Які асоціації у вас викликає звання “Почесний громадянин міста”? Ймовірно, це людина, яка зробила цінний внесок у розвиток міста і добробут людей, які у ньому живуть? Або ж прославляє бренд міста на всеукраїнському чи міжнародному рівні?
Але реальність набагато банальніша. Серед 42 почесних громадян міста є люди, які беззаперечно заслуговують носити це звання, втім є й ті, хто не мав до міста безпосереднього стосунку або був при владі за часів більшовиків, має високі радянські відзнаки.
Для початку пояснимо, як відбувається процедура присвоєння звання Почесного громадянина.
Висунути кандидатів можуть міський голова, секретар міської ради, постійні комісії, депутатські фракції, трудові колективи підприємств, професійні та творчі спілки.
Рішення про присвоєння ухвалюють більшістю голосів депутатів на сесії.
Так. У грудні 2023-го у місті затвердили поpядок позбавлення звання почесного гpомадянина міста. Відповідно до нього, людину можуть позбавити звання:
Але є нюанс – клопотання про позбавлення мають пpаво вносити на pозгляд міської pади депутатські фpакції, тpудові колективи, гpомадські об’єднання, пpофспілки, твоpчі спілки.
Відтоді жодного клопотання про позбавлення звання не надійшло.
В описі цих людей ми частково використали інформацію з їхніх профайлів на сайті міськради.
Одразу зробимо ремарку, що у Кропивницькому званням “Почесного громадянина міста” досі не відзначили жодного українського військового, включно з початку війни у 2014 році.
Двоє Почесних громадян отримали звання до радянського періоду, 7 – під час, 33 людини – за часів незалежної України.
(1789 - 1881)
Граф, керівник міста
Звання почесного громадянина йому присвоїли 7 квітня 1864 року. Це була перша така нагорода у нашому місті.
Чоловік був із заможного німецького роду. З 1835 року його призначили командиром 2-го резервного кавалерійського корпусу, штаб якого знаходився у Єлисаветграді (колишня назва міста). П'ятнадцять років він фактично керував містом, коли воно входило до військових поселень.
Завдяки йому збудували великий міст через Інгул, кілька будинків та інших споруд, висадили дерева на Ковалівці та в інших мікрорайонах нашого міста, сади і бульвари, що існують і тепер, проклали бруківку проїжджих частин.
(1826 - 1898)
Суддя, чиновник
Представник давнього угорського графського роду. Його предки перебралися на береги Інгулу в середині ХVIII століття. Вони стали великими землевласниками і громадськими діячами, заснували кілька сіл у сучасному Маловисківському районі, зокрема, Ерделівку, Миролюбівку та інші.
Після закінчення земського реального училища у Єлисаветграді почав працювати у земстві. Всі роки роботи поєднував з посадою мирового судді Єлисаветградського повіту. У 1874 році імператор призначив його виконуючим обов'язки Херсонського губернатора.
З його ім’ям пов'язують відкриття 8 вересня 1879 року Єлисаветградської чоловічої гімназії, заснування у 1885 році нічного притулку на 150 осіб, спорудження водогону, який відкрили 17 травня 1893 року. В 1890 році подав у відставку.
Радянський період
(1875 – 1959)
Більшовицький діяч
Народився у Єлисаветграді у сім’ї робітника. Працював у ливарному цеху заводу “Ельворті”. Майже 4 роки служив у царській армії. Потім сприйняв ідеї соціалістів-марксистів, брав участь у політичних заходах. З початком першої світової війни – на фронті, а після розвалу старої армії повернувся до Єлисаветграда, вступив до бойового загону, пізніше став членом більшовицького військово-революційного комітету.
Влітку 1918-го створив партизанський загін для боротьби з австро-німецькими військами. Пізніше загін увійшов до складу однієї з червоних дивізій. Після закінчення війни 1918-1922 років перейшов на господарську роботу.
Був завідуючим земельним відділом, робітничо-селянською інспекцією, керуючим трестом, головою виконкому міської ради робітничих і селянських депутатів, директором заводу. На пенсії займався громадською діяльністю.
Звання Почесного громадянина міста йому присвоїли 30 жовтня 1967 року.
До лютого 2023 року на честь Гуляницького була названа вулиця у селищі Молодіжне, що у Кропивницькому. Її перейменували на вулицю Василя Стефаника. В обгрунтуванні до перейменування йдеться, що Гуляницький був більшовицьким діячем, членом Всеукраїнського центрального виконавчого комітету, головою виконкому міськради робітничих і селянських депутатів.
(1880 - 1969)
Більшовицький діяч
Народився в Плетеному Ташлику. Приїхавши у Єлисаветград, працював підмайстром кочегара, пекаря. Був сиротою. Пройшов увесь “революційний” шлях більшовиків.
Очолював профспілковий комітет харчовиків, був секретарем парторганізації підприємства, директором невеликого заводу. На честь 50-річчя Жовтневої революції у 1967 році йому присвоїли звання Почесного громадянина.
У листопаді 2022 року вулицю, названу на честь Кочерещенка, перейменували на Скіфську. В обгрунтуванні йшлося, що він був членом воєнно-революційного комітету і виконкому, в політвідділі 12-ї армії, на профспілковій роботі, очолював промислову артіль “Перемога”. Нагороджений орденом Леніна та Трудового Червоного Прапора.
(1897 - 1973)
Радянський полководець, маршал, двічі Герой Радянського Союзу.
Уродженець Росії. У нашому місті ніколи не був.
Командуючи військами 2-го Українського фронту, провів Кіровоградську наступальну операцію. В результаті 8 січня 1944 року обласний центр було визволено від німецько-фашистських загарбників. Двічі Герой Радянського Союзу, кавалер 7 орденів Леніна (а це найвищі державні нагороди СРСР), 2 орденів Суворова і двох Кутузова.
Після війни займав високі посади у Збройних силах СРСР, поєднував їх з діяльністю у партійних органах.
Звання Почесного громадянина міста йому присвоїли 4 січня 1969 року.
Вулицю Маршала Конєва у Кропивницькому перейменували ще у 2016 році на честь Юрія Коваленка – Героя України, підполковника ЗСУ, спецпризначенця, учасника російсько-української війни.
(1901 - 1977)
Радянський військовий
Народився у селянській родині. Пройшов військовий шлях від рядового до генерала. В описі Жадова на сайті міської ради зазначають, що командуючи військами 5-ї гвардійської армії, відзначився у Кіровоградській наступальній операції. Підрозділи цієї армії першими увійшли у місто зі східного напрямку.
Три дні, з 5 по 8 січня 1944 року, вони брали участь у боях за обласний центр. Має звання Героя Радянського Союзу.
Звання Почесного громадянина міста йому присвоїли 4 січня 1969 року з нагоди 25-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників.
Вулицю Генерала Жадова перейменували у Кропивницькому однією з останніх – у липні 2024 року. Нині – це вулиця Державності. В обгрунтуванні до перейменування йшлося, зокрема, що він з 1919 року був у червоній армії. Воював в Україні, Білорусі та Середній Азії проти представників національно визвольних рухів.
(1912 - 1988)
Радянський військовий
Народився у тодішньому Знам'янському районі. Батальйон капітана Самчука захищав Київ. У січні 1944-го брав участь у Кіровоградській наступальній операції. Нагороджений орденами Червоного Прапора, орденами Cуворова, Кутузова, Вітчизняної війни, Червоної Зірки, а також орденами і медалями Чехословаччини, Польщі і США.
Звання Почесного громадянина міста йому присвоїли 23 березня 1973 року.
(1901 – 1982)
Воєначальник, вчений, помічник міністра оборони СРСР, Герой Радянського Союзу
Народився в Росії.
Був командувачем танкістів 5-ї гвардійської танкової армії у боях за визволення міст і сіл нашої області. Брав участь у визволенні тодішнього Кіровограда.
Звання Почесного громадянина міста йому присвоїли 23 жовтня 1973 року.
(1905 - 1977)
Воєначальник, генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу.
Народився в Росії.
У 1927 році вступив до радянської армії. Брав участь у визволенні міста від німецько-фашистських військ. Після війни писав книжки, у деяких спогадах описав події, що відбувалися на Кіровоградщині.
Звання Почесного громадянина Родимцеву присвоїли 28 жовтня 1973 року.
У 2022 році вулицю, названу на честь Родимцева, перейменували на вулицю Героїв Маріуполя. В обгрунтуванні до перейменування зазначили, що майор Родимцев добровольцем брав активну участь у громадянській війні в Іспанії. Звання Героя Радянського Союзу Родимцеву присвоїли за зразкове виконання особливого завдання в Іспанії. Брав участь у вторгненні СРСР до Польщі та агресії СРСР до Фінляндії.
За часів незалежної України
Культурний діяч і педагог, засновник заслуженого ансамблю танцю України “Ятрань” та академічного театру народної музики, пісні і танцю “Зоряни”.
Народився в Маловисківському районі 1 грудня 1925 року. Закінчив Омський інститут фізичної культури.
Анатолій Кривохижа – багаторічний керівник заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю “Ятрань”. Він помер 29 січня 2025 року, йому було 99 років.
Звання Почесного громадянина міста отримав 6 березня 1998 року.
(1918 - 1970)
Педагог
Народився у селі Василівка колишнього Онуфріївського району. Працював викладачем української мови і літератури.
У 1941 році добровольцем пішов на фронт, де отримав поранення.
Коли рідні місця були звільнені, він повернувся на батьківщину: деякий час очолював райвідділ освіти та 22 роки керував педагогічним колективом Павлиської середньої школи.
Його називають учителем вчителів, видатним педагогом сучасності.
У 1955 році успішно захистив у Київському державному університеті кандидатську дисертацію, а за рік з'явилася його перша монографія “Виховання колективізму у школярів”.
У 60-х роках написав багато книг, статей, художніх творів для дітей та юнацтва: “Як ми виховали мужнє покоління”, “Духовний світ школяра”, “Праця і моральне виховання”, “Моральний ідеал молодого покоління”, “Сто порад учителеві”, “Листи до сина”, “Батьківська педагогіка”.
Василь Сухомлинський – заслужений учитель УРСР, Герой соціалістичної праці.
Звання Почесного громадянина отримав 6 березня 1998 року посмертно.
Мінер
У 1944 році – командир взводу 147-ї мінної роти 27-ї мінометної бригади.
Німецько-фашистські війська планували підірвати Балашівський залізничний міст через Інгул, заклали під нього кілька зарядів. Під безперервним артилерійським вогнем мінери групи Степанова на 40-метровій висоті знешкодили вибухівку.
Звання Почесного громадянина отримав 30 грудня 1998 року.
(1923 - 2009)
Радянський військовий
Народився в Росії, втім понад 50 років жив у Кропивницькому.
Брав участь у визволенні Кіровоградщини від німецько-фашистських загарбників. У жовтні 1943 року корпус гвардійської танкової армії одним з перших увірвався у південні околиці міста. Танк Каліхова, долаючи опір ворожої піхоти, прокладав шлях полку. Не встигли танкісти закріпитися у місті, як одержали завдання: здійснити танковий рейд у район Малої Виски, аби не дати можливості ворожій армії підтягнути резерви, вивести з ладу залізничну станцію та військовий аеродром. Із цим завданням танкісти впоралися.
Закінчив свій військовий шлях у травні 1945-го на берегах Ельби у районі міста Грабова.
Звання Почесного громадянина отримав 24 листопада 1999 року.
(1923 - 2002)
Народився у Новомиргородському районі. У 1944 році потрапив на фронт та до кінця війни він перебував на передовій, брав участь у штурмі Кенігсберга і Берліна.
Після демобілізації закінчив педагогічний інститут (нині – ЦДУ імені Винниченка). Більше 10 років очолював педагогічний колектив школи №32. Під його керівництвом педколектив реалізував вимоги основних напрямків реформи школи, вирішував питання навчання, трудового і морального виховання учнів. 15 років очолював міську організацію ветеранів війни, праці, правоохоронних органів. Вивчав рідний край. Він один із авторів “Історії міст і сіл УРСР. Кіровоградська область”, збірок “Подвиг у спадок”, “Книга пам'яті”.
Звання почесного громадянина отримав посмертно 24 липня 2003 року.
Заслужений лікар України
Народився 27 березня 1949 року у Харківській області.
Працював лікарем-урологом Кіровоградської обласної лікарні, а потім очолив урологічне відділення міської лікарні швидкої медичної допомоги.
Втілив лікувальні та діагностичні методи, які використовують у Київському інституті урології, Дніпропетровському, Запорізькому медінститутах, а також у закордонних урологічних клініках.
Він зробив десятки тисяч операцій в Україні та Африці.
Його впровадження та широке застосування найбільш поширених в урології оперативних втручань дало змогу зменшити післяопераційну летальність та покращити якість лікувально-реабілітаційного процесу. Вперше в області освоїли 15 нових операцій, які раніше проводили тільки за кордоном або в клініках медичних інститутів.
Звання Почесного громадянина отримав 24 липня 2003 року.
Спортсмен
Народився 14 лютого 1974 року. З 1986 року почав займатися велосипедним спортом під керівництвом свого батька, заслуженого тренера України Ігоря Симоненка. Багаторазовий переможець і призер Кубків світу, чемпіон світу 1998, 1999 та 2001 років, срібний призер чемпіонату світу 1992 та 1997 років.
У 2000 році на Олімпійських іграх у Сіднеї (Австралія) завоював срібну медаль. У 2001 році в Бельгії на чемпіонаті світу завоював дві золоті медалі.
Звання Почесного громадянина отримав 24 липня 2003 року.
Заслужений юрист України
Народився 19 квітня 1950 року в селі Рівне Новоукраїнського району.
Здобув вищу юридичну освіту в Харківському юридичному інституті.
Працював у правоохоронних органах. Був начальником слідчого відділу Кіровського районного відділу управління внутрішніх справ, старшим слідчим частини слідчого відділу управління внутрішніх справ облвиконкому. Очолював відділ внутрішніх справ Онуфріївського райвиконкому та міськвідділ Світловодська. Був начальником Головного управління кадрів МВС, потім – заступником міністра, начальником Головного управління по роботі з особовим складом.
Звання Почесного громадянина отримав 22 липня 2004 року.
(1932-2020)
Кандидат технічних наук
Народився на Миколаївщині. У 1962 році закінчив Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування.
Працював на заводі тракторних гідроагрегатів, який пізніше очолив. За участю Віктора підприємство отримало 72 тисячі квадратних метрів виробничих потужностей з новими верстатами.
15 тисяч сімей заводчан поліпшили житлові умови, збудували чотири дитсадки, базу відпочинку на березі Чорного моря, виділяв гроші на будівництво міських очисних споруд, водоводу “Дніпро-Кіровоград”, реконструкцію котелень ТЕЦ.
Кілька років працював гендиректором виробничого об'єднання “Червона зірка”.
Кандидат технічних наук, автор 32 винаходів, впроваджених у виробництво. Був депутатом міської ради з 1974 по 1989 роки.
Звання Почесного громадянина отримав 22 липня 2004 року. Помер 30 квітня 2020 року.
(1928 - 2003)
Освітянка, громадська діячка
Народилася у Малій Висці. По закінченні Кіровоградського педучилища працювала на комсомольській, партійній, педагогічній роботі, очолювала педколективи шкіл №27 та №34.
Після виходу на пенсію вела активну громадську діяльність. Працювала заступницею голови ради обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, очолювала міську раду організації ветеранів війни, праці, Збройних сил, була депутаткою міської ради. За роки роботи в облвиконкомі була причетна до будівництва приміщень шкіл, училищ, інститутів, гуртожитків, районних лікарень, комплексу обласної лікарні, госпіталю інвалідів війни, комплексів профтехучилищ, Вільшанської музичної школи.
Звання Почесної громадянки отримала посмертно 22 липня 2004 року.
Заслужений діяч мистецтв України
Працював слюсарем заводу “Червона зірка”. У 1963 році закінчив Кіровоградське музичне училище.
У 1978 році створив академічний міський хор, який був лауреатом міжнародних хорових конкурсів. Він був одним з ініціаторів Всеукраїнського фестивалю-конкурсу “Нейгаузівські музичні зустрічі”.
Звання Почесного громадянина йому присвоїли 6 вересня 2005 року.
Герой Радянського Союзу
Народився в Росії. Брав участь у звільненні Кіровоградщини від німецько-фашистських загарбників. Звання Героя Радянського Союзу отримав за подвиг при форсуванні Дунаю в Югославії.
Після закінчення війни поселився у тодішньому Кіровограді. Працював на заводах “Червоний профінтерн”, “Харчопродукт”, автобазі, тресті “Кіровоградсільбуд”. З 1992 по 2005 роки був головою ради Кіровоградської обласної організації ветеранів України.
Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, Слави, Богдана Хмельницького.
Отримав звання Почесного громадянина 6 вересня 2005 року. Помер 5 квітня 2009 року.
(1913-2006)
Герой Радянського Союзу
Народився у Новгородці (нині – Кам’янець). Закінчив сільськогосподарський технікум, а згодом військове артилерійське училище.
За мужність у Другій світовій війні йому присвоїли звання Героя Радянського Союзу.
Після війни жив у Кропивницькому. Працював начальником будівельно-монтажного управління “Кіровоградводбуд”.
Звання Почесного громадянина міста отримав 6 вересня 2005 року. Він помер 6 травня 2006 року.
(1920 - 2008)
Народився в Росії. Брав участь у визволенні обласного центру. Після звільнення у запас жив у різних містах, але найбільшу частину свого життя прожив у Кропивницькому.
З 1980 року займався активною громадською діяльністю. 5 років займав посаду заступника голови міського товариства інвалідів війни.
Написав книгу спогадів “Сповідь недобитого танкіста”. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Червоного прапора, Великої Вітчизняної війни І ступеня, Олександра Невського, Богдана Хмельницького; нагрудними знаками: “За звільнення Харкова”, “За звільнення Мінська”, “За звільнення м. Бєлці”, відзнаками виконавчого комітету міської ради “За заслуги”.
Отримав звання Почесного громадянина міста 5 вересня 2006 року. Помер 2 серпня 2008 року.
(1941-2019)
Заслужений лікар України
Народився у Чернівецькій області. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут. 3 1963 до 1965 року працював лікарем-педіатром Катеринівської дільничної лікарні.
З 1965 до 1974 року працював лікарем-анестезіологом, хірургом, завідуючим хірургічним відділенням районної лікарні.
У 1974 році його призначили головним лікарем Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру. Був ініціатором впровадження нової комплексної методики лікування раку шлунку із доопераційною променевою терапією та післяопераційною поліхіміотерапією з модифікаторами. Широко застосовував плазмовий скальпель, який дозволяє проводити оперативні втручання на печінці з видаленням метастазів. Такі операції дають змогу продовжити життя людей з запущеними формами раку органів черевної порожнини. Був членом правління республіканського товариства онкологів.
Був депутатом обласної ради.
Звання почесного громадянина отримав 15 вересня 2007 року. Помер 8 жовтня 2019 року.
(1936 - 2008)
Чиновник
Народився на Полтавщині.
З 1963 по 1966 роки був головним інженером будівельного управління тресту “Кіровоградсільбуд”. У 1974 році його обрали першим заступником голови виконкому міськради, а потім головою.
За період його роботи впровадили сучасні енергозберігаючі технології у виробництві заводів “Сегмент”, “Червона зірка”, “Гідросила”, “Радій” та “Друкмаш”. Це забезпечило створення нових робочих місць для 12 тисяч людей.
За його сприяння збудували II та III черги водогону “Дніпро-Кіровоград”, водопровідні та каналізаційні системи міста, провели нові тролейбусні лінії, розчистили та укріпили береги річки Інгул. Також збудували нові житлові мікрорайони – 101-й та 102-й, житлові масиви вулиць Героїв-рятувальників, Віктора Френчка, Габдрахманова, Полтавська, проспекта Винниченка. Кількість населення міста зросла від 180 до 280 тисяч людей.
Під його керівництвом завершили будівництво автобази і готелю “Турист”, готельного комплексу “Добруджа”, спорткомплексу “Колос”, кінотеатру “Ятрань”, побудували та відкрили 9 нових шкіл (школи № 8, 10, 16, 18, 19, 20, 25, 29, 31) та 12 дитячих садків, дитячу поліклініку, районну лікарню, онкодиспансер, обласну бібліотеку ім. Чижевського.
Отримав звання Почесного громадянина міста 15 вересня 2007 року.
Чиновник
Народився в Чернігівській області. У 1978 році став керуючим будівельно-монтажним трестом “Кіровоградводбуд”. На посаді створив потужний водогосподарський комплекс.
На вулиці Героїв Маріуполя за його сприяння побудували тисячі квадратних метрів житла, спортивний комплекс, торговельно-побутові заклади.
У вересні 1986 року його обрали на посаду голови міськвиконкому. В цей період у місті відремонтували та ввели в експлуатацію нові очисні споруди, розпочали будівництво нових корпусів онкодиспансеру та кардіодиспансеру.
Він також розпочав реконструкцію центральної частини міста, зокрема повернення історичного дорожнього покриття кам’яною бруківкою.
Розпочав будівництво нового житлового мікрорайону на Полтавській та ввів в експлуатацію готель “Європа”.
Створив в області мережу автозаправок, які співпрацювали з п’ятьма регіональними нафтобазами.
Звання Почесного громадянина отримав 5 серпня 2008 року.
Чиновник
Народився 16 липня 1948 року в Кропивницькому. Закінчив Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування.
Працював на заводах “Червона зірка”, агрегатному заводі, директором комерційного центру, заступником голови правління відкритого акціонерного товариства “Червона зірка”, потім був головою правління-генеральним директором товариства, згодом головою Наглядової ради.
З серпня по жовтень 2010 року він був заступником голови обласної державної адміністрації. У жовтні 2010 року його обрали міським головою.
Звання Почесного громадянина міста отримав 5 серпня 2008 року.
Священнослужитель
Народився у Чернігівській області. Був настоятелем Спасо-Преображенського собору, дбав про його відбудову та реставрацію.
Довгий час працював на посаді секретаря Кіровоградської єпархії УПЦ, очолював комісію з релігійної освіти, катехізації та місіонерства єпархії, був дійсним членом Всеукраїнського православного педагогічного товариства, неодноразово — делегатом його з’їздів.
За ініціативи священнослужителя в місті побудували пам’ятний знак Ангелу-охоронцю на Соборній площі.
Після отримання Україною Томоса у 2019 році першим долучився до Православної церкви України.
Отримав звання Почесного громадянина 5 серпня 2008 року.
Заслужений працівник промисловості України
Народився у 1951 році.
Від січня 1975 року працював на керівних посадах будівельного тресту “Кіровоградсільбуд” З 1992 року – голова правління закритого акціонерного товариства “Кіровоградграніт”.
У липні 2001 року його обрали головою наглядової ради НВП “Радій”. Підприємство є провідним в Україні із забезпечення електронною апаратурою автоматизованих систем управління технологічними процесами на енергоблоках атомних електростанцій.
Обладнання НВП “Радій” нині експлуатуються на всіх АЕС України та за кордоном.
Був одним з ініціаторів та виконавців встановлення пам’ятного знаку Ангелу-охоронцю, пам’ятника першому міському голові Олександру Пашутіну, пам’ятному знаку жертвам Голодомору, установки пам’ятних хрестів на місці шести зруйнованих храмів.
Звання Почесного громадянина отримав 3 вересня 2009 року.
Промисловець
Народився 29 січня 1938 року у Кропивницькому.
Працював прасувальником, а після навчання директором швейної фабрики.
З 1999 – директор швейної фабрики “Зорянка”.
Під його керівництвом протягом 30-ти років фабрика була у числі кращих в Україні.
Неодноразово займала призові місця серед підприємств легкої промисловості.
Був депутатом райради, міської ради.
Звання Почесного громадянина отримав 3 вересня 2009 року.
Заслужений діяч науки і техніки
Народився 25 травня 1950 року у Великій Висці.
Після закінчення ремонтно-технологічного факультету інституту сільськогосподарського машинобудування працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора, завідувача кафедри, проректора з наукової роботи, а у 1996 році очолив цей заклад.
Під його керівництвом у 1998 році заклад здобув статус Національного технічного університету.
Професор є автором 350 наукових праць, які використовують у вищих навчальних закладах освіти України та за кордоном.
Створив наукову школу з розробки технологічних методів підвищення надійності та відновлення деталей, вузлів та агрегатів сільськогосподарських машин. Також створив на базі університету унікальну в Україні школа з підготовки інженерів-конструкторів сільськогосподарської техніки.
Його наукові розробки впроваджені на підприємствах АПК та інших галузях господарства України.
Був депутатом Кіровоградської обласної ради.
Звання Почесного громадянина отримав 3 вересня 2009 року..
Кандидат технічних наук
У Льотній академії працює з 1987 року. Був викладачем, завідувачем кафедри управління повітряного руху, проректором. У 2009 році очолив академію.
Є автором навчальної дисципліни “Механізм розвитку особливих ситуацій у польоті”, займався науковими дослідженнями, направленими на пошук нових способів забезпечення ефективності обслуговування повітряного руху за рахунок комплексного використання сучасних комп’ютерних та супутникових технологій. Створив десятки науково-методичних праць, навчальних посібників.
За його ініціативи засновані: центр підвищення кваліфікації фахівців обслуговування повітряного руху, факультет післядипломної освіти, магістратура, факультет заочного навчання, навчально – наукові виробничі комплекси.
Був депутатом міської ради.
Звання Почесного громадянина отримав 14 вересня 2010 року.
Заслужений працівник культури, народний артист України
Народився в Росії 20 січня 1944 року. Після військової служби працював у Кропивницькому керівником дитячих танцювальних гуртків.
У 1970 році створив один з найперших в місті та області зразковий, а згодом народний хореографічний ансамбль “Пролісок”.
За 40 років існування вихованцями “Проліска” стали десятки тисяч юних жителів обласного центру.
За його ініціативи у 1985 році вперше в державі збудували окреме приміщення для народного хореографічного ансамблю “Пролісок”, а також створив обласну школу мистецтв, незмінним директором якої був до травня 2023 року.
У 1996 році на базі обласної школи мистецтв створили обласний загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю. Народний хореографічний ансамбль “Пролісок” став лауреатом багатьох міжнародних конкурсів та фестивалів.
Як професор, завідувач кафедри хореографічних дисциплін мистецького факультету університету імені Володимира Винниченка, він приділяв велику увагу і науково-дослідній роботі.
Звання Почесного громадянина отримав 14 вересня 2011 року.
(1895 - 1971)
Один із найбільших фізиків сучасності, академік, лауреат Нобелівської премії.
Починав шлях у велику науку в нашому місті.
Ігор Тамм навчався в чоловічій класичній гімназії, потім вступив до університету Единбурга (Шотландія), а далі продовжив навчання у Московському університеті. Коли під час громадянської війни університет припинив роботу, Тамм повернувся у Єлисаветград. Займався просвітницькою роботою, вів гуртки на підприємствах міста. Брав участь у революційних подіях 1917 року, належав до фракції меншовиків інтернаціоналістів.
Ігор Тамм разом зі своїм батьком став ініціатором розробки і видобутку бурого вугілля у районі Балашівки.
У 1934 році очолив теоретичне відділення фізичного інституту, де створив школу фізиків-теоретиків. В цій установі розробляли теорію термоядерної зброї.
У 1958 році Тамму присудили Нобелівську премію з фізики за теорію випромінювання.
Звання Почесного громадянина отримав посмертно 12 вересня 2012 року.
Політик, заслужений працівник сільського господарства
Народився 7 квітня 1956 року в місті Таллін (Естонія).
У 1982 році закінчив Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування.
У 1979-1986 роках працював інженером Долинського птахокомбінату, згодом очолював Долинський комбінат хлібопродуктів та Долинський птахокомбінат.
З 1990 по 2004 роки був директором, а згодом головою правління відкритого акціонерного товариства “Птахокомбінат” у Кропивницькому.
З 2004 року працював в товаристві з додатковою відповідальністю “М'ясокомбінат “Ятрань”, з січня 2011-го – гендиректор товариства.
За керівництва Райковича на підприємстві створили понад 1700 нових робочих місць.
У 2015 році його обрали міським головою.
Звання Почесного громадянина отримав 19 вересня 2013 року.
(1937-2020)
Заслужений архітектор України
Народився 13 серпня 1937 року в Кропивницькому.
У 1976-1987 роках був головним архітектором міста.
З 1987 по 1991 роки працював головним архітектором виробничого об’єднання “Червона зірка”.
У 1991-1996 роках – начальник управління містобудування, архітектури, землеустрою та землекористування міської ради.
Був членом Національної спілки архітекторів України та Українського геральдичного товариства. За його авторства у місті споруджені Меморіальний комплекс загиблим воїнам на Фортечних валах, пам'ятник Богдану Хмельницькому, пам’ятник засновникам заводу “Червона Зірка” братам Ельворті, пам’ятник Ангелу-охоронцю та Соборна площа, архітектурно-скульптурна композиція “Студентство” на площі поруч з національним технічним університетом та пам’ятники видатним землякам: лауреату Нобелівської премії Ігорю Тамму, педагогу та піаністу Генріху Нейгаузу.
Він також є автором пам’ятника Олександру Пашутіну на площі біля міської ради, яка також оформлена за його проєктом.
Звання Почесного громадянина отримав 9 вересня 2014 року. Він помер 24 травня 2020 року.
(1926-2018)
Доктор економічних наук, професор Центральноукраїнського національного технічного університету.
Народився 10 червня 1926 року в Устинівці.
Закінчив Одеський кредитно-економічний інститут.
У національному технічному університеті працював з 1975 року. За його участі в закладі створили економічний факультет, відкрили аспірантуру, а в 1996-му – докторантуру з управління трудовими ресурсами, економіки праці.
Він також створив осередок Академії економічних наук в області, є автором 349 наукових праць, 9 монографій та 9 підручників. Під його керівництвом виконано більше 40 науково-дослідних робіт.
Звання Почесного громадянина отримав 16 вересня 2016 року. Він помер 19 серпня 2018 року.
Заслужена майстриня спорту України
Народилася 2 жовтня 1989 року в Кропивницькому. Займалася плаванням з 14 років в реабілітаційній дитячо-юнацькій спортивній школі “Інваспорт”. Посідала призові місця на чемпіонатах області з плавання, міських змаганнях серед спортсменів з травмами опорно-рухового апарату.
На чемпіонаті України з плавання в 2010 році стала чотириразовою чемпіонкою України.
На чемпіонаті Європи з плавання, що проходив у Берліні, спортсменка виборола 5 золотих та одну срібну медалі, встановила чотири рекорди.
Ольга Свідерська – учасниця 14-их Паралімпійських ігор 2012 року в Лондоні, де вона завоювала дві срібні медалі, встановила світовий та паралімпійський рекорди. У 2013 році в Канаді завоювала сім золотих нагород і встановила при цьому п’ять світових та шість європейських рекордів.
Під час 15-их літніх паралімпійських ігор в Ріо-Де-Жанейро Ольга Свідерська виборола дві бронзові та одну срібну нагороди і встановила світовий рекорд.
4 вересня 2017 року отримала звання Почесної громадянки міста.
(1928-2017)
Громадський активіст
Народився 3 серпня 1928 року на Рівненщині.
У 15-річному віці він уже був зв’язковим в Українській Повстанській Армії. В 1952 році його заарештували і засудили як політв’язня на 25 років таборів. В грудні 1959 року він був звільнений з концтабору, а в 1992 році – реабілітований.
У 1988 році створив у нашому місті правозахисну організацію, осередок Української Гельсінської Спілки.
Очолював Кіровоградську організацію Української Республіканської партії, обласне товариство політичних в’язнів і репресованих.
Впродовж усього життя Семен Климович приймав активну участь у громадсько-політичному житті нашого міста та України в цілому.
Брав участь у подіях Революції Гідності на столичному Майдані Незалежності та в Кропивницькому.
Серце українського патріота перестало битись 21 листопада 2017 року.
Звання почесного громадянина отримав посмертно 6 вересня 2018 року.
(1954-2019)
Письменник та вчений, доктор філологічних наук, професор
Народився 2 вересня 1954 року на Одещині. В 1975 році закінчив філологічний факультет Одеського державного університету.
У 1984 році на запрошення Спілки письменників України переїхав у наше місто. Очолював обласну організацію Спілки письменників України. Водночас працював в університеті Винниченка.
Активно займався громадською діяльністю і у 1990 році його обрали народним депутатом України. Після завершення каденції повернувся до викладацької діяльності в університеті та був обраний депутатом Кіровоградської обласної ради. Ініціював у 1990 році заснування газети “Народне слово”. Також він був ініціатором створення на базі школи №5 якісно нової Української гімназії. Обласному краєзнавчому музею передав унікальну колекцію особистих речей Винниченка, привезену з Франції (1992).
Ініціював громадську роботу щодо збереження будинку Івана Тобілевича і відкриття в ньому музею. Він був ініціатором створення міського літературно-меморіального музею ім. Карпенка-Карого.
Обласній науковій бібліотеці імені Чижевського передав 700 примірників книг із власної бібліотеки.
У 90-х роках, як депутат обласної ради, опікувався та доклав багато зусиль щодо збереження обласної юнацької бібліотеки імені Є. Маланюка.
За сценаріями Панченка зняли низку документальних фільмів, у тому числі й про рідне місто та наших земляків. Є автором численних досліджень з історії української літератури.
Звання Почесного громадянина отримав 27 серпня 2019 року. Він помер 14 жовтня 2019 року.
У 2020 році на честь Володимира Панченка перейменували вулиці Добровольського у центрі міста.
Кандидат економічних наук, політик
Народився 26 червня 1940 року у Кривому Розі. Закінчив у 1962 році Криворізький гірничо-рудний інститут і працював гірничим майстром Кіровоградського гранітного кар’єру. Далі працював у партійних органах.
У 1995 році став першим головою Кіровоградської обласної державної адміністрації, був представником президента в області, обирався депутатом та неодноразово очолював Кіровоградську обласну раду.
За його сприяння в місті побудували другу нитку водогону “Дніпро-Кіровоград”, в результаті чого у місті з’явилося цілодобове водопостачання.
Побудували сотні тисяч квадратних метрів житла, з’явилися мікрорайони “Ковалівка”, “Жадова”, “Шкільний” тощо.
До 2019 року працював на громадських засадах радником голів Кіровоградської обласної державної адміністрації, очолював Раду старійшин при голові облдержадміністрації. Викладав на кафедрі міжнародних економічних відносин Центральноукраїнського національного технічного університету та в Регіональному центрі підвищення кваліфікації Кіровоградської області.
Звання почесного громадянина отримав 8 вересня 2020 року.
Промисловець
Народився в обласному центрі 10 січня 1962 року.
Закінчив Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування.
Вісім років працював інженером-конструктором у виробничому об’єднанні “Друкмаш”, на заводі гідравлічних силових машин „Гідросила”, начальником виробничого відділу центру науково-технічної творчості Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування, директором товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміс”.
У 1994 році заснував акціонерне товариство закритого типу “Гідрокомплект”, яке з часом поділили на товариства “Ельворті Груп” та “Гідросила Груп”, до складу яких входять сучасні машинобудівні підприємства України.
Є головою Наглядових рад цих підприємств.
У 2013 році за ініціативи Штутмана заснували ливарний завод "Металит”. Їхня продукція продається не тільки в Україні, а й в країнах Європи та Азії.
Започаткував міжнародну агропромислову виставку “AGROEXPO”, яка входила в десятку найбільших агропромислових виставок Європи.
За його підтримки і сприяння у місті заснували економіко-технологічний інститут імені Роберта Ельворті.
Звання Почесного громадянина отримав 7 вересня 2021 року.
Відтоді у Кропивницькому ніхто не отримував звання Почесного громадянина.
Почесному громадянину міста виплачують довічний пансіон – 50% мінімальної зарплати щомісяця за рахунок міського бюджету.
Також поховання Почесних громадян за зверненням родичів проводять за рахунок грошей бюджету міста у розмірі 3-ох мінімальних зарплат.
Читайте такoж: Старовинні двері Кропивницького: 11 локацій, які варто побачити
