Архієпископ Кропивницький та Голованівський ПЦУ Марк уже 16 років живе в Кропивницькому, знає найтихіші куточки міста, його храми, парки й місця памʼяті — і каже, що саме тут відчув, що рідне місто — це не лише про місце народження, а про тих, кого любиш і кому служиш. У межах проєкту “Закохані в Кропивницький” ми поговорили про улюблені локації, “секретні” місця тиші, про меморіали, та про те, яким владика бачить Кропивницький у майбутньому.
На запитання про “особливе місце” в Кропивницькому архієпископ Марк одразу відповідає, що для нього головне не локація, а люди.
“Важко сказати про місце, чи воно особливе, бо більш важливими є люди. Якщо я маю особливі місця, то це місця зустрічі з людьми, які стали для мене особливими”, – каже владика.
Журналісти Точки доступу зустрілися з Марком у парку Крючкова – тут нині регулярно збирається громада, з якою архієпископ служить.
“Кожен наш храм і його навколишнє середовище для мене є цінними людьми, які там збираються. Я завжди з любовʼю відвідую наші храми, бо там є ті, кого я люблю, з ким разом молюся і несу своє служіння”, – говорить він.
Парк Крючкова став одним із таких місць. Тут відбуваються богослужіння, зустрічі з громадою, розмови зі священнослужителями, сюди приходять і дорослі, і діти.
“Саме тут ми зараз закликаємо до служіння нових священнослужителів. Тут проводимо зустрічі й спілкування з багатьма священниками нашої єпархії. Саме тут збирається громада, яка стала для мене рідною”, – додає архієпископ.
Інше місце, важливе для нього особисто, – храм на Гірничому, де владика проводить дуже багато часу.
“Ну, а загалом весь Кропивницький для мене – це рідний дім, і він мені милий і любий у будь-якому місці”, – підсумовує він.
Якщо спитати, де архієпископ Марк любить бувати, відповідь проста: тихі, зелені місця. Він розповідає, що рідко ходить в кавʼярні й не часто має час відвідувати парки, але йому подобається центр міста.
“Також подобаються Фортечні вали своєю тишею. Подобається те місце, де я живу. Хочу, щоб там теж було все навколо гарно, красиво”, – каже архієпископ Марк.
Він зізнається, що любить місця, де багато зелені й квітів, бо там можна на хвилину вирватися з щоденної метушні.
Для тих, хто лише знайомиться з містом, владика радить почати з очевидного, але не завжди по-справжньому “побаченого” – центральних вулиць.
“Якщо це любитель архітектури, то, звичайно, центр міста, де збережено багато старовинних будівель. Якщо любитель мистецтва – то музеї. Якщо людина любить природу – в нас є дендропарк, його варто відвідати”, – зазначає він.
Окрема тема розмови – меморіальні місця. На думку архієпископа Марка, той, хто хоче зрозуміти характер кропивничан і їхню любов до країни, має обовʼязково відвідати саме їх.
“Щоби зрозуміти людей нашого міста і побачити їхню любов до своєї країни, варто відвідати меморіальні місця. Патріотизм проявляється не словами, а діями. Багато наших містян і сьогодні продовжують ризикувати життям і здоровʼям, захищаючи рідну країну”, – каже владика.
Він нагадує, що в місті є кілька ключових місць, де зосереджена памʼять про загиблих захисників і захисниць:
“Я надіюся, що в майбутньому буде створено меморіальний комплекс, який підкреслить всю цю звитягу і жертовність нашого народу в належному місці. Він стане ще одним місцем сили й відвідування для жителів міста й гостей”, – додає архієпископ.
Майже в кожного героя нашого проєкту є своє “секретне місце” – непримітний ззовні куточок, де хочеться побути наодинці. У владики Марка таких місць два.
Марк ділиться, що секретне місце – це його кабінет, де він дуже часто просто хоче сховатися, побути в тиші, у розмірковуваннях, у праці й менше думати про те, що діється навколо.
Інший простір тиші – територія, де він живе: кілька кроків, щоб подивитися, як усе росте, як змінюється з пір року, як живе звичне оточення.
“Просто можу прогулятися, походити, подивитися, що робиться, як все росте, і трохи побути наодинці з собою. Хоча я люблю спілкуватися з людьми й бути серед людей, інколи є внутрішня потреба побути самому”, – ділиться архієпископ.
Важливою для нього є не сама географія, а стан, який вона дарує:
“Не важливе місце, а важливе середовище. Якщо там є спокій і можливість побути наодинці – це місце стає для мене таємним і улюбленим”.
Архієпископ Марк приїхав до Кропивницького 16 років тому й добре памʼятає, яким було місто тоді.
“Коли я прибув у Кропивницький, це було затишне, тихе містечко. А зараз тут уже менше тиші, більше гамору. Навіть зʼявилися корки на дорогах”, – згадує він.
Частину цих змін він повʼязує з тим, що місто стало прихистком для багатьох переселенців.
“Не знаю, як це розцінювати: чи як те, що місто прийняло багато людей і воно є гостинним – і це наслідок цієї гостинності. Чи як те, що ми ще не можемо до кінця впоратися з упорядкуванням руху й стоянками. Але загалом місто від цього не стало менш затишним. Просто виникли нові виклики, які треба вирішувати”, – каже він.
Архієпископ говорить і про те, чого, на його думку, бракує Кропивницькому: більш активного житлового будівництва для тих, хто хотів би тут залишитися надовго, зокрема для переселенців.
“Хотілося, щоби в місті почалося активніше будівництво житла. Є люди, які хотіли би залишитися в Кропивницькому, слугувати своїми талантами нашому краю. Але ми розуміємо, що йде війна, і багато проєктів – це вже справа майбутнього”, – говорить він.
Попри всі виклики, архієпископ Марк бачить у нинішньому стані міста й важливий знак:
“Можу сказати, що наше місто є під якимось особливим Божим покровом. Бо наразі – і дай Боже, щоб так було й надалі – маємо більш-менш мирне небо і можливість кожному звершувати своє служіння вільно”.
Говорячи про те, що варто вдосконалювати, архієпископ Марк відповідає, що досконалості немає меж.
“Хотілося б, щоб наше місто розвивалося – і в парковому будівництві, і в житлі, і в підприємствах. Щоб усе це було гармонійно”, – зазначає він.
Серед важливих для нього речей:
“Воно помаленьку твориться, але є ще над чим працювати”, – каже він.
Разом із тим архієпископ наголошує, що важливо враховувати час і пріоритети воєнного періоду.
“Є те, що маємо робити першочергово, а є те, що може почекати. Але я вірю, що в нас усе вдасться, бо місто наповнене людьми, які люблять і місто, і свою країну. А той, хто любить, той творить і спрямовує все до добра”, – говорить владика.
Коли мова заходить про майбутнє, архієпископ Марк мислить не лише категоріями будівництва чи інфраструктури. Йому хочеться, аби Кропивницький реалізував свій творчий потенціал.
“У кожного міста в Україні є щось, чим воно пишається. У нас дуже недооцінена творчість нашого міста, його мистецьке наповнення. Хотілося б, щоби в майбутньому Кропивницький був такою творчою мистецькою столицею нашої країни – мистецьким серцем, яке дихає, живе, надихає інших”, – каже він.
Владика переконаний, що для цього є всі передумови – передусім талановита молодь у різних сферах.
“У нас дуже багато молоді, дуже талановитої в різних напрямках. Я зичу, щоби наше місто саме таким було для країни – живим, сповненим любові, і щоб ця любов проявлялася в мистецтві”, – говорить архієпископ.
Він визнає, що промисловість важлива як джерело робочих місць, але не хотів би, щоб Кропивницький перетворювався на суто промисловий центр:
“Чим більше промисловості, тим менше простору для нормального спокійного життя. Я б не хотів, щоби нас вважали провінційним маленьким містечком. Бо в нас є всі можливості, щоби бути значно більшим, ніж нам іноді приписують”.
Архієпископ Марк говорить, що місто, яке змінилося за 16 років, стало для нього гучнішим і більш людним, але, на його переконання, не втратило свого затишку – і має всі шанси стати містом, де любов до рідного краю проявляється і в служінні, і в мистецтві.
Читайте також: Тиша Лісопаркової і гомін Театральної: місця Кропивницького, де зароджується натхнення Євгена Жердія
Останні новини
