Один на все село. На Кіровоградщині в селі П’ятихатки самотою мешкає 60-річний чоловік. Раніше тут жили його батьки, тепер у старій хатині порядкує він. У селі немає газу та жодної інфраструктури. В магазин і аптеку доводиться їздити за 12 кілометрів у Смоліне. Як виживає та про що мріє останній житель П’ятихаток – дізнавалася журналістка Точки доступу.
Село П’ятихатки Новоукраїнського району розташоване понад трасою Кропивницький - Умань. Тут первозданна природа й незвична для міського жителя тиша. Попри назву населеного пункту, лише в будинку з блакитними ромбами є життя. Тут мешкає Сергій Квітка – останній житель села. Дітей у чоловіка немає, особисте життя не влаштував. Компанію йому складають лише домашні улюбленці – собаки Вітьок і Жуля.
«Це ваші єдині друзі?», - питаємо його.
Так, а хто ж - немає нікого більше, то з ними й говорю. По телефону інколи з хлопцями розмовляю, з братами. Один брат у Молдові, інший – в Херсонській області, але в Молдову часто не дзвоню – дорого». Ще у Смоліному родичі є, - розповідає Сергій.
Чоловік каже, що людей в П’ятихатках бачити не звик. Лише журналісти «деколи заглядали», але то було давно. Тож здивувався, побачивши незнайомців.
А я думаю, хто там ходить?! Дивлюся – якась дівчина, подумав, може, наречена яка приїхала, чи що, - сміється він.
Двір Сергія Квітки
За словами Сергія, ще 20 років тому в П’ятихатках було дві вулиці - близько сотні будинків. Працювали школа і магазин. Тепер подвір’я поросли чагарниками, а хати розвалились. Останній сусід переїхав у місто п’ять років тому. Нині окрім Квітки у селі - ні душі.
Молодь повиїжджала, а старі повимирали, - пояснює він.
Хати в селі П'ятихатки
Чоловік зізнається: сумно, коли немає до кого озватися. Хотів би мешкати поміж людей, та не має вибору:
Куди податися?! Немає за що хату купити, а де їх візьмеш, ті гроші? Зараз такі хати дорогі.
У минулому Сергій був водієм автобуса. І зараз волів би працювати, але ніде. Тож оформив допомогу по безробіттю.
Мені на пенсію аж в 2025-му році, а всього купити треба. Зараз дають допомогу 1700 гривень, - говорить чоловік.
За продуктами, ліками доводиться їздити аж у Смоліне.
Маршрутка один раз на день їде цією трасою о 08:30, десь хвилин 20-30 їхати. Їду до перехрестя, а там пішки. Проїзд - десять гривень. Туди ж їжджу знімати соцвиплати з картки, - пояснює він.
Соцдопомоги на життя бракує. Аби прогодуватися, Квітка тримає чимале господарство та обробляє город.
Кролі, свині, гуси, качки, кури, оно – табун цілий. А ось цей пробує битися, то я йому по рогах даю. Барон, Барончик малий, не можна, - звично звертається до худоби Сергій.
Радіє: чорнозем в П’ятихатках добрий. Щойно стане тепліше, садитиме картоплю. Городу – цілий гектар.
Як робота в городі – то немає про що й з ким говорити - часу немає. Часник он росте, цибулю посадив, картоплю ще не садив – куди її, холоди такі, табачку трохи посіяв. Не п’ю, але курю інколи. Городина росте нормально, земля хороша. Кукурудзу для свиней саджу, ну все, що треба, - показує свою господу.
До городини – домашнє м’ясо без домішок і хімії.
Як картопля виросте, буде з кроликом, - мружить очі Сергій, тримаючи на руках сірого вуханя.
Аби дати раду господарству, з ранку до ночі на ногах. Додають клопоту і сім бджолосімей.
З городу і харчуюся, ще пасіка є маленька, трохи меду здам, так і виживаємо. Бджолам в П’ятихатках є чим підживитися - влітку соняшник цвіте, а зараз ось акація буде. Погода для них погана в цьому році – то спекотно, то холодно. Мед вожу здавати в Новоархангельськ. Все в мене є, тільки щастя немає, - розводить руками чоловік.
Робота Сергія не втомлює, за буденними клопотами час плине швидше. В якості відпочинку дивиться телевізор та слухає гучно музику – ніхто не поскаржиться. Найбільше мріє знайти пару до душі. Однак сумнівається, що знайдуться охочі переїхати в П’ятихатки.
Читайте також: На Кіровоградщині жителі трьох сіл 5 років живуть без транспортного сполучення (ФОТО)
