Продуктова лихоманка, або як кіровоградці запасаються на «чорний день»

Обвал гривні та стрімке зростання цін змушують українців скуповувати товари «про запас».

У вівторок кіровоградці почали масово змітати з полиць магазинів крупи, цукор, борошно, олію та сіль. Продавці не встигали викладати товар - налякані люди миттю розбирали «дефіцит» до своїх кошиків.

Через курс валют ціни на товари змінюються мало не щодня. До прикладу, упаковка рису коштує вже 23, 85 грн, літр олії продають по 23 грн, а за кілограм цукру правлять більше 15 грн. Люди бояться інфляції, підняття цін, тому і створюють паніку, яка приносить прибуток власникам магазинів.

Та не лише люди створюють ажіотаж навколо продуктів харчування - самі магазини заохочують купувати той чи інший товар, штучно підвищуючи на нього попит. Написи «Не більше 5 кг в одні руки», «Продаж не більше 10 упаковок одним чеком», змушують покупців думати, що ціна на товар буде підніматися, або його залишилось зовсім мало. Навіть той, хто не думав купувати олію, цукор, борошно чи сіль, обов’язково прикупить «про запас», «на потом» - одним словом, «шоб було». От і виходить, що всі залишаються задоволеними: власники магазинів рахують грошики за залежаний товар, а наївний покупець щасливий біжить додому з упевненістю, що зірвав «продуктовий джек-пот», купивши товар за вигідною ціною.

Влада Кіровограда не бачить підстав для підвищення цін у великих торгівельних мережах. Заступник міського голови Сергій Васильченко так коментує ажіотаж у кіровоградських магазинах:

“Такі мережі як «АТБ», «Велмарт», «Фуршет» та інші просто не можуть працювати з постачальниками дрібними партіями товару. Думаю, що замовляються великі партії товару, з фіксованою ціною. А тому за дві доби цукор просто не може піднятися в ціні з 11,00 грн до 20,00 грн. Те саме і стосовно інших груп товарів. Інспекцію по цінам, на жаль, держава вирішила ліквідувати. Одна надія на Антимонопольний комітет. Думаю, що має бути належна оцінка діям недобросовісних представників торгівельних мереж, які цілком можливо могли об’єднатися заради отримання надприбутків. Проглядаються ознаки змови…” 

ТД вирішила поцікавитися, для чого кіровоградці масово скуповують продукти:

Надія (57 років), пенсіонерка:

- Ціни зростають, а пенсія — ні. То я й беру, поки ще по старій ціні щось залишилось. А як буде цукор по 50 грн, то хіба ж його накупишся?

Олена (36 років), медсестра:

- Всі беруть - то й я беру. В країні війна. Ніхто не знає, чого чекати завтра. Все з кожним днем дорожчає, тому краще купити сьогодні, але дешевше.

Валерій (55 років), водій:

- А що робити? Прості люди скоро вимруть, як мамонти, а влада тільки радітиме. Ми з дружиною вирішили скупитися, поки гривня остаточно не знецінилася. Крупи чи борошно ніколи зайвими не бувають.

У 2014 році пішла чутка, що незабаром буде... кінець світу. Бабусі кинулися скуповувати сало, солоні огірки, крупи, сіль, сірники та мило. Хоча для чого всі ці «цінні» речі, якщо світу має прийти кінець? У магазинах утворилися довжелезні черги, люди сварилися через останню пачку макаронів на полиці. Кінця світу не дочекалися, знову з’явився товар на будь-який смак, а люди активно почали доїдати накопичені на «чорний день» продуктові запаси.

Сьогодні ситуація інша:долар росте - ціни ростуть, але люди так само створюють штучний ажіотаж. Кожен хоче купити хоча б щось, але за старою ціною.

Нещодавно Президент та голова Нацбанку пообіцяли знизити та стабілізувати валютний курс. І хоча сподіватися, що ціни разом з доларом упадуть, не варто. Та маємо надію, що вони хоча б не будуть підніматися. Поживемо — побачимо.