"Можливість розвіяти темряву, в якій ми живемо". У Кропивницькому діти захисників та переселенців доєдналися до проєкту "Місце хоробрих"

Три мiсяцi у хабi для родин вiйськових "Простiр Хоробрих" у Кропивницькому реалiзовували масштабний проєкт для дiтей із родин захисникiв та переселенцiв. Заняття з мистецтвознавства, англiйської та блогiнгу, керування дронами, майстеркласи, сiмейнi виїзнi ретрити, художнiй пленер, iндивiдуальна та групова робота з психологом – всi цi активностi охочi могли вiдвiдувати безплатно. Як розповiдають самi учасники, для них – це можливiсть спробувати нове, проявити лiдерство, адаптуватися та знайти "своїх" серед людей. Про iнiцiативу, що об’єднала дiтей та пiдлiткiв з Кiровоградщини та iнших регiонiв України, читайте у матерiалi Точки доступу. 

Можливiсть спробувати щось нове

15-рiчний Нiкiта Ключник – син вiйськовослужбовця. На захист країни його батько став ще до повномасштабної вiйни. У просторi для родин армiйцiв Нiкiта займається у дронарнi.

Мене зацiкавили польоти на симуляторах, це й можливiсть дiзнатися щось нове, до прикладу, як робляться дрони, як керувати ними. Менi складно не було, бо польоти на дронах схожi на комп’ютернi iгри, а я з дитинства люблю в них грати.

Хлопець розповiдає, що в майбутньому бачить себе в IТ-сферi, але, якщо треба буде служити, матиме кориснi навички.

Навички керування дронами менi знадобляться, якщо доведеться служити, i взагалi – якщо щось знiмати, для розваги лiтати – то вже знатиму, як це робиться.

Також у "Просторi Хоробрих" Нiкiта разом iз сестрою вiдвiдували курси англiйської, заняття з мистецтвознавства та психологiчнi тренiнги.

Я зрозумiв для себе, що iнколи цiкаво вийти за межi звичних для тебе речей i спробувати щось нове, зробити те, чого ранiше не робив. Також тут я зустрiв людей, із якими менi цiкаво спiлкуватися, – розповiдає хлопець.

Щоби швидше адаптуватися на новому мiсцi

Корнiй Кiрiченко – переселенець із Херсонщини. У "Просторi Хоробрих" хлопець займається англiйською. Розповiдає, що любить подорожувати та мрiє поїхати в Грецiю. У подорожах, певен, без англiйської – нiяк.

Я хотiв би, звiсно, вiдвiдати якесь море тепле, тому що на морi був вже дуже давненько, а я дуже люблю море. Прийшов сюди й тому, що хотiв знайти знайомства новi, адже в лiтнiй час дуже мало було можливостей спiлкуватися з однолітками.

Англiйську школяр вивчає з двох з половиною рокiв. Перший досвiд спiлкування з iноземцями, каже, був вдалий.

Це було у захiднiй частинi України. Ми зустрiли двох iноземцiв – чоловiка та жiнку. Вони там говорили в готелi, ми з ними також поговорили.

На море Корнiй мрiє поїхати разом із батьками. Але поки це неможливо. Вiд початку росiйського вторгнення його тато на службi, – розповiдає мати хлопчика Анастасiя Шкворець-Кiрiченко.

Взагалi ми з Запорiзької областi – селище Комишуваха. Мiй чоловiк пiшов захищати Україну з 2014-го року добровольцем. Ми його чекаємо, пiдтримуємо i намагаємося розвиватися самi.

Батьки вирiшили вiддати сина на мовнi курси, щоб вiн швидше адаптувався на новому мiсцi й знайшов нових друзiв.

Перед тим, як їхати сюди, я дивилася, що я можу i як розвивати сина, пiдтримувати його соцiальнi зв’язки. Для мене це було першочергово. Я хотiла, щоб вiн адаптувався, соцiалiзувався за рахунок активного спiлкування, – зазначає Анастасiя.

Знайти "своїх"

Серед вiдвiдувачiв активностей у кропивницькому хабi й 11-рiчна Єва. Її мати Лiдiя розповiдає, що дiвчинка вiдвiдувала заняття з англiйської мови, мистецтвознавства та бiсероплетiння.

Сiм’я переїхала у Кропивницький із Херсона ще у квiтнi 22-го. Виїжджали з окупацiї.

Наш будинок пошкоджений, повертатися поки нiкуди, бо ми жили бiля Антонiвського мосту, а це якраз лiнiя фронту, де щодня обстрiли та все дистанцiйно замiновано, – розповiдає жiнка.  

Вона додає, що для Єви було дуже важливо знайти спiльноту дiтей, якi теж пережили подiбне i зрозумiють її емоцiї.

Коли почалася окупацiя, у дiтей одразу закiнчилося навчання. Потiм ми виїжджали через росiйськi блокпости, дочка три днi не спала, не їла i була у страшному стресi. Я знайшла гурток з бiсероплетiння, вона почала ходити, спiлкуватися з однолiтками i там ожила.

Нинi Єва вiдвiдує всi можливi гуртки, це для неї – вiддушина.

Якщо там ще є дiти-переселенцi, такi ж, як вона, то вони на однiй хвилi i це дуже важливо для адаптацiї дитини. Це можливiсть трохи розвiяти ту темряву, в якiй ми живемо через вiйну, – каже мама.

Об’єднати дiтей та навчити їх бути активними

Назва проєкту, в рамках якого вiдбувалися всi цi активностi, – "Мiсце хоробрих". Об’єднання дiтей вiйськових та iнтеграцiя дiтей ВПО, якi постраждали вiд вiйни, в молодiжну спiльноту". Волонтерiв пiдтримала благодiйна органiзацiя Razom for Ukraine зі США, надавши фiнансову пiдтримку на його реалiзацiю – понад дев’ять тисяч доларiв.

Завдяки цьому в "Просторi Хоробрих" також змогли утеплити дитячу кiмнату, купити ноутбуки для дiтей та пiдлiткiв. Придбали й обладнання для студiї вiдео та звукозапису. У подальшому планують створювати разом з пiдлiтками подкасти й знiмати вiдео. Для дронарнi за цi грошi купили телевiзор.

Наша мета – об’єднати дiтей в єдину спiльноту, надати їм навички громадської активностi. Ми б хотiли, щоб вони створили свою молодiжну громадську органiзацiю, були активними i реалiзовували власнi iнiцiативи, долучалися до змiн, вiдновлення i розвитку України, – каже керiвниця благодiйного фонду "Полк С. Хороброго" Яна Пшенiцина.

Вона додає, що попри завершення проєкту, в хабi й надалi шукатимуть можливостi для продовження активностей. Так, i нинi тривають заняття з англiйської, психологiчнi тренiнги та працює дронарня.

Читайте також: Знайшли підтримку і стали підтримкою іншим. У Кропивницькому реалізували проєкт "Бути почутими" для дружин військових