17 липня 2023, 18:00
Обожнював тварин та працював над дисертацією про жителів острова Танна у Тихому Океані. Антрополог і журналіст, пацифіст Євгеній Осієвський не зміг стояти осторонь, коли окупант прийшов на рідну землю. Стрілець-санітар врятував десятки життів, та став 60-м медійником, які загинули внаслідок агресії РФ. Історію героя-добровольця з Кропивницького читайте у матеріалі Точки доступу.
Жені завжди було мало знань, — розповідає його мати Олександра. Змалечку відвідував танцювальний гурток, малював, запоєм читав, а у 12 років видав першу статтю. Вивчив чотири мови. Хлопець, мабуть, цікавився усім, окрім зброї. Ми сидимо з нею за столом, де сушаться трави, що їх мама з сином зібрали на дачі.
Це його перша публікація, дивіться, який там рік. Це заробив він 400 гривень.
Євгеній писав про науку, мистецтво, життя релігійних організацій. Перед великою війною навчався в аспірантурі Києво-Могилянської академії. Його перша редакторка Любов Попович розповідає, що писав Женя дуже легко і грамотно, його матеріали фактично не потребували редагування. Його хотілося читати і хотілося, аби він писав більше.
Теми, яких він торкався, були різні. Це і політичні були моменти, він розбирався на той час уже, бо був членом дитячого Європарламенту, і природничі теми. Женя обрав собі за фах політологію і це, можливо, спрямувало його в напрям журналістики вже професійної. Він писав уже дуже хороші матеріали для іноземних журналів і для українських видань.
Любитель всього живого і пацифіст, Євгеній вважав своїм обов’язком боронити Україну. У війську Женю називали Веганом. Мати показує синові армійські чашку та тарілку. Тарілка настільки чиста, начебто в ній ніколи не було їжі.
Не їв він м’яса давно і риби, він вважав, що забирати чуже життя ми не маємо права. В гуртожитку були таргани, то Женя не міг їх травити. Він казав, що не може, не буде. Коли син мешкав ще з хлопчиком, там Мирославчик був, то Мирослав, каже, хай цим займається, а я поприбираю, — розповідає вона.
Женя дуже любив котів. Кішки Тельма і Луїза нині сумують за своїм господарем, наче люди. Коли мати дізналася, що сталося непоправне, вони лягли їй на груди і разом із нею плакали.
Біля електрички підібрав їх, щоб не переїхала електричка, просто підібрав манюньких, — показує пані Олександра фото в телефоні.
Навіть на фронті Євгеній читав книжки. Потрапивши на нуль, до останнього заспокоював рідну, начебто він на полігоні на мирній території. Та материнське серце відчувало недобре.
Як останній раз дзвонив, голос настільки дрижить, ну, я прямо відчуваю, і я плачу і кажу: — Скажи, тебе кудись переслали? — Мамо, хто тобі це сказав? Бо знали всі, окрім мене.
22 травня стрілець-санітар аеромобільного відділення загинув неподалік Бахмуту. У кімнаті захисника — його нерозібрані речі, вкриті державним прапором. Їх матері переслали з Києва. Безсонними ночами вона витягає речі з валіз, обіймає, вдихає рідних запах і знову складає. А ще — дитячі поробки, фотографії та море книжок. Мати згадує, що на усі свята син просив дарувати йому лише книжки.
Ще за життя Женя попросив передати літературу обласній книгозбірні. Завідуюча відділом мистецтв ОУНБ ім. Дмитра Чижевського Світлана Ушакова згадує: він був записаний у кожному відділі та часто працював допізна. У бібліотеці його всі знали і любили. З часів Майдану Євген став не просто відвідувачем закладу, він був цікавим співрозмовником, другом.
Ми були на обіді після прохання із Женею і одна його подруга сказала слова, які мені запали в душу. Вона сказала про те. що навіть буде перемога, я впевнена, але вона буде без Жені не така. І я з нею погоджуюсь. Втрачаємо найкращих. Я багато бачила читачів і так далі, але Женя не просто врізався. Це було європейське майбутнє. Він людина, яка могла представляти Європу, яка представляла Європу, він був чудовий.
У серпні Євгеній Осієвський мав би святкувати тридцятиріччя.
Читайте також: Громада Кіровоградщини попрощалася із захисником – ФОТО
Головне сьогодні
