу пляшку або папірець, який лежить і псує весь пейзаж. Для мене зробити зауваження людині, яка викинула щось на вулиці — це звична справа. Декілька років тому я щоранку бігала. Брала з собою пакет та прибирала сміття там, де бігла. Одного разу я поділилася своїм досвідом зі спільнотою. Запропонувала тим, у кого є бажання, просто взяти з собою пакет та прибрати сміття, яке вони бачать на своєму шляху.
За словами Олександри, після цього від підписників почала надходити ініціатива щодо прибирання. Люди почали надсилати світлини ділянок до та після прибирання. Тоді дівчина подумала, що разом із ними можна організовувати толоки. Відтоді проводять їх час від часу в різних локаціях міста.
Під час останньої толоки до роботи долучилися переселенці, зі мною зв’язалися представники кафе "Їжак" та запропонували подарункові сертифікати, які ми потім і подарували переселенцям. Люди отримали нові знайомства, позитивні емоції. Такі заходи — це не просто про прибирання сміття, це щось більше.
Допомагають і тваринам — в спільноті організовують збори грошей на лікування та їжу для безпритульних тварин, а також на стерилізацію. Після цього перед підписниками дівчина звітує про кожну витрачену гривню.
Аудиторія спільноти дуже добра і я безмежно вдячна їм за довіру. Я завжди кажу, що коли ми збираємо гроші, коли люди роблять репости про збори — вся ця допомога завдяки їм.
Завдяки підписникам групи багато безпритульних тварин знайшли прихисток у нових господарів.
Пройшло вже стільки років і люди досі мають довіру, допомагають, збирають великі і малі суми, які ми спрямовуємо на допомогу.
Деякі проєкти Олександра реалізує разом із Володимиром Лєбєдєвим (засновником Будинку милосердя).
Олександра також говорить, що ніколи не публікувала політичну рекламу.
Для мене це неприпустимо. Мені надходило дуже багато пропозицій під час виборчих кампаній і в них фігурували неймовірні суми. Я всім відмовляла. Навіть якщо мені подобається той чи інший кандидат, я ніколи про це не скажу.
Наразі дівчина має ще багато ідей, які хоче реалізувати в спільноті. Втім, на все потрібен час.
Для мене група — це не тільки про прибуток від реклами. В першу чергу, я отримую невимовне задоволення від коментарів підписників до нашого контенту, від наших спільних проєктів, від фотозйомок для спецпроєктів спільноти. Мені просто подобається ця атмосфера. Я дійсно люблю своє місто і дійсно люблю людей, які у ньому живуть. Коли я публікую фотографії з посмішками наших містян, мені дуже тепло в душі. Вдалося комусь допомогти, хтось мені подякував — день минув не дарма, знайшли прихисток для якоїсь тварини — чудово, не дарма живу.
Один зі спецпроєктів krop.police2 "Було — стало"
Один зі спецпроєктів krop.police2 "Було — стало"
Олександра Кунтиш зазначає — з повагою ставиться до авторського контенту. В спільнотах kroppolice, на відміну від більшості локальних акаунтів та телеграм-каналів, завжди вказують першоджерело новин або інформації.
Зацікавленість та повагу завжди викликає авторський контент. Якщо люди працюють, аби знайти чи створити цю інформацію, це має бути зазначено. Я сама створюю авторський контент — фото, емоції, спілкування. Це не просто про те, щоб вкрасти чужі фотографії та тексти. Піти, зробити, сфотографувати, показати це людям, отримати низку коментарів — тільки це може принести справжнє задоволення.
З перших днів війни Олександру почало занепокоювати те, що публікують в деяких інших інстаграм-спільнотах.
Я ініціювала створення єдиного чату адміністраторів низки пабліків, де ми обговорили, як працювати так, щоб це не нашкодило нашому місту, області і країні. Особисто про себе та свої проєкти я можу впевнено сказати, що у мене люди не побачать повідомлень на кшталт "А ви бачили, що в тому районі…" або "А ви чули, що там сталося таке…". Моя позиція чітка — не хайпувати на темі війни, не набирати на цьому аудиторію, а бути свідомою людиною і розуміти, що такий контент може погіршити ситуацію в місті.
Олександра зізнається — єдиною мрією є закінчення війни. Втім, розуміє, що коли це станеться, нам усім доведеться відбудовувати країну. Дівчина мріє, щоб кожен міг взяти на себе відповідальність.
Необхідно, щоб кожен зрозумів, що все, що він робить, відображається в суспільстві та в країні. Ми всі як один великих механізм, і якщо ламаються маленькі гвинтики, то зламатися може все. Я хочу, щоб вже зараз ми всі вчилися усвідомлювати, що кожен має свою відповідальність. Навіть зараз, коли окупанти нищать наші енергетичні об’єкти і всіх просять заощаджувати для уникнення перебоїв, треба усвідомлювати цю відповідальність за співгромадян — кожна твоя дія вплине на чиєсь життя, чиюсь долю. Чим здоровішими будемо ми, тим сильнішою буде наша країна. Треба забути слова “Я нічого не зміню”. Насправді кожен із нас кожною своєю дією несе на собі відповідальність та може стати частиною великих змін.
Фото: інстаграм-спільнота krop.police2 та Олександра Кунтиш
Головне сьогодні
