Арсен Сергатий — начальник караулу 25 ДПРЧ У ДСНС України в Кіровоградській області, старший лейтенант служби цивільного захисту. Разом із колегами він побував у Чорнобильській зоні з благородною, але небезпечною місією боротьби з лісовими пожежами. Про свій досвід він розповів кореспонденту НВ.
— Я завжди мріяв побувати в Чорнобильській зоні на екскурсії, проте не думав, що мій візит сюди буде саме таким, — розповідає Арсен. — Нам сказали, що ми їдемо на одну добу, проте по факту ми там були три доби. Пожежники у Чорнобиль прибули з усієї України. Найдальша точка, звідки прибула допомога — Одеська область. Звідти пригнали важку бульдозерну спецтехніку — інженерну машину-розгортач, бульдозерні артилерійські тягачі.
Я не можу розказувати про всіх, я розкажу про те, що ми робили або бачили. У лісовій пожежі є три рівні вогню — верхова пожежа, коли горять дерева, зокрема й верхівки. До такого вогню не можна підійти на 50 метрів, його гасять тільки літаки. У Чорнобильській зоні ростуть сосни, у них горить все, включаючи хвою, якщо починається верхова пожежа — треба просто відступати з тієї зони.
Є вогонь підземний, коли горять торфовища. Їх гасять довго, це складний процес.
А є низові пожежі, коли горить листя, хвоя, кущі на землі. Ми гасили саме низові пожежі. Там, де пролетів літак і залив палаючі дерева, на землі залишаються вогнища чи тліюча підстилка. Якщо їх не погасити, пожежа відновиться.
Підвозили на ці місця воду машинами, проте нерідко машина дістатися хащами до вогнища не могла. Тому брали на плечі спеціальні баки-ранці з водою, у кожному по 20 літрів, і продиралися на місця чагарників, щоб гасити вогонь. Носити доводилося й по кілометру. Ще низові пожежі ми забивали так званими хлопушками. Вони як гігантські мухобійки, ними можна забивати вогонь, та фізично це досить важко — кожна важить десь до 10-15 кілограмів.
Все, що робиться, вимагає чималої сили й витривалості. І ситуацію ускладнює велика кількість диму й пари. Там банально важко орієнтуватися. І там не було звʼязку! Мобільні не брали. Тому існував ризик загубитися в палаючому лісі. Місцеві лісники пристосувалися, вони нам багато що розказували й показували. Орієнтувалися по проораних смугах — якщо таку знайти і йти вздовж неї, рано чи пізно вийдеш на якусь дорогу.
Кор.: Чи виникали питання щодо рівня радіації? Чи контролювали рівень одержаного опромінення?
— По-перше, ми знали, куди їдемо, взяли з собою індивідуальні дозиметри. По-друге, там у нашій групі були присутні люди з дозиметрами. По-третє, нам всім видавали такі собі таблетки-накопичувачі, ми їх носили на собі — потім ці таблетки відправлять на аналіз, щоб дізнатися, скільки опромінення одержала кожна людина. Нарешті, при виході з зони нас і нашу техніку обстежували двома різними дозиметрами, а потім у спеціально обладнаному кріслі обстежували на наявність цезію в кістках. У нашій групі показники в нормі.
Зараз найнебезпечніший рівень забруднення у Чорнобильській зоні — у грунті. Тому проривання ровів було небезпечнішою роботою, бульдозери отримували більшу дозу радіації, ніж ми. Знайшли ми там оленячі роги, заміряли рівень радіації — а вони фонять. Лісники пояснили, що олені рогами риються в землі, тому ми на ті роги подивилися, але їх не чіпали.
Кор.: Бачили якихось тварин?
— Всі тварини, які могли, потікали. Але лісники розказували багато цікавого — про стада здичавілих корів, про рисів, ведмедів та інших тварин.
Кор.: Як було організовано побут, адже пожежники — люди, вони потребують сну та їжі як мінімум.
— Першу ніч переночували в машині. Потім нас перевели в 10-кілометрову зону. Там жили в колишній школі, ліжка були розставлені в спортзалі. Годували спочатку з польової кухні, потім — з місцевої столової. Але ми — люди досвідчені, понабирали харчів з дому. То від державного харчування спочатку відмовлялися. Потім брали казенний харч, бо воно ж свіженьке, додавали своєї тушонки, бо так добріше. Ми голодні не були.
Кор.: Що найбільше вразило у Чорнобилі?
— Коли нас вивозили, ми проїжджали десь за 300 метрів від реактора й від саркофага! Це треба просто бачити — ту споруду, яка приховує пекельну небезпеку для всього світу.
Коли ми вже виїжджали, пожежа практично була погашена, вже посадовці оголосили, що Чорнобильський ліс більше не горить. Але піднявся вітер і наступній ротації пожежників довелося вступати у єдиноборство з верховим вогнем.
Приїхали в Новомиргород, відіспалися — і на першій же зміні в різних точках району 4 пожежі.
Хочу закликати всіх, хто любить бавитися з сірниками й палити сухостій. Ви не просто завдаєте збитків матеріальних і шкодите довкіллю, ви ризикуєте життям людей, які будуть боротися з вогнем і гарантовано шкодите їхньому здоровʼю.
Читайте також: Про гірничу компанію "Велта" з Кіровоградщини зняли фільм (ВІДЕО)
Читайте також: На Кіровоградщині ліквідували "історичний" мoгильник pадіoактивних відхoдів (ФОТО)
Останні новини
