Промисловець Андрій Бродський: «Ми розвиваємося всупереч, і це – безцінний досвід»

Зустрічі з цією людиною автор добивався кілька тижнів. Андрій Бродський – надзвичайно зайнятий чоловік, робочий графік якого починається рано-вранці, а завершується тоді, коли дехто вже починає прокидатися. Та й сама розмова безліч раз переривалася несподіваними дзвінками та візитами. Врешті-решт, спілкування завершилось результативно. Отже, про те, що Андрій Вікторович думає про бізнес, владу, кризу та вихід із неї, розвиток підприємства та країни в цілому – у наступному інтерв’ю.

Андрій Вікторович, 4 роки тому в квітні «Велта» почала перші відвантаження титанової сировини з Кіровоградщини по всьому світу. Наскільки відрізнялися Ваші бізнесові очікування від реальності? Як зараз почувається видобувна галузь?

Бізнес-очікування, як часто буває у підприємців, розійшлися з реальністю. На жаль, титанова, як і взагалі видобувна галузь у світі, знаходиться в періоді стагнації. За останні два роки ринок впав як в обсягах реалізації продукції, так і у вартісних показниках. В цілому можна діагностувати, що видобувна галузь у світі знаходиться фактично на межі виживання. Досить багато активів, і з кожним днем їх стає все більше і більше, – закриваються або різко скорочують своє виробництво. Коли буде вихід з цієї кризи, не зрозуміло. Але є надія, що протягом року ситуація почне змінюватися.

«Велта» – актив, який продовжує роботу. Які виробничі показники компанії?

На працюючій фабриці виробничі показники відповідають плановим, за минулий рік ми зробили близько 90 тис. тонн (ільменітового концентрату – титанової руди, – прим. редакції). Цей рік буде врожайнішим, планується виробити трохи більше 100 тис. тонн. Пов'язано це з природними факторами, зокрема вмістом корисних копалин у вихідній руді. Так само виробничі показники поліпшить введення в експлуатацію відновлених потужностей, які постраждали в результаті пожежі. Сукупно дві фабрики зроблять у 2016 році близько 160 тис. тонн ільменіту.

Останні два роки були досить складними. Ви згадали пожежу, так само виникли проблеми з ліцензією. На якій стадії знаходиться відновлення втрачених потужностей?

Без малого два роки тому пожежа знищила близько 60% наших виробничих потужностей. Близько року ми напружено працювали зі страховими компаніями з метою відшкодування шкоди. На жаль, воно припало на різке падіння курсу національної валюти по відношенню до долара. А будь-яке подібне будівництво жорстко прив'язане до валюти США. Страховка в результаті покрила трохи менше 50% витрат на відновлення. Решту коштів ми були змушені виймати з оборотних коштів підприємства, що зараз зробити дуже важко.

Але разом із тим, ми працюємо за графіком. Готовність металоконструкцій –близько 100%. Закуплено велику частина устаткування, необхідного для відновлення виробничого ланцюжка. І найголовніше на будмайданчик прибули гвинтові сепаратори – ключове і найдорожче устаткування з ПАР.

А як зараз іде робота з Геонадрами?

Зараз ми працюємо спокійно. «Велта» вчисту виграла два суди, дії Геонадр (Державна служба геології та надр України – ред.) визнані неправомірними. І це логічно, тому що як інакше назвати зупинку великого ГЗК з надуманих причин?

Після закінчення погоні хабарник сказав, що він волонтер, а гроші призначаються для бійців АТО

До речі про суди. Після більш ніж річного судового процесу Ігор Немировський, який вимагав у компанії великий хабар, отримав 10 років. Але ще хоче спробувати свої сили в апеляції. Як Ви вважаєте, яким буде фінал у цій історії?

Він ще не отримав термін, йде процес апеляції. Я сподіваюся, у фіналі всі персонажі даної історії отримають те, на що заслуговують відповідно до закону та здорового глузду. Я досі дивуюсь тому, як пан Немировський утік з місця отримання хабара, більше 100 км. за ним тривала погоня представників правоохоронних органів. Це був справжній детектив! Після того, як його затримали, ця людина мала нахабність сказати, що він нібито є волонтером і отримував фінансову допомогу для бійців АТО. А втік з місця злочину, так як вирішив, що за ним гналися сепаратисти! Хочу зазначити, що «сепаратисти» за ним гналися у Кіровоградській області, на відстані в мінімум 500 км. від зони проведення АТО. Це лише одна деталь, яка характеризує нашого опонента.

Рішення передавати хабар під спостереженням відповідних органів досить нестандартне для українського бізнесу. Чому пішли на це?

Спочатку ми просили правоохоронців фіксувати кожен крок – як наш, так і Ігоря Немировського, для того, щоб у результаті суд міг отримати повну правдиву картину того, що відбувається. Суд першої інстанції, на мій погляд, підійшов об'єктивно до цих доказів. Яким буде рішення апеляції, ми не знаємо, але доказова база свідчить про те, що іншого рішення бути не може.

«Велта» – прозорий бізнес. Ми не давали хабарів за минулої влади і не будемо робити це за нинішньої. Офіційно повідомляємо всім тим, хто планує у нас вимагати хабарі – на вас чекає аналогічна фіксація і суд. З корупцією «Велта» бореться найжорсткішими методами, ми це робимо як в інтересах компанії, так і безпосередньо держави, нерозривною частиною якого ми себе вважаємо.

«Те, що відбувається в регіоні я б назвав болотом ...»

З урахуванням будівництва ГЗК, «Велта» –5 років у регіоні, сплачує податки, реалізує соціальні проекти. Ви бачите якісь зміни на рівні району/міста/села? Чи є взаєморозуміння з місцевою владою?

Чесно скажу – за ті 5 років, які ми активно працюємо, я не помітив якихось позитивних змін, як, до речі, і значного погіршеня.

Те, що відбувається у регіоні, я б назвав болотом, болотом, затягнутим тванню. Не можна сказати, що на місцях – збіговисько корупціонерів або хабарників – ні, швидше за все, там просто ніхто нічого не хоче робити. Можу навести приклад – за нашими даними, в одному з бюджетів «зависли» кілька мільйонів податків, сплачені компанією у вигляді компенсації за використання сільськогосподарських земель. Вони вже який рік лежать на рахунках в нерухомому стані. Кожен день ця сума роз'їдається інфляцією і не перетворюється у парки, дороги, мости.

Скільки податків уже виплатила компанія «Велта» за період існування?

Наші податкові платежі за весь період роботи в регіоні досягають 100 млн. грн. І ми давно безрезультатно намагаємося отримати дані, до якого бюджету потрапили ці кошти – державного, обласного, районного, міського, сільського? Ми хочемо розібратися, тому що не бачимо віддачі від цих податків. «Велта» виконує свої зобов'язання перед жителями району та України в цілому, тоді де система дає збої?

Ситуація тупикова...

Єдине, з чим ми пов'язуємо наші надії – це зі змінами на рівні міста Новомиргород. Там міським головою став адекватний менеджер Ігор Забажан, він дійсно намагається щось змінити. Ми розробляємо спільні програми, «Велта» підтримує їх фінансово. Сподіваюся, що як мінімум жителі міста, я не скажу за весь район, в цьому році побачать вже перші реальні плоди нашої співпраці в рамках соціального інвестування.

«Я наполегливо пропонував йому (А. Ніколаєнку – прим. редакції) переходити в бізнес...»

Як стало відомо з інтерв'ю Андрія Ніколаєнка, екс-губернатор області зараз працює в керівництві «Велти». Можете розповісти про історію ваших взаємин?

Напевно, я вже можу бути відвертим про нашіі відносини з Андрієм Івановичем. Ми познайомилися на наступний день після його призначення заступником губернатора з інвестицій. До того моменту я вже не перший рік намагався добитися від місцевої влади взаємності, і зрушити з мертвої точки процес отримання маси дозволів на будівництво гірничо-збагачувального комплексу. Отримавши номер телефону нового заступника, я зробив дзвінок. Незважаючи на вихідний день, Андрій Іванович запропонував негайно зустрітися. Розмова була конструктивною і відвертою. Він сказав, що досить сил, в тому числі в області, роблять максимум для того, щоб проект «Велта» не відбувся. Але він, як молодий зам, поставив для себе мету – реалізувати кілька знакових проектів для регіону і позначив свій конкретний інтерес.

Фінансовий?

Його інтерес полягав у тому, щоб показати, що він, як заступник губернатора, реально може створити сприятливий інвестиційний клімат в окремо взятій області. Тобто, забезпечити реалізацію великого проекту, тому що він, врешті-решт молодий, амбітний, і хоче показати всім, як уміє працювати. Виявилося, ми одержимі спільною ідеєю – творити. Мені дуже сподобався такий підхід, ми потиснули один одному руки. А далі наше спілкування тривало просто в режимі нон-стоп, тому що Андрій Іванович мав рацію – палиці в колеса нам ставили буквально на кожному кроці. Спочатку ми з ним зідзвонювалися раз на день, потім, напевно, в десять раз більше. Хоча з попередніми заступниками та керівниками області я добивався можливості просто поговорити по кілька місяців. Іноді розмови закінчувалися ближче до першої години ночі. Мені дуже імпонувало, що фактично з другою особою в області я міг вести пізній діалог і на ранок вже знаходилися варіанти вирішення проблем. В процесі цього спілкування ми здружилися, перейшли на «ти». І ця дружба триває досі.

Як дружба трансформувалася в спільну роботу?

Після Революції Гідності Андрій Іванович зайняв посаду першого заступника голови Донецької області, пізніше він очолив агентство з відновлення Донбасу. Весь цей період я наполегливо пропонував йому переходити в бізнес. Врешті-решт він прийняв мою пропозицію і погодився увійти до керівного складу «Велти». Його напрямок – стратегічний розвиток. На той час компанія потрапила в кризову ситуацію у зв'язку з падінням світових сировинних ринків і, безумовно, з пожежею. Підприємство перебувало на межі виживання. Але завдяки нашій спільній роботі, як бачите, ГЗК компанії «Велта» працює, зарплати і податки сплачуються, а найближчим часом я запрошу Вас на запуск підприємства на повну потужність, із закінченням будівництва.

Ми виписуємо не тільки програму стабілізації роботи компанії, а й розвитку. Андрій Іванович веде переговори з потенційними інвесторами про розширення видобувних потужностей компанії і вертикальної інтеграції. Про результати говорити рано, але я впевнений, що вони будуть. Так само він активно займається питаннями оздоровлення фінансового стану підприємства.

Разом Ви берете участь і в проекті «Українська бізнес-ініціатива»...

Андрій Ніколаєнко є координатором «Української бізнес-ініціативи». УБІ була створена для того, щоб побудувати нову суспільну систему, фактично – перезавантажити країну. Ми вважаємо основними два напрямки діяльності: впровадити новий суспільний договір, який був би зв'язком і контролем в трикутнику влада-суспільство-бізнес та розробити і реалізувати нову економічну модель держави. Я так само є підписантом й ініціатором створення УБІ. І вірю, що український патріотично налаштований бізнес просто зобов'язаний розробити стратегію щодо виведення України з тої глибокої кризи, в якій ми зараз знаходимося.

«Це наша країна і саме нам її піднімати з колін»

Не так давно обласна рада не дала дозвіл на розробку літієвого родовища в сусідньому Маловисківському районі. Як оціните таке рішення, чи багато втратив цей регіон?

За моєю інформацією, цей актив готувався до продажу. Пропозиції про його придбання кілька років тому надходило і «Велті». Родовище дуже складне, воно вимагає детальної геологорозвідки, так як мало вивчене. Ми свого часу відмовилися від цього проекту. На мій погляд, в найближчій перспективі район нічого не втратив, так як ще раз підкреслюю – родовище мало вивчене, а значить до початку промислової розробки там ще дуже далеко. Що стосується більш віддалено перспективи, рішення облради спірне. Навіть якщо це родовище залишається в статусі «на продаж», будь-який потенційний інвестор буде приймати рішення про покупку, виходячи з наявного пакету дозволів. І без нього актив має знижену інвестиційну привабливість. І вибачте за каламбур: віддаляє віддалену перспективу мати в районі робочі місця і поповнювати скарбницю податками ще далі.

А якими бачите перспективи розвитку області?

Перспективи розвитку області пов'язані з перспективами розвитку держави в цілому. На даний момент я напевно не відкрию ні для кого Америки, що перспективи наші з вами – досить туманні і невизначені. Не зрозуміла стратегія виведення країни із кризи. Саме тому я бачу раціональне зерно в діяльності УБІ. Тому що хто як не представники реального сектору економіки, які безпосередньо вкладають гроші у створення робочих місць і платять податки, спроможні розробити антикризову стратегію? Подивіться на «Велту» – ми не лише відчуваємо глибоку кризу в країні, ми ще й боремося зі світовою кризою у нашій галузі. Ми розвиваємося всупереч, і це –безцінний досвід. І ми готові не лише нести тягар прозорого бізнесу і судитися з кожним хабарником, а й безоплатно інвестувати наші інтелекти. Тому що це – наша країна і саме нам піднімати її з колін.