"Я чекаю тата": рідні полонених та зниклих безвісти захисників вийшли на щотижневу акцію в Кропивницькому

У Кропивницькому сьогодні, 7 червня, відбулася щотижнева акція на підтримку українських військових, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. На площі Героїв Майдану та вздовж вулиці Великої Перспективної зібралися їхні рідні, друзі та небайдужі містяни, повідомляє журналістка видання "Доступ. Медіа".

"Це був його перший бойовий вихід"

Вікторія Пікаш розповіла, що її син Михайло Пікаш зник безвісти 11 вересня 2025 року на Донеччині. Нині йдеться про Костянтинівський напрямок, район села Плещіївка.

За словами жінки, інформації про обставини зникнення дуже мало, а свідчення побратимів, які перебували поруч із сином, відрізняються.

"Те, що підтверджують побратими, які з ним були, дуже різниться. Ми з великою надією, що наша дитина знайдеться і буде живою".

Вона каже, що акції допомагають не втрачати надію, адже тут збираються люди з однаковим болем і переживаннями.

"Молимося, підтримуємо, шукаємо будь-які варіанти. Акція дає велику надію. Тут однодумці, тут моральний дух і сила волі наша тримається на надії, на вірі, на чеканні наших дітей".

Вікторія розповіла, що Михайла мобілізували 27 червня минулого року. Після навчання у підготовчому центрі вже в серпні він прибув до військової частини.

За словами матері, це був його перший бойовий вихід.

"І він з першого завдання зник безвісти".

Михайлу 32 роки. До мобілізації він здобув педагогічну освіту за спеціальністю вчитель фізичного виховання, але своє життя пов’язав із танцями. Займався бальними, народними та класичними танцями, працював за кордоном на круїзних лайнерах. Згодом створив сім’ю, залишився в Україні та працював у різних сферах.

Вдома на нього чекають дружина, трирічний син, батьки, брат і велика родина.

"Маємо інформацію про загибель, але офіційно він зниклий безвісти"

35-річний Юрій Шумілов служив у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Його мама Оксана Шумілова розповіла, що син зник безвісти 2 червня минулого року.

За її словами, родина має інформацію, що Юрій загинув під час мінометного обстрілу російських військ. Військові перебували на позиції 70 днів і саме в день, коли мали виходити з неї, почався обстріл.

"Другий хлопець, який був із моїм сином на позиції, залишився живим. Якби не цей другий хлопець, я б нічого не знала. Але тіло сина залишили там і не забрали. Ось уже рік як він десь там".

Жінка розповіла, що командир також повідомив родині про загибель сина, однак офіційно він досі має статус безвісти зниклого.

"Нам ротний також повідомив, що син загинув, але сказав: "Немає тіла, немає діла". І через півтора місяця дружині надіслали фото тіла. Тобто ми маємо інформацію про те, що він загинув, але офіційно він має статус безвісти зниклого".

Пані Оксана зізнається, що спочатку не могла прийняти цю інформацію. Із лютого цього року вона почала щотижня виходити на акції.

Каже, головна мета – домогтися повернення тіл загиблих військових, щоб рідні могли їх поховати.

"Ми сподіваємося на репатріацію тіл і що його привезуть".

До лав ЗСУ Юрій долучився 4 березня 2022 року. Його батько та брат також військові.

"На сьогодні жодної інформації немає"

Василь Брусник зник безвісти 1 березня цього року в Бахмутському районі Донецької області. Його дружина Ірина розповіла, що чоловік разом із побратимами пішов на бойове завдання і після цього зв'язок із ними зник.

"На сьогодні ми взагалі ніякої інформації не маємо".

На акцію жінка прийшла разом із двома синами – дев’яти та семи років. Каже, залишити дітей немає з ким, тому вони постійно приходять разом із нею. Для Ірини такі акції – можливість бути почутою та нагадати про чоловіка, від якого вже кілька місяців немає жодних звісток.

Жінка розповіла, що чоловіка мобілізували в жовтні минулого року. Востаннє вона розмовляла з ним телефоном на початку лютого.

Після цього з нею зв’язувався лише його побратим і повідомляв, що з Василем усе добре. Згодом зв'язок обірвався і жодної нової інформації родина не отримувала.