Наукові дослідження — телефоном

Непосвяченій людині важко зрозуміти суть і потрібність роботи, якою зайняті працівники цього науково-дослідного центру. Тим більше, що ця структура була створена майже 60 років тому — для визначення нормативів для обсягів та оплати робіт у колгоспах…

Кіровоградський науково-дослідний центр продуктивності агропромислового комплексу (НДЦ «Кіровоградагропромпродуктивність») офіційно створений в 2002 році, однак сама структура, яка була призначена вирішувати питання нормування та оплаті праці колгоспів, функціонує з 1958 року.

— Спочатку був пункт у Новоархангельську, потім — мережа науково-дослідних станцій, на основі яких створили науковий центр праці, а вже потім — науково-дослідний центр, — розповідає директор НДЦ Наталія Нерубайська.

Основними напрямами діяльності Центру є наукові дослідження трудових процесів, створення нормативної бази з праці, удосконалення організації праці, розробка тарифно-кваліфікаційних характеристик робіт і професій працівників у галузях агропромислового комплексу, нормативів витрачання паливно-мастильних матеріалів у сільському господарстві, сировини і матеріалів у будівництві і будіндустрії та відповідне методичне і нормативне забезпечення товаровиробників у Кіровоградській області.

— Наш центр є складовою інституту «Украгропромпродуктивність». У кожній області є такий центр.  Безпосередньо ми підпорядковані Міністерству аграрної політики. Однак структура організації дещо складніша. Окрім 25 регіональних центрів, є ще 5 зональних. Ми входимо до так званої степової зони, яка об'єднує Кіровоградську, Харківську, Луганську, Донецьку й Дніпропетровську області із центральним офісом у Дніпропетровську. Тому всі дані, які ми збираємо, спочатку пересилаємо в Дніпропетровськ, і вже звідти вони йдуть до Києва. Усі ці матеріали опрацьовуються, потім інститут випускає збірники для сільськогосподарських підприємств.

Нещодавно до основних функцій додалася ще одна.

— Ми отримали нове завдання від міністерства: моніторимо ціни на ринках: на молоко, яке закуповують у населення приймальники, та на м’ясо. Ветеринарна служба нам надає матеріали, ми їх опрацьовуємо і передаємо на Київ. Київ узагальнює їх і розсилає дані по областях.

Непосвяченій людині важко зрозуміти суть і потрібність роботи, якою зайняті працівники науково-дослідного центру. На моє прохання Наталія Нерубайська спробувала пояснити доступно й на прикладі:

— Скажімо, з’явилися на ринку нові комбайни чи трактори. Ми для них вираховуємо норми витрати палива, норми продуктивності, скільки він повинен зробити за годину, скільки виорати чи намолотити. На основі цього розраховуються рентабельність, норми продуктивності, витрати палива. В переробних галузях, окрім норми продуктивності, також норми часу на чисельність працівників. Люди, у яких є техніка, але вони не знають, скільки вона витрачає пального, звертаються до нас. Ми досліджуємо, при цьому враховуються різні фактори: зональність, ґрунти тощо. Такі дані вкрай необхідні сільгоспвиробникам, в тому числі й для звітності під час перевірок податковою чи КРУ.

При цьому, запевняє Наталія Іванівна, відомство, яке вона очолює, на замовлення працює дуже рідко:

— Ми бюджетна організація. У нас є координаційний план, програма на п’ять років. Але, коли звертаються люди, не відмовляємо, при потребі відправляємо спеціаліста на місце.

Усього в Кіровоградському  науково-дослідному центрі продуктивності агропромислового комплексу за штатом одинадцять з половиною ставок. Фахівці по кожній галузі: двоє тваринників, двоє рослинників, фахівець із переробної промисловості, будівництва, два фахівці з ремонту сільгосптехніки плюс програміст, бухгалтер, директор і водій на півставки.

Зважаючи на те, що заклад — науково-дослідний, поцікавився в Наталії Іванівни, як, власне, справи з наукою.

— Сімдесят відсотків нашої роботи вважається науковою діяльністю. Двоє наших працівників закінчили аспірантуру, готуються до захисту дисертацій. Але зараз дуже важко. Змушені брати відпустки за власний рахунок, працюють по 4 — 5 днів у місяць. Фінансування повністю обрізали.

За словами Наталії Нерубайської, центр переживає далеко не кращі часи. Особливо важко, за її словами, цього року. Бюджетного фінансування не вистачає навіть на те, щоб вчасно виплачувати людям зарплату, а плюс іще оренда приміщення. Про такі поняття, як відрядження, лишилися солодкі згадки.

— Раніше проводили наукові семінари, конференції, збиралося працівники кількох центрів, обговорювали проблеми, планували роботу. Зараз на це немає коштів. Раніше постійно по області їздили, а зараз тільки - Кіровоградський район і місто. Немає грошей ні на бензин, ні на відрядження. Робота в основному — по телефону...