У Кропивницькому районі хочуть створити парк національного значення "Чорнолісько-Боковеньківський" площею понад 22 тисячі гектарів. До нього мають увійти території шести громад: Знам’янської, Долинської, Олександрівської, Дмитрівської, Суботцівської та Гурівської. Під час виїзду 20 серпня лісівники заявили про ризики для роботи, екологи й Держлісагентство говорять про порядок у природно-заповідному фонді, охорону унікальних дібров і додаткові доходи для громад. “Точка доступу” зібрала аргументи сторін і пояснила, що буде далі.
ЗМІСТ
Директор Державного агентства лісових ресурсів України Віктор Смаль розповів, що ідея створення національного парку в Чорному лісі бере початок ще у 1926 році.
“Процеси тоді так і не завершилися — на початку 1930-х почалися репресії, і людей, які збирали матеріали й готували обґрунтування, було репресовано. Тож цей “незавершений гештальт” ми сподіваємося закрити зараз”, — каже він.
Мета виїзного обговорення — “на власні очі подивитися, що таке Чорний ліс” і звірити наукові пропозиції з фактичною цінністю ділянок, каже Віктор Смаль.
Також посадовець розповів про винятковість території: приблизно 10 тисяч років тому тут пролягала межа найбільшого в Європі льодовика.
“Є й цікаві тектонічні структури: три западини діаметром до 25 км, які вважають слідами падіння космічних об’єктів.Також ця територія знана тим, що була осередком українсько-повстанського руху у 1917-1921 роках”, — зазначає він.
Самі ліси — це великі масиви південного краю широколистяної зони зі “стиглими” дубово-грабово-липовими насадженнями.
За словами очільника відомства, створення національного природного парку могло б упорядкувати вже наявні на цій території природоохоронні об’єкти, частина з яких створювалася 10–15 років тому й досі не має повноцінних адміністрацій. А національний парк дозволить їх об’єднати, сформувати адміністрацію й перейти до системного управління.
Водночас Смаль наголошує на потребі балансу між природоохоронною і господарською функціями:
“Для лісівника “збір урожаю” триває 80–120 років. Дуб досягає віку стиглості у 120 років. Ми працюємо за матеріалами лісовпорядкування на 10 років уперед — це не хаотична діяльність”.
Він додає, що природно-заповідний фонд за своєю концепцією “консервує природу”, але надмірні обмеження можуть ускладнювати прибирання захаращення та підготовку до пожежонебезпечного періоду. Тому агентство виступає за гармонізацію правил із європейськими, щоб режим охорони був гнучкішим і дозволяв мінімально необхідні лісогосподарські заходи.
Серед практичних питань — і коректні межі парку:
“Нам треба знайти золоту середину — які саме масиви включати. Наприклад, молоді культури, де ще потрібен активний догляд, до парку, ймовірно, не варто відносити, бо нові обмеження фактично унеможливлять нормальну вирощувальну роботу і це загрожуватиме їх загибеллю”.
Процедурно, пояснює Смаль, наступні кроки після обговорення 20 серпня такі: звірити й за потреби оновити наукове обґрунтування по конкретних площах, отримати погодження Кіровоградської ОВА, далі — погодження центральних органів (Держлісагентство та нове об’єднане міністерство економіки, довкілля та аграрної політики), а кінцеве рішення — указ президента про створення національного природнього парку.
“Я обережний оптиміст: від сьогоднішньої дати створити парк за пів року виглядає реалістичним терміном”, — додає він.
За словами Смаля, цього разу старт дала обласна військова адміністрація, а наукове обґрунтування готували природоохоронні організації.
“У процесі багато державних учасників, тому бюрократія гальмує. Але, сподіваюся, цього разу чекати ще сто років не доведеться: маємо конструктив із керівництвом області й широку участь науковців та лісівників”, — підсумував директор.
Свою незгоду з ідеєю нацпарку озвучив Роман, електрик зі Знам’янки, який говорить від імені товариства ветеранів-лісівників. За його словами, у колективі багато військових:
“14 тисяч гектарів хочете забрати… Я воював за цю державу, хлопці повернулись і чекають роботи. Ці ліси годують бюджет і сім’ї. Якщо буде парк — умре Чута, Водяне, Плоске”.
Роман наголошує, що не бачить “жодної доцільності” в створенні нового об’єкта, адже поруч уже є нацпарк “Холодний Яр”.
“У нас просто Чорний ліс. Окрім партизанів, нічого видатного тут немає. У Знам’янці ніхто цього не розуміє: “А чому? А як? А для чого?”
Відповіла голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Вона розповіла, що у країні вже працює 68 національних парків і 10 заповідників, і що жодне село від цього не зникло.
“Як вони жили на своїх вулицях, так і живуть. Як вони працювали в лісництві, ДП ліси, а тепер уже раніше були лісгоспи, так і працюють. На ваші робочі місця це не вплине”, – каже жінка.
Окремо Тетяна Тимочко вона розповіла про європейську ціль довести частку заповідності до 15% і про унікальні червонокнижні види в Чорному лісі:
“Парк є унікальним природним об'єктом, не тільки історичним. Тут є червонокнижні рослини. Їх уже зафіксували польові групи — люди приїдуть сюди саме за цією природою”
Тетяна Тимочко заявила, що їхня організація понад 30 років займається створенням цього парку, і що за цей час це вже не перша спроба, коли лісівники блокують його створення.
“Але зараз керівництво Держлісагентства України абсолютно конструктивно з розумінням ставиться до ідеї створення нового об'єкта на території Кіровоградської області з різних міркувань”, – каже Тимочко.
До дискусії долучився також директор Держлісагентства Віктор Смаль. Він підкреслив, що нинішній виїзд “не є автоматичним рішенням про створення парку”, а спроба розв’язати давню управлінську проблему.
“На цій площі є низка об’єктів ПЗФ, створених 10–15 років тому без адміністрацій. Через це господарська діяльність там фактично заблокована. Якщо раціонально трансформувати їх у національний парк, ми не паралізуємо роботу, а навпаки — розблокуємо її чіткими правилами”.
Загальна площа лісу становить 53 093,1 га. Уже нині тут є територія природно-заповідного фонду на понад 12 гектарах.
При створенні нацпарку пропонують включити 13 982,5 га лісів Знам’янського, Дмитрівського, Чутянського та Богданівського лісництв — тобто близько 72,3% їхнього лісового фонду.
У підсумку територія парку сягне 22 864,2 га (43,1%).
Загалом у надлісництві працює 188 людей, із них 84 — державна лісова охорона. Наразі 23 штатні працівники мобілізовані, ще 7 — демобілізовані й знову працевлаштовані в лісництвах.
Щороку підприємство декларує сплату близько 25,7 млн грн податків і зборів до державного та місцевих бюджетів і зазначає, що утримує заповідний фонд “виключно за власний кошт”, зазначають в
Лісівники наголошують: насадження тут переважно штучні, насаджені дубом звичайним, і потребують системного догляду. За їхніми даними, щороку вони виконують:
Окремо згадують близько 135 га “незамкнутих” культур, що потребують постійної уваги. Із площ, запроєктованих під парк, близько 948 га — молодняки першої вікової групи і близько 281 га — другої. Без регулярних доглядів, вважають у надлісництві, є “реальна загроза деградації та загибелі молодняків”.
Лісівники застерігають: значне розширення заповідного фонду у цих умовах може обмежити потрібні лісогосподарські заходи (зокрема рубки догляду) й “не забезпечить економічно, екологічно та соціально збалансованого, невиснажливого ведення господарства".
Помічник начальника Чорноліського надлісництва Олег Яценко каже, що лісівники показали ділянки, які пропонують включити до національного природнього парку, і попередили про ризики для господарства.
“Створення нацпарку в запропонованих межах несе багато ризиків. Насамперед — втрата молодих насаджень майже на 1,5 тис. га через невчасні догляди”, — зазначає він.
За словами Яценка, сам процес створення парку національного значення може тривати 5–10 років, і в цей період “відбудеться фактична консервація”, тобто обмеження робіт:
“Люди не зможуть вчасно забезпечитися дровами, виникатимуть ризики несанкціонованих рубок, а це потребує додаткових сил і коштів на охорону”.
Лісівники наполягають, що рубки догляду та санітарні вибірки — це необхідні інструменти для збереження цінних порід у штучних дубових лісах:
“Зараз ми стоїмо на ділянці віком приблизно 140 років. Тут залишилося близько 10% дуба: співвідношення — дев’ять ясенів на один дуб. Це вже проблема — ми втрачаємо головну породу. А обмеження на прохідні рубки у таких насадженнях лише погіршують ситуацію. Це неправильно — потрібно змінювати підходи в законодавстві, аби дозволити необхідні лісогосподарські заходи й у заповідних масивах”, — розповідав Яценко під час огляду першої ділянки, яку пропонували включити до парку.
Він просить, щоб під час ухвалення рішення врахували пропозиції надлісництва: дати можливість виконувати критично важливі догляди за молодняками та віковими насадженнями, аби “заповідання не обернулося деградацією лісу”.
Очільник Української природоохоронної групи, зоолог Олексій Василюк наголошує: потреба в нацпарку тут не “загострилась” — це незавершений процес із 1926 року.
За його словами, з переліку об’єктів, які наука послідовно пропонує до заповідання вже століття, залишилося всього два “борги” держави: Чорний ліс на Кіровоградщині та Єргинське болото на Черкащині. Торік профільні слухання у Верховній Раді віднесли Чорний ліс до десятки пріоритетів, і цю ж позицію, каже він, підтверджували під час недавніх зустрічей у новоствореному міністерстві.
Щодо перехідного періоду Василюк відповідає обережно: точних строків немає, бо в різні роки вони суттєво різнилися. Водночас три останні нацпарки, підписані президентом (зокрема “Холодний Яр”, “Куяльницький” і “Пуща Радзівілла”), “доволі швидко запустили адміністрації”.
На питання “чому саме тут?” Василюк відповідає: Чорний ліс є найпівденнішим великим масивом природних дібров в Україні — “лісом, створеним самою природою, а не рядами сосни чи чужорідного червоного дуба”.
Один зрілий дуб підтримує до 4 тисяч видів живих організмів, і саме дубові ліси історично були домівкою більшості європейських лісових тварин. Серед “маякових” видів регіону — орлан-білохвіст (найбільший орел Європи), інші хижі птахи й кілька видів сов.
Окрема цінність — вусач дубовий та жук-олень. Перший має міжнародну охорону (Бернська конвенція, Червоні книги України та МСОП), і саме Чорний ліс — один із найбагатших осередків його знахідок у Європі, підкреслює вчений. Дослідники також фіксували тут види, вперше відмічені для України.
Біолог Української природоохоронної групи Роман Лисенко пояснює: унікальність масиву тримається на воді та дібровному рельєфі.
“Інгулець із притоками — Тясмином, Серебрянкою і безліччю безіменних струмків — прорізає балки до самого кристалічного щита і живить ці ліси. Секрет — у воді”, — каже він. Одна з таких балок поруч: тут з дуже давніх часів відомі популяції рідкісних рослин.
Весною тальвеги буквально “зеленіють” від цибулі ведмежої (левурди/черемші), але серед килима звичних видів трапляються релікти й десятки орхідей.
Через розмиту дорогу експедиція не дісталася однієї з ключових точок, однак у цих лісах фіксують, зокрема, брусницю карликову (реліктовий вид), а в квітні тут масово цвіте тюльпан дібровний — інколи настільки, що “ліс стає жовтим”, каже Лисенко. На сусідніх ділянках дослідники знайшли популяцію скополії карніолійської, яку вважали втраченою понад сто років.
Також у Чорноліссі зафіксували жука, раніше невідомого для України (вид зі світових охоронних списків).
“Є навіть гриби, які ми не змогли визначити — колеги повезли зразки на генетичний аналіз до лабораторії у Швеції. Частина знахідок може виявитися потенційно новими для науки”, — каже біолог.
У квітні-травні, коли “жива” частина лісу найвиразніша, орхідеї і тюльпани.
Водночас у нинішньому масиві, за його словами, рубок головного користування немає — і саме правильне зонування нацпарку допоможе утримати баланс між доглядом за штучними насадженнями та охороною природних осередків, які формують міжнародну цінність території.
Читайте також: У квартирі екскерівника театру імені Кропивницького провели обшук: що каже Вячеслав Вандрашек
Останні новини
