18 травня 2023, 13:20
Пів сотні вишитих сорочок презентували сьогодні, 18 травня, в етнолабораторії "Баба Єлька" в Кропивницькому. Ці старовинні речі команда зібрала під час експедицій протягом п’яти років. Більшість експонатів представляють наш регіон, решту привезли з інших областей, аби показати культурне різноманіття. В чому особливість вишитих сорочок, притаманних саме Кіровоградщині, дізнавалися журналісти Точки доступу.
Коли ми починали дослідження, то зверталися і до книжок, і до науковців, аби зрозуміти, яка ж вона – традиційна вишивка Кіровоградщини. Нам казали, що така, як і скрізь, нічого особливого. А виявилося, що цікавинки є. Найперше, ми побачили їх на сорочках, – розповідає завідуюча етнолабораторією Світлана Листюк.
Вона говорить, що нашому регіону притаманна так звана брокарівська вишивка. Тобто вишивання косим хрестиком. Цій техніці близько 200 років, але вона була не споконвіку. До неї, імовірно, наші предки широко практикували гладь. Але доказів тому немає, речі того часу не збереглися.
Рукавчики у нас зазвичай широченькі, зібрані у кухлики, комірці обов’язково з рясуванням, на багатьох сорочках є і зубцювання – такі маленькі зубчики вишиті, що дуже непросто. Також для нашого регіону характерна вишивка хрестиком по брижах, які робляться на рукавах. Це показує майстерність наших жінок, в інших регіонах такого не зустрінеш.
Також Кіровоградщині притаманне оздоблення нижньої частини сорочки вишивкою чорного кольору. Вишивали цю частину сорочки хрестиком, колодочками, можна зустріти також лиштву та вирізування.
В основному на сорочках бачимо поєднання червоно-чорного і сіро-чорного кольорів. Але є у колекції й сорочки, де багато помаранчевого, різних відтінків червоного. Є сорочка з блакитними квітами, що привезли з затопленого села Чаплиця Світловодського району. Але вона більше тяжіє до Полтавщини, хоча була вишита і зберігалася на нашій території.
Одна з найцікавіших, говорить Світлана, речей у колекції – сорочка з Диминого. Це весільна сорочка. На ній якраз і бачимо вишивку по брижах.
З цієї сорочкою у нас пов’язана смішна історія. Коли наша майстриня-вишивальниця Анна Баранова намагалася ідентифікувати ґудзики, яким оздоблена ця річ, то ми не могли зрозуміти, з чого вони. Загалом ґудзики могли бути і кістяні, і перламутрові, і скляні. І, я зізнаюся, аби визначити, з чого вони, нам довелося спробувати їх на зуба. То тут вони рідкісні кістяні.
Найстаріша сорочка у колекції належала жінці 1880 року народження з села Цвітне. Ця річ кілька разів перешивалася. Поділ цієї сорочки найбільш архаїчний з усього, що є в колекції і сягає кінця 19-го століття. В багатьох сорочках, до слова, верх і низ зовсім різні. Верх – бавовна, а низ – конопляний або лляний і домотканий. Тож, низ – підтичка – завжди старіший за верхню частину.
Світлана Листюк говорить, що сучасні червоні та чорні сорочки фактично не мають нічого спільного з автентикою. Але дуже добре, що люди тягнуться до вишивки, бо це одна із характерних рис нашої традиційної культури.
Якщо носять – то вже добре. Але дуже боляче, коли це явно китайське, віскоза, машинна вишивка і в основному маки – це один із виявів шароварщини. Це те, до чого нас привчали поколіннями в Радянському Союзі. Начебто Україна пов’язана з маками, пластиковими віночками та червоними чи чорними атласними шароварами.
Але, додає вона, нині багато майстринь, які вишивають сорочки, дотримуючись традицій, використовують у роботі техніки наших предків та імітують стародавні візерунки.
Уродженка Маріуполя, художниця Дар’я Галько спільно з командою "Баби Єльки" до Дня вишиванки створила розмальовку для дітей із старовинними орнаментами унікальної сорочки, яку знайшли просто на смітнику. Таким чином активісти хочуть популяризувати нашу культуру серед наступних поколінь. Сорочка, говорить вона, має цікаві орнаменти та складний крій, велике щастя, що вона потрапила в етнолабораторію і буде збережена.
Проєкт, над яким я продовжую працювати, це схема для відтворення цієї сорочки. Я перемальовую орнаменти, які можна буде перенести на тканину і вишити собі таку сорочку. Бо автентичні старі речі не можна носити, щоб вони не пошкоджувалися, але можна їх відтворювати. Ця розмальовка – частина великого проєкту відтворення схеми цієї сорочки.
Дар’я подарувала етнолабораторії дитячу сорочку – льолю, що є дуже рідкісною річчю. Імовірно, одяг для немовляти вишили в 1988 році. У сорочці поєднані аж три техніки вишивки.
Це сорочка не з Кіровоградщини, вона її викупила за свої кошти і ми дуже сподіваємося, що це такий гарний знак, що ми зберемо скоро і колекцію гарного дитячого одягу. Це наш "наймолодший" експонат, – додає Світлана Листюк.
Переглянути експозицію сорочок можна буде протягом місяця у будні з 09:00 до 16:00. Адреса етнолабораторії "Баба Єлька": вул. Театральна, 12.
Читайте також: Як у Кропивницькому відзначатимуть День вишиванки (ПРОГРАМА)
Головне сьогодні
