09 серпня 2024, 16:30
У центрі Новгородки від ранку звучить патріотична музика. Місцеві цілими родинами збираються біля будинку культури. Сьогодні до них у громаду приїхали воїни 65-ї бригади. Жителі селища підтримують підрозділ, в якому служить чимало земляків, від початку повномасштабної війни.
Загалом бійці 65-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ – з усіх куточків України. Тут і зовсім молодий вірусолог з Мелітополя, який не знає, що з його домом, і бородань-будівельник з Рівненщини з характерною "соковитою" солов’їною, веселі й говіркі сумчани. Звичайні люди з плоті й крові, які мріють про повернення до родин, море, мирні професії... І, водночас, – титани, які деколи здоров’ям, а деколи і життям платять за наш спокій.
Журналісти Точки доступу розпитали захисників про їхній шлях в армію та про акцію "Пробуди козацький дух", з якою ті відвідали кілька громад області.
Це види озброєння, якими оснащена наша армія. Це все – бойова зброя, яку використовують при виконанні оборонних задач, можливо, штурмових задач. Кожна зброя побувала в бойових діях.
31-річний військовий з позивним Гном родом з Вінниці. Чоловік показує зброю, з якою його побратими – бійці 65-ї бригади – боронять українську землю. У рідному місті військовий працював у системі екстреної допомоги. Добровільно став на захист країни від початку повномасштабного вторгнення.
Одразу з вінницькою ТРО ми поїхали до Миколаєва, а пізніше вже був мобілізований до 65-ї бригади. Свій шлях у війську розпочав як медик, бо в мене медична освіта. Я пішов, щоб допомагати рятувати життя. Багато чого довелося побачити, чимало довелося робити. А після отриманих поранень мене перевели на посаду інструктора. Навчаю медицині, тактиці, щоб люди лишалися живими.
Чоловік воював на Донецькому та Запорізькому напрямках. Згадує, як цьогоріч у лютому пережив шалене бомбардування. Ворожі авіабомби вагою 250 кілограмів та снаряди по пів тонни розривалися на відстані витягнутої руки.
Найбільше запам’яталося, як пережив бомбардування 42-ма авіабомбами. Нас намагалися зрівняти з землею, вийшло так, що просто якесь щасливе маневрування по території допомогло мені вижити. Я перебігав з лунки в лунку, шукав укриття.
Пізніше, розповідає медик, вдалося викопати людей з-під землі та ще й їх врятувати.
Мій побратим простягнув мені руку і сказав: – Всьо, Ваньок, дякую тобі, з тобою було приємно служити. Я йому сказав: – Ти що таке говориш, мені ще треба забрати посилку з Нової пошти, бо мені жінка спекла печиво.
Гном переконаний, що боронити власну державу – справа честі для кожного чоловіка.
Я просто розумію, що може статися, якщо нічого не робити. Українці мають шанувати та пам’ятати жертви захисників і розуміти, для чого ми це робимо.
27-річний Олексій родом з Сум. За професією чоловік водій, але, каже, швидко втратив інтерес до цієї роботи. Працював на складі комплектувальником товарів. У війську спочатку був зв’язківцем. Щоби навчитися вправно керувати дронами, проходив навчання близько трьох тижнів.
Це FPV-дрон, сім дюймів. Застосовується як для ураження піхоти противника, так і техніки. Може нести на собі корисне навантаження до двох кілограмів на відстань до 25 кілометрів. Це при хорошому горизонті, зв’язку і роботі РЕБу.
Олексія мобілізували на початку великої війни.
Найскладніше в армії – виконати задачу, бо ворог застосовує багато систем, які блокують нашу роботу. Але все одно ми намагаємося обходити їх за допомогою наших техніків.
Після війни чоловік хоче й далі працювати з дронами, можливо, в сільському господарстві. А ще – поїхати на море в Італію. Він там ніколи не був.
У нас немає іншого вибору: або ми захищаємо, або ми програємо. Дівчина, донька, батьки постійно підтримують – це моя мотивація боротися.
23-річний Сергій через спеціальність "вірусологія" має позивний Хімік. У мирному житті він працював у фармацевтичній компанії, у лікарні. Чоловік родом з Мелітополя. У 22-му році його родина виїхала з окупації й осіла на Черкащині.
Повномасштабне вторгнення застало нас у місті. Виїхали всією родиною, там нікого вже не лишилося. Що з нашим домом – не знаємо. Дуже важко проривалися, бо були суттєві проблеми з виїздом, перевіряли досить серйозно, але все вдалося, це найголовніше.
Нині Хімік – оператор розвідувальних БпЛА. Контракт він заключив чотири місяці тому. Сергій сором'язливо ховає за спиною травмовану на позиціях руку і пояснює простими словами власну мотивацію:
Вигнати ворогів з мого рідного дому і скоріше повернутися до рідного міста. Я прийшов на спеціальність "Розвідувальні БпЛА", зовсім не маючи знань. Але це дуже цікава професія. Нас навчали не досить багато, враховуючи потреби фронту, бо операторів зараз дуже не вистачає, але мені вдалося опанувати цю справу.
Сергій закликає чоловіків доєднуватися до армії, бо бійцям потрібні ротації.
Воювати психологічно важко, на жаль, втрачаємо людей і техніку, важко це і фізично. Тому, дійсно, потрібні ротації, потрібно міняти людей. Це дуже важливо в сучасних умовах війни.
Турбо родом з міста Березне Рівненської області. З війною він стикнувся ще на початку російської агресії.
Навчався в професійному ліцеї. Закінчив, пішов служити в армію. Спочатку в Десні був у навчальному центрі, потім в розвідбаті. У 14-му році мене забрали в зону АТО. Я пробув там рік, брав участь у звільненні Рубіжного, Лисичанська, Сєвєродонецька, Мар’янки. Після цього звільнився. Демобілізували, займався своєю роботою.
Турбо працював у будівельній сфері. Коли почався широкомасштабний наступ – вдома не всидів.
Почалася повномасштабна війна і я пішов до військкомату. Спочатку прикомандирували до військкомату, я був там два місяці, після того мене відрядили в 65-ту бригаду і з тої пори я в цій бригаді.
Під час служби 35-річний чоловік брав участь в штурмах, оборонних діях, а згодом став водієм евакуаційної машини.
Одного разу я не доїхав до хлопців буквально 30 метрів. Вони виходили з позицій, мінялися. Бійцеві залетів дрон прямо в ноги. Їх відірвало. Була паніка. За вісім хвилин я його евакуював, зараз з військовим все добре.
Окрім швидкості, говорить Турбо, на фронті важлива фізична підготовка.
До позицій дуже далеко йти – п’ять, сім кілометрів. І ти йдеш під дронами, обстрілами, на собі несеш вантаж. Ти не знаєш, на скільки ти йдеш, можеш піти і на три дні, а можеш затриматися і на 19.
Захисник розповідає, що у росіян є батальйони, які заїжджають з FPV-дронами і працюють цілодобово. Тоді українським оборонцям зовсім не можна виїхати.
Ця війна, порівняно з періодом АТО, дуже важка. У мене дуже багато побратимів вже загинули. Це і є моя мотивація. Не можу то все лишити, – каже він і додає, що ні про що нині не мріє, а живе від задачі до задачі.
Окрім Новгородки, військовослужбовці 65-ї бригади побували у Знам’янці, Малій Висці і Долинській. Жителі цих громад, кажуть вони, активно підтримують підрозділ. Передають допомогу, збирають гроші на потреби бригади і навіть купують автомобілі.
Наша мета – подякувати громадам Кіровоградщини за підтримку. Ми хочемо показати на що йдуть їхні гроші: лагодимо машини, купуємо баггі, велику кількість комплектуючих до FPV-дронів, – розповідає Гном.
У Новгородці вже традиційно армійці презентували пересувний музей. Показали техніку, зброю, дрони та трофеї, відібрані у росіян. Один із бійців весело розповідав зацікавленим дітям, що їжа окупантів, яку вони знаходили на відбитих позиціях, навіть виглядає огидно. Що після себе ті лишають купи бруду і непотребу.
ВІйськові навчали охочих вправлятися зі зброєю та катали дітей на баггі. Інформували, як мобілізуватися саме у їхню бригаду та які професії затребувані. Завершився захід частуванням солдатською кашею.
Бойовий шлях бригади, створеної у квітні 22-го, бійці зобразили на мапі. Нині вони воюють на Запорізькому напрямку.
Зв’язатися з відділом рекрутингу 65-ої окремої механізованої бригади можна за номером: 068 704 43 12.
Ця стаття стала можливою за підтримки програми підтримки “Голоси України”, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа і є частиною Ініціативи Ганни Арендт. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Читайте також: Для дітей і дорослих. Як у Кропивницькому працює дронарня (ФОТО)
Фото Олександра Козловського
Головне сьогодні
