19 липня 2023, 18:55
У Знам’янці на Кіровоградщині переселенців та місцевих вчать швейній справі. Викладають курси майстрині з числа внутрішньо переміщених осіб та знам’янчанки. На заняттях шиють державні прапори та речі для воїнів. Разом із допомогою благодійників відправляють пошите на фронт. У майстерні, облаштованій за донорські гроші, побували журналісти Точки доступу.
Це ми робимо нашиванки-вишиванки. Отака в мене вийшла. Завтра у нас буде випуск, будуть всі дівчата демонструвати свої вишиванки, у всіх різноманітні, хто навіть і сукню собі пошив.
Вікторія Лебединська через війну переїхала у Знам’янку з Запоріжжя. Там працювала інженеркою-конструкторкою на виробництві. На Кіровоградщині не лише опанувала швейну справу, а й стала координаторкою проєкту "Синергія".
І хвилювалася, і робила. Знала, що це потрібно робити, потрібно для людей робити, потрібно робити для тих же ВПО, таких як я, які приїхали в Знам’янку.
Безплатні швейні курси у Знам’янці відвідують навіть сім’ями. Щодо віку обмежень немає. Організатори кажуть, що навчатися приїжджала і дівчина з Івано-Франківська. Жила у Знам’янці в родичів та безплатно здобувала новий фах.
Єлизавета Голубенко з Долинської нині одна з наймолодших на курсі – їй 19.
Я розкроюю спідницю, сподіваюся, що вийде гарна. Це вже не перша моя робота, повинно вийти.
Наталія Іванова розповідає свою історію:
Я вже на пенсії. Я медсестра, робила в манікюрному салоні і навіть п’ять місяців шила. Пішла я шити через те, що не було іншої роботи. Взяли мене на ремонт одягу. Але це було дуже важко, тож я вирішила "відполірувати" свої вміння. Зараз такий час – потрібно ремонтувати одяг, бо в багатьох людей просто немає грошей, комусь на фронт куртки я ремонтувала.
Хтось сприймає заняття як віддушину, а хтось сподівається швейною справою заробляти.
Я бухгалтерка. Ходжу на вечірні курси. Це заняття для душі, після роботи, як віддушина після цих цифр, після клопітливої
\роботи, яка на голову давить, – ділиться Світлана Голік.
Я за спеціальністю медсестра. Але в нашому місті зараз немає вакансій медсестер і я шукаю щось нове, – говорить Наталія Прохорова.
Навчаються майбутні швачки старанно, – каже адміністраторка Світлана Давидова. Шиють, зокрема, державні стяги та речі для воїнів.
Працювали навіть під час відключень світла.
Без перерв на блекаути, коли відключали світло, коли були планові відключення, у нас тут горів вогник постійно, люди приходили, працювали і відволікалися, можливо, навіть таким чином.
Голова обласного благодійного фонду "Повернення до життя" Олександр Остапов розповідає, що промислове обладнання, меблі, генератори та сонячні панелі для майстерні купили донори. Їх кілька, тому ініціатива і називається "Синергія". Приміщення надала міська рада. Загалом на реалізацію проєкту витратили близько 45-ти тисяч доларів.
Його мета – це, перше, навчити людей, які хочуть навчитися швейній справі, термопереносу; а друге – створити робочі місця для цих людей, допомогти їм в працевлаштуванні. За дев’ять місяців у нас пройшло 229 людей, які пройшли курс навчання швейній справі.
Викладачка швейних курсів Галина Балюк переконує, що ця справа кожному під силу. Немає людей, які б не могли опанувати шиття, особливо, якщо мова йде про дорослих учнів – вони точно знають, чому прийшли на заняття.
Безумовно, в нас курс невеликий, у нас він іде інтенсивно і вони якраз вивчають те, що повинні знати. Як правило, це ази матеріалознавства, далі в нас ідуть ручні шви, машинні шви, вузлова обробка, за курс із 40 годин ми це все вивчаємо.
Також відвідувачів навчають, як відкрити ФОП та започаткувати бізнес. Кожному учаснику видають сертифікат. Як продовження проєкту, в Знам’янці планують організувати курси з моделювання.
Читайте також: Дощечки від Мишка: ветеран АТО мріє розвинути власну справу – ФОТО
Головне сьогодні
