Ретрити; тренінги з питань адвокації, комунікації, гендерної рівності, протидії насильству й жіночого лідерства; робочі зустрічі та перегляди тематичних фільмів зі смаколиками. Протягом трьох місяців у Кропивницькому реалізовували проєкт "Бути почутими. Розширення можливостей для дружин військовослужбовців". У ньому взяли участь двадцятеро жінок. Основною метою стало навчити учасниць відстоювати свої права та інтереси, адвокатувати питання, що їх хвилюють. Які результати спільної роботи та яким буде продовження, читайте у матеріалі.
До проєкту доєдналися дружини чинних та полеглих військовослужбовців із Кропивницького.
Чоловік Ірини Лісничої третій рік боронить країну від окупантів. Вона сама напередодні війни пережила операцію. Про проєкт, розповідає жінка, дізналася з соцмереж якраз в той момент, коли гостро потребувала підтримки.
Тоді було тяжко морально. Я доєдналася і це стало для мене свіжим подихом. З нами працював психолог, була й у групі самодопомоги для дружин військових. Ми виговорилися, почули одна одну. В кожної з нас різні проблеми й ситуації. Мені це дуже допомогло взяти себе в руки і продовжувати життя далі.
Згадує Ірина й ретрит на "Хуторі Надія":
Також була велика підтримка. Я наче крила відчула за спиною. Дівчата дуже чуйні, працьовиті, – говорить вона.
Основна мета програми – адвокація питань, що хвилюють жінок. Від початку ми проговорили проблеми, які їх тригерять. З цього виплило питання організації хвилини мовчання у Кропивницькому. Ми взяли його в роботу. Хвилює родичок військових і питання безбар’єрності. Багато хто повертається з війни з травмами, а громади не готуються до повернення ветеранів. Турбує і облаштування пам’ятників на Алеї слави. Серед проблемних визначили і питання соціального житла для тих, хто лікується чи проходить реабілітацію у чужому місті тощо, – розповідає керівниця благодійного фонду "Полк С. Хороброго" Яна Пшеніцина.
Найбільш болісним і тим, що не можна відкладати далі, стало питання вшанування українців, які загинули під час російсько-української війни. Так з’явилася ідея тихої акції "Вони віддали за тебе життя. Віддай в памʼять про них хвилину свого часу". З 8 по 29 серпня, о 09:00, ініціаторки виходили на площу Героїв Майдану, щоб своїм прикладом привернути увагу до загальнонаціональної хвилини мовчання.
Жінки нарікали, що вона діє в Україні понад два роки. Втім, Кропивницький у цей момент продовжує "йти, їсти, купувати каву, сміятися, спілкуватися, їхати на роботу та слухати музику".
Ми разом придумали назву цієї акції, намалювали плакати з закликами шанувати подвиг наших захисників, організували спільноту в месенджері для планування. Почали з Кропивницького, а потім дівчата самі активізувалися та запровадили ідентичну ініціативу на території селища Нове. Своїм прикладом ми надихнули активісток зі Знам’янки, які теж починають об’єднуватися, – додає Яна Пшеніцина.
Ми підняли це питання, бо люди не розуміють, для чого це потрібно робити і для чого ця хвилина мовчання. Донині дехто не розуміє, що відбувається. Було таке, що під час хвилини мовчання у селищі Нове, замість зупинитися, автівка ледь не збила нас на пішохідному переході. Водій кричав, щоб ми відійшли, що заважаємо, – говорить Ірина Ліснича.
Яна Пшеніцина додає, що всі учасниці були максимально включені у адвокацію питання вшанування героїв. Дружина захисника Ольга, яка працює у крупній торговельній мережі, посприяла, щоби її колеги щоранку доєднувалися.
За цим послідували й інші зрушення. Приміром, перекриття дороги для руху автомобілів у середмісті та в інших локаціях. Відтепер це регулюється рішенням міськради. Жінок підтримали й інші колективи, зокрема, Краєзнавчого музею, аптеки та магазину в середмісті. Для цих закладів та установ учасниці проєкту зроблять спеціальні наліпки про їхню участь в цій важливій ініціативі.
Знаємо, що у міськраді планують, що мінятимуть систему оповіщення і забезпечать оголошення загальнонаціональної хвилини мовчання у Кропивницькому. Зараз немає такої технічної можливості. Паралельно ми написали в Мінцифри та розробникам додатку “Повітряна тривога” з проханням передбачити під час оновлень сигнал про хвилину мовчання о 9:00 з телефонів. Сьогодні, до слова, я була приємно здивована – у центрі зупинилося досить багато людей, а одна жінка в авто співала Гімн України, це було дуже щемно, – ділиться Яна Пшеніцина.
Здобутками проєкту організаторка називає і те, що кожна з жінок відчула підтримку інших та зрозуміла, що сама може бути підтримкою. А також здатна реалізовувати соціально значущі ініціативи в колі однодумців.
Є одна дружина загиблого військового, яка впровадила свою програму по працевлаштуванню ветеранів з інвалідністю на агропідприємство. Ми б хотіли за її підтримки поширювати цей досвід далі. Ще одна учасниця проєкту Ярослава, дружина чинного військового, почала викладати у "Просторі Хоробрих" безплатну англійську для дітей захисників. Також вона проводить арттерапію з елементами гончарства.
Дружина захисника Оксана, веде далі Яна Пшеніцина, проводила у хабі для родин військових зустрічі з використанням метафоричних карт у якості психологічного розвантаження.
Також вона готова організовувати заняття з самозахисту, адже має відповідні навички. Анастасія допомагає фонду і робить безплатні фотосесії. Марина, яка також прийшла у проєкт "Бути почутими", нині працює адміністраторкою "Простору Хоробрих".
Вона має освіту психолога і нині пройшла навчання в галузі кризової психології. Плануємо залучати її до роботи щодо психологічної підтримки родин захисників. І Марина вже збирає щочетверга, о 17:30, групи самодопомоги. Є й ті дівчата, які отримували у "Просторі Хоробрих" психологічну підтримку і говорили, що це допомогло їм рухатися далі.
У власниці швейного виробництва й учасниці проєкту Тетяни фонд замовив шопери. Таким чином підтримали її як виробника.
У підсумку цієї роботи вийшов посібник з адвокації.
Щоб інші жінки могли почитати і зрозуміти, як об’єднуватися, як адвокатувати певні питання. Вони можуть приходити і до нас – ми все розкажемо. Посібники також у нас у хабі у вільному доступі.
Паралельно учасниці проєкту працюють над відеоверсією цього посібника.
Яна Пшеніцина говорить, що спілкування та спільна діяльність з жінками не завершується. Зокрема, вони вже планують пам’ятну фотосесію і виїзний командний ретрит.
Ми радіємо, що познайомилися. Дівчата почали спілкуватися між собою. Ми знаємо, що є одна в одної і завжди можемо звернутися за підтримкою в особистих питаннях та питаннях, важливих для суспільства.
Я планую й надалі приїжджати у "Простір Хоробрих" і зустрічатися з дівчатами. Мене це реально підтримує. Будемо вирішувати питання, вчитися не бути одним в полі воїном, а діяти спільно. Маємо бути активними й не падати духом, бо тільки так зможемо підтримати наших хлопців, – каже Ірина Ліснича.
Щодо адвокаційної діяльності – вона теж триватиме. Наступною стане тема безбар’єрності й підготовки суспільства до повернення ветеранів.
Ірина Ліснича розповідає, що сама пересвідчилася, наскільки некомфортне наше місто для людей з інвалідністю.
У минулому році чоловік отримав поранення. Одну ногу зібрали на металеві спиці, друга – після кульового поранення. Він не міг ходити, а жили ми на останньому поверсі п’ятиповерхівки. І уявіть: я – жінка метр шістдесят з прооперованою спиною, і він – метр вісімдесят. І я його цурпелила разом з кріслом колісним вагою сімнадцять кілограмів. Дякую, сусіди допомагали, – згадує Ірина пів року особистого жаху.
Також актуальна тема гідного прощання з полеглими героями. Вважаємо, що буде правильно, якщо не у центрі міста прощатися, то хоча б, щоби кортеж проїжджав через центр міста і люди бачили, що сьогодні у Кропивницькому прощаються з воїном. Віддавали йому шану і розуміли, якою ціною здобувається перемога, – розповідає Яна Пшеніцина.
Проєкт "Бути почутими. Розширення можливостей для дружин військовослужбовців" реалізували завдяки підтримці уряду Канади в рамках проєкту "Голос жінок і лідерство – Україна", що впроваджує Український жіночий Фонд.
Читайте також: Збудувала дитячий майданчик в пам’ять про загиблого на війні чоловіка: історія Карини Осіпової з Кіровоградщини
Фото організаторів
Головне сьогодні