Слідкуйте за нами
Слідкуйте за нами
Десять років тому — 14 липня 2016 року, місто Кропивницький отримало нову назву. Саме цього дня Верховна Рада України підтримала постанову №4222 про перейменування обласного центру і з мапи України зник черговий більшовицький топонім "Кіровоград", передає видання "Доступ. Медіа".
У книзі “Місто кількох імен” автор Володимир Поліщук пише — жоден з обласних центрів України не перейменовували стільки разів, як місто Кропивницький.
9 квітня 2015 року в Україні ухвалили закон про декомунізацію. Відтоді й почалася робота щодо перейменування міста — процес тривав понад рік. Тоді містяни обговорювали процес у медіа, соцмережах та на засіданнях, а також організовували акції на підтримку різних назв.
Зокрема, 27 серпня 2015 року відбулися й громадські слухання щодо перейменування міста. Серед запропонованих варіантів нової назви були Кропивницький, Єлисаветград, Інгульськ, Златопіль, Благомир, Новокозачин та інші.
За рік — 14 липня 2016 року 230 народних депутатів проголосували за те, щоб Кіровоград називався Кропивницьким. Ініціаторами Постанови були Олександр Горбунов, Станіслав Березкін, Дмитро Лінько, Ольга Червакова, Іван Крулько, Альона Шкрум.
“Я невідкладно підписую Постанову про перейменування Кіровограда на Кропивницький. Я маю право невідкладно підписати постанову. З моменту підпису вона вступає в дію. Ми можемо сьогодні разом сказати: “Кіровограду – ні!” Відсьогодні це Кропивницький. Я впевнений, це великий день, велике свято для всіх жителів Кропивницького і для всієї України. Я хочу всіх жителів міст і містечок, які ми сьогодні перейменували, привітати від імені українського парламенту", — повідомив тоді Голова Верховної Ради Андрій Парубій.
Автор видання “Місто кількох імен” Володимир Поліщук пише — за час існування місто отримувало наступні назви:
Після утворення Єлисаветградської провінції, центром якої 26 березня 1765 року визначили Кріпость Святої Єлисавети, назва Єлисаветград поступово почала входити в ужиток. Уперше її зафіксували в географічному словнику Російської імперії в 1773 році. При цьому в офіційному картографуванні краю 1770-х років місто позначали як Кріпость Святої Єлисавети.
Остаточно назву закріпили за містом в Атласі Російської імперії 1796 року, у якому місто представили з назвою Єлисаветград.
Від початку березня і до 29 квітня 1918 року, тобто лише протягом двох місяців, Єлизавет був адміністративним центром Землі УНР Низ. Ця назва активно вживалась в офіційних документах, на печатках, у пресі.
Взагалі назва Єлисавет починає вживатися у другій половині ХVІІІ століття в офіційних документах російської імперії. Зокрема, в рапорті Катерині II про знищення Запорізької Січі генерал Текелій пише: "Після прибуття мого до корпусу, застав онний у марші до Єлисавета, на час зборів його до онного міста…". Після знищення Запорізької Січі та впровадження назви Єлисаветград паралельно в офіційних документах продовжує вживатись назва Єлисавет.
Після смерті В. Леніна 26 січня 1924 року місто Петроград перейменували на Ленінград, і це спричинило масову «ленінізацію» топоніміки в Радянському Союзі.
Директор заводу "Червона зірка" П. Заривайко від імені робітників підприємства запропонував перейменувати місто Єлисаветград на Ленінськ. Оскільки процес "ленінізації" став неконтрольованим, 5 лютого 1924 року ЦВК СРСР наклав мораторій на перейменування будь-чого на честь Леніна.
У березні-квітні 1924 року в Єлисаветграді жваво обговорювали різні варіанти нової назви міста. Серед пропонованих — Ілліч, Левград, Троцьк та Зінов’євськ (на честь земляка Г. Зінов’єва). Варіант назви міста Зінов’євськ підтримав голова окрвиконкому П. Амосов, який поїхав до міста Харкова за санкцією на перейменування міста та округу на Зінов’євськ. Всеукраїнський староста Г. Петровський та нарком юстиції М. Скрипник схвалили цю ідею.
У вхідних та вихідних даних газети "Червоний шлях" за 9 липня 1924 року зазначили "Єлисаветград", а уже 10 липня у газеті написали "Зінов’євськ".
У 1925 році Г. Зінов’єв став одним із лідерів "нової опозиції", згодом — так званого троцкістсько-зінов'євського блоку. А після того як цей блок програв внутрішньополітичну боротьбу Сталіну, у Зінов’євську стали думати про зміну назви міста.
16 грудня 1934 року Г. Зінов’єва заарештували і засудили до 10 років ув’язнення, а 24 серпня 1936 року призначили йому вищу міру покарання і розстріляли наступного дня в Москві у будівлі НКВС.
Після вбивства Сергія Кірова 1 грудня 1934 року в СРСР розпочалася масова "кіровізація", під час якої місто перейменували на Кірово. У 1936 році у місті встановили пам’ятник С. Кірову.
Коли вирішили зробити місто центром новоствореної області, то продовжили його назву, перейменувавши на Кіровоград — 10 січня 1939 року Указом Президії Верховної Ради СРСР була утворена Кіровоградська область, а місто Кірово перейменулвали на Кіровоград.
Як розповідав в програмі "Історичний Фронт" історик Юрій Митрофаненко, сам Кіров ніколи не був у нашому місті. Він був одним з організаторів Голодомору у 1932-33 роках. У газеті "Правда" він обґрунтовував "Закон Про п'ять колосків". Цей закон став однією з причин геноциду українського селянства.
Питання перейменування Кіровограда підіймали з 1989 року. Відтоді громадськість міста періодично зверталася до теми перейменування заідеологізованих радянських назв, головним пунктом якої була зміна назви міста.
15 серпня 1990 року при виконкомі обласної ради створили топонімічну комісію щодо заміни комуністичних назв на карті області.
У подальшому у місцевих газетах пропонувалася низка назв: Інгульськ, Інгулоград, Золоте Поле, Златопіль, Златопілля, Великий Златопіль, Степоград, Слов'янопіль, Скіфопіль, Бугогардівськ або Новий Ґард, Лелеківськ, Великі Лелеки, Новокозачин, Кучмань, Екзампей, Тобілевичі, Кропивницький, Винниченківськ, Долеград, Доброград, Перлинодар, Благомир та ін.
29 червня 1992 року на сесії відбулось голосування, внаслідок якого жодного рішення щодо перейменування Кіровограда не ухвалили. За перейменування міста на Єлисаветград віддали свої голоси лише 28 депутатів зі 160 присутніх, тобто 17,5 %. За компромісне рішення відкласти питання до з'ясування громадської думки проголосувало 78 депутатів при необхідних 80.
16 квітня 2000 року разом із Всеукраїнським референдумом було вирішено провести місцевий референдум. У ньому взяли участь тільки ті громадяни, що мали кіровоградську прописку. Їм було запропоновано визначитися: залишити місту чинну назву — Кіровоград, підтримати пропозиції щодо присвоєння обласному центру іншої назви або підтримати пропозиції про повернення місту старої назви — Єлисаветград. 70,88 % учасників місцевого референдуму проголосували за те, щоб залишити назву Кіровоград.
22 жовтня 2008 року депутати міської ради проголосували за проведення нового референдуму одночасно з достроковими парламентськими виборами. Та оскільки рішення про проведення дочасних парламентських виборів не було ухвалене, то й референдум не відбувся.
У 2015 році виникла нова хвиля дискусії щодо перейменування міста. За ініціативи лідерів кіровоградської «Просвіти» проведено наукову конференцію, у якій узяли участь відомі науковці з Києва, Запоріжжя, Дніпропетровська, місцеві історики та краєзнавці. Учасники конференції пропонували знайти українську назву місту на противагу назві Єлисаветград, яка походить із часів російської імперії.
На актуалізацію цих процесів вплинуло прийняття Верховною Радою України пакета декомунізаційних законів у квітні 2015 року. У серпні того року під час громадських слухань, що відбулися у міській раді, було запропоновано сім варіантів назви міста —Єлисаветград, Інгульськ, Златопіль, Кропивницький, Козацький, Благомир, Ексампей. Ці пропозиції направили на розгляд Українського інституту національної пам’яті, який підтримав назву Інгульськ, проте її не затвердили депутати міської ради.
Культурно-просвітницькі та громадські організації міста й деякі депутати Верховної Ради України від Кіровоградщини підтримали назву Кропивницький. Верховна Рада України завершила тривалу дискусію, ухваливши 14 липня 2016 року рішення про перейменування міста Кіровограда на Кропивницький.
Книгу Володимира Поліщука "Місто кількох імен" можна придбати в туристично-інформаційному центрі за адресою вул.Гоголя 91/46.
Раніше видання "Доступ. Медіа" презентували літню лінійку мерчу, присвячену Кропивницькому — це футболки, кепки та пляшки:
"Наша лінійка мерчу присвячена нашому місту. Ми хотіли показати, що Кропивницький — це не лише театр. Тут багато красивих будівель і визначних місць, кожне з яких має власну історію. На одному з дизайнів є напис "У центрі подій". Так ми хотіли підкреслити, що наше місто розташоване в центрі України, а також нагадати про місію нашого медіа — бути в центрі важливих для громади подій", — розповіла під час презентації головна редакторка видання Ольга Зима.
Придбати мерч можна в онлайн-крамниці "Доступ. Медіа" або написавши редакції в особисті повідомлення.
Редакцію підтримує спільнота "Доступ. Медіа" — люди, які розуміють цінність незалежної журналістики та допомагають розвивати важливі для громади ініціативи.
Для учасників спільноти команда проводить майстер-класи, екскурсії містом, толоки. Також учасники спілкуються у спільному чаті, пропонують теми для матеріалів і долучаються до обговорення майбутніх проєктів. Підписники спільноти рівнів "Учасник" та "Партнер" можуть отримати мерч у подарунок.
Редакція запрошує до спільноти всіх, хто поділяє її цінності та прагне змінювати місто на краще
Читайте такoж: Що відвідати у Кропивницькому: 7 локацій для знайомства з містом
Запрошуємо вас стати частиною нашої спільноти та бути
причетними до змін у місті.
Після оформлення підписки ми надішлемо вам лист із детальною інформацією.
Долучайтеся до змін у місті, які вже відбуваються!
