16 серпня 2023, 19:00
Війна розділила багато пар. Поки один партнер боронить Україну на передовій, інший чекає у тилу, піклується про дітей та побут. І яким би не було міцним кохання між ними, відстань все ускладнює. Страх та тривога за партнера, нерозуміння спільного майбутнього, сум за поцілунками та обіймами – можуть погіршувати стан закоханих та псувати взаємини.
Як із цим впоратися та які існують методи покращення стосунків на відстані, про це Точка доступу розпитала психологиню, гештальт-терапевтку та співзасновницю ГО “Центр психологів-практиків” Юлію Абрамович. А дружина військового Вікторія поділилася своєю історією.
Психологиня Юлія Абрамович
Взаємна симпатія – це перше, що має виникнути між людьми, щоб сформувалися стосунки. Якщо в процесі спілкування співпадають інтереси та цінності, то виникає закоханість. А якщо ж є бажання продовжувати ці стосунки та вкладатися у їх розвиток – то й любов.
Відстань суттєво впливає на розвиток взаємин. Але наскільки, визначає їхня тривалість та якість, каже психологиня Юлія Абрамович.
На нетривалі стосунки відстань може мати руйнівний вплив. І чим довша розлука, тим більша ймовірність розставання. Хіба що між людьми дуже сильне притяжіння, і вони відчули, що однозначно підходять одне одному.
Якщо ж пара разом довго, особливо має спільний побут та дітей, тоді відстань відчувається хоч і болісно, але більш ймовірно, що вона не матиме такого руйнівного впливу, сказала пані Юлія.
Часто розлука може стати лакмусовим папірцем для перевірки стосунків на міцність. Якщо була гармонія, не було прихованих проблем, то зазвичай розлука проходить легше. Проте якщо ці проблеми були, то відстань може стати тригерним фактором, який тільки збільшить непорозуміння та суперечки.
Вікторія познайомилася з Олександром ще 12 років тому, коли разом вчилися в університеті. Студентами мали симпатію один до одного, проте на той момент до стосунків не дійшло. Після закінчення навчання час від часу друзі переписувалися. Списалися й знову, коли почалося повномасштабне вторгення.
Так Вікторія дізналась, що Олександр пішов служити в ЗСУ добровольцем. Відтоді почали спілкуватися частіше, аж поки це не переросло у щось значно більше.
На початку серпня 2022 року я вирішила приїхати до нього, щоб нарешті побачитись. З того моменту, коли в нього була можливість, я сідала в автівку і їхала за 700 кілометрів, щоб побачитись хоча б на кілька днів.
Ніколи стільки не їздила Україною, як за минулий рік. То в Запоріжжя, то Кривий Ріг, то Зеленодольськ, то Краматорськ. Наїздила майже 8 тисяч кілометрів, – розповіла дівчина.
Через майже рік пара одружилася. А через ще якийсь час Вікторія дізналася, що вагітна.
Коли усвідомлюєш, що життя дуже коротке і кожен день може стати останнім, хочеться встигнути жити, бути щасливим тут і зараз, не відкладати плани на потім. Ми разом дуже хотіли дитинку. Знали, що впораємось з усім, навіть на відстані. Це було найбільше наше бажання.
Зараз дівчина на 9-му місяці вагітності. І ось-ось має з’явитися на світ маленька донечка. Саме дівчинку хотіли обидвоє.
Самопочуття було прекрасне всі місяці. Єдиний мінус: коханий чоловік далеко, коли так хочеться його присутності, обіймів, підтримки. Були страхи, як я морально почуватимусь далеко від нього. Але завдяки постійному спілкуванню, ніжним перепискам, приємним сюрпризам мені було легше. У важкі моменти це дуже рятувало.
Майже весь час вагітності ми були далеко одне від одного. Але під час важливих подій намагалися бути поруч. Наприклад, сказати про дитину я хотіла особисто. Тому їздила у Краматорськ, щоб побачитись зовсім на трошечки та подарувати омріяний подарунок: запакований позитивний тест.
Олександр служить на Запорізькому напрямку. Тільки нещодавно приїхав, щоб підтримати дружину на пологах. Проведені разом митті – дуже щасливі, проте й розставання – складні та болісні.
Це насправді важко бути на відстані з коханим. Коли йому може загрожувати небезпека, я намагаюсь не зациклюватись на цих думках. Особливо в період вагітності, щоб менше нервувати.
Коли не поруч – за можливості подружжя списується та зідзвонюється кожного дня. Іноді спілкуються годинами, іноді – тільки хвилину в день.
Для нас важливо кожного ранку бажати один одному гарного дня, писати щось приємне, розповідати як пройшов день. Так само і перед сном – бажати гарних снів.
Вікторія каже, що їхній метод підтримки стосунків – щирі та чесні розмови, донесення своїх думок без криків та образ.
Якщо розмова зайшла в глухий кут, краще залишити її на пізніше. Але обов'язково повернутись і вирішити її. Краще це зробити на холодну голову і зранку. Якщо одна людина не хоче зараз обговорювати чи вирішувати суперечку, то не потрібно тиснути. Треба компроміс шукати. Якщо не зараз, то коли саме договорити. Проте відкладена розмова має обов'язково відбутись.
У взаєминах Вікторії та Олександра прийнято завжди говорити про свої почуття та емоції. Як позитивні, так і негативні.
Ми завжди обговорюємо якісь моменти, якщо було незрозуміло. Я не пам'ятаю жодної сварки чи криків за весь період наших стосунків. Ми цінуємо і поважаємо одне одного.
Страх та тривога за кохану людину, нерозуміння, яким буде спільне майбутнє, непорозуміння та суперечки – це поширені запити, із якими звертаються ті, хто чекає чоловіка чи жінку з передової.
Коли пара живе разом, у них розподілені обов’язки. Тепер же обов’язки одного лягли на плечі іншого. Це може бути щось по бізнесу чи дому, у вихованні дітей чи чомусь іншому. Це провокує додатковий стрес, – пояснила Юлія Абрамович.
Не існує ідеальної формули покращення взаємин, яка допоможе абсолютно усім. Адже люди різні, і ситуації теж різні. Але є декілька порад, які можуть покращити емоційний стан та зміцнити стосунки між партерами, каже психологиня.
Побачене та пережите на війні може вплинути на чоловіка чи дружину, змінити характер, звички, принципи чи світогляд. До цього треба бути готовим, каже психологиня.
На фронті люди стають дуже “прямі”. У них є чіткі завдання і немає часу на роздуми чи рефлексії. Треба розуміти ці зміни, що він або вона вже не стане, як раніше. Якщо це усвідомити, то це тільки укріпить стосунки, – сказала Юлія Абрамович.
Тому, хто чекає, теж доводиться нелегко. Тому якщо виникають проблеми із тривожністю чи гнівом, якщо ви постійно пригнічені та роздратовані – краще звернутися до фахівців.
Психологиня також радить шукати людей зі спільною проблемою. Наприклад, відвідувати групи самодопомоги для тих, чиї рідні захищають Україну.
Це буде така група, де рідні військових будуть надавати один одному цю підтримку, ресурс. Це дозволить зрозуміти, що ви не одні. Краще не залишатися на одинці, – радить пані Юлія.
Також можна звернутися до літератури та інтернет-ресурсів, які допоможуть знизити рівень тривоги, фільтрувати негативні думки та прийняти дійсність.
Корисну інформацію можна почитати на сайті Всеукраїнської програми ментального здоров'я “Ти як?”.
Психологиня радить не навантажувати того, хто служить, тривожними думками чи страхами. Наприклад, не говорити “я боюся, що ти загинеш чи отримаєш поранення”. Такі думки краще проговорити з друзями чи фахівцями.
На фронті важко. Військовий чи військова буде переживати, що щось розповість і кохана людина ще більше “розклеїться”. Краще розповідати про своє життя, про те, як ростуть діти. Бо це їх підтримує там. Відправляти фотографії, відео. Тоді людина буде розуміти, що її люблять і чекають.
Планування спільного майбутнього – це важливий процес для розвитку стосунків. Проте робити це в умовах війни набагато важче, адже ніхто не дає гарантій, що ці плани здійсняться. І це може сильно травмувати, каже психологиня.
Тож краще не планувати щось на той період, коли закінчиться війна. А зробити щось спільне, наприклад, на найближчу відпустку чи вихідні.
Коли чоловік або жінка повертається із війни у відпустку, краще не навантажувати їх одразу господарськими обов'язками. Спершу варто виділити час на спільне дозвілля, якщо є така можливість.
“Я тебе кохаю” – важливо чути обом партнерам. Проговорення своїх почуттів надасть підтримку та ресурс, щоб пережити період стосунків на відстані. Але і в цьому випадку варто індивідуально підходити до цього питання.
Якщо раніше це не дратувало партнера чи партнерку, то зараз може дратувати. Адже на передовій шалене навантаження на нервову систему. Тоді краще на деякий час відійти з ніжностями, дати побути людині зі своїми почуттями та емоціями. Підтримати іншими словами чи діями, щоб дати розуміти: його або її приймають, цінують та люблять.
Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network
Читайте також: Ціль – порозумітися: як військовим та цивільним знайти спільну мову та чому це важливо вже зараз
Головне сьогодні
