Зміни на сучасному полі бою відбуваються швидше, ніж будь-коли. Військовий має одночасно бути захищеним, ефективним і мобільним, щоб не тільки виконувати завдання в умовах постійного ризику, а й повертатися неушкодженим. Ще десять-п’ятнадцять років тому головною вимогою до екіпірування було «прикрити максимум». Один із класичних прикладів — радянсько-російський бронежилет 6Б45, у якого значна площа захисту, великі плити спереду та ззаду, захищені боки і є надплічники. Тобто дійсно прикрита велика площа, тільки от про навантаження бійця ніхто не думав, як і про мобільність. Та практика показала: броня, яка перетворює солдата на повільного велета, не рятує.
Надмірно важке спорядження виснажує вже через кілька кілометрів маршу, знижує концентрацію й уповільнює реакцію. Але й відмова від броні — це ризикована гра з долею. Тому сучасному бійцю потрібна золота середина: захист, що витримає кулю чи уламок і водночас дозволить бігати, пригинатися, долати перешкоди.
Хороший бронежилет — перша лінія оборони для тіла. Він повинен працювати безвідмовно: приймати удар, розподіляти його енергію, зберігати життя і здоров’я. Світове військове виробництво рухається саме в цьому напрямку — від надважких плит до композитних матеріалів, які не тягнуть солдата вниз. І українські виробники зробили у цьому напрямку величезний крок і продовжують дивувати Європу і Америку своєю здатністю створювати у надзвичайних умовах конкурентні продукти. Наприклад, бронеплити RAROG поєднують надійність і меншу вагу, що знижує навантаження на бійця.
Не менш важлива в екіпіруванні зручність ― хіба буде ефективним боєць, який носить на собі десяток зайвих кілограмів і терпить тортури затісного спорядження і не може дихати через тиск бронеплит на ребра? Якщо купити правильно підібраний бронежилет, він сидітиме як треба, не заважатиме дихати чи підіймати зброю. Недарма наші воїни віддають перевагу українським модульним бронежилетам. Наприклад, Plastoon XM у максимальній комплектації ― з модулями захисту шиї, кишківника, паху, стегон, плечей та РПС. Це хороший приклад компромісу: дати можливість воїну самостійно адаптувати захист під конкретне завдання або місію, щоб не носити зайву вагу, коли це не потрібно.
Та звісно, що навіть щойно віднайдений баланс не буде таким завжди. Виробники експериментують із системами кріплення, створюють модульні рішення, тестують нові матеріали. Іще кілька років тому ніхто не знав про UHMWPE — ультрависокомолекулярний поліетилен: легкий, стійкий до вологи, з хорошими балістичними властивостями. А зараз він успішно використовується і українськими і європейськими брендами тактичного захисту.
Самі військові теж коригують спорядження під себе: хтось переносить медичні підсумки з турнікетами ближче до центру, хтось прикріплює максимальну кількість підсумків, а хтось час від часу знімає захисні модулі, залишаючи лише плитоноску. І це теж частина мистецтва виживання — зібрати комплект так, щоб він працював на твої потреби, саме на твоїй ділянці фронту.
Сучасний воїн не може собі дозволити думати і рухатися повільно, він мислить і діє швидко. Його броня — не перешкода, а інструмент. Його мобільність — не випадковість, а результат уважної роботи над спорядженням. Баланс між цими двома крайнощами сьогодні означає не лише шанс повернутися з бою, а й можливість перемогти.
Останні новини
