У залі для хореографії педагогічного вишу сьогодні людно. Майорять українські хустки й сором’язливі посмішки – студентки "Університету третього віку "Натхнення" старанно вивчають кожен рух ліричного хороводу. Такі заняття близько трьох десятків жінок відвідують раз на тиждень. Тут і місцеві, і переселенки. Сімейні, одинокі та родички військових. Зі студентками познайомилася журналістка Точки доступу Лілія Кочерга.
"Хочуть, щоб мама не сумувала"
У гурті танцівниць і Марія Корольчук. Вона в університеті вивчала мови, психологію, медіаграмотність, а тепер і танці.
Жінка розповідає, що в юності займалася художньою самодіяльністю. І навіть одного разу виступала на сцені оперного театру в Одесі. Тоді їй було 18. А зараз, сміється, дзеркальна цифра – 81.
Я згадала молодість. До того ж, я вдова, син на фронті, мені дуже важко. Оці заняття, з цими дівчатами, мені дуже допомагають. І рідні за мене радіють – вони не хочуть, що мама старіла і сумувала.
Олена Бабіна займається в університеті сьомий рік. Зокрема, вчить польську й англійську. До слова – навчання в закладі безплатне та безстрокове. Жінка розповідає, що до десятого класу займалася художньою гімнастикою, тож трохи знайома з елементами хореографії.
Мені тут дуже подобається, тому що в такому віці це важливо – мати коло спілкування. Тут така в нас атмосфера позитивна, і фізично займаємося, і викладачка в нас дуже гарна.
Танцювати до ста років
Римма Шворінь нагадує: свого часу Кропивницький отримав звання танцювальної столиці країни.
У нас танцюють від трирічного віку і до сторічного. Я, наприклад, танцювала мало. Десь дев’ятий-десятий клас, потім навчання, праця – не могла. Потім донька в п’ять рочків почала танцювати, онучка – я їх водила.
Тетяна Медяник теж сім років у закладі. Розповідає, коли дізналася, що тут викладатимуть народні танці, засумнівалася, що в свої 70 зможе робити "голубці" чи падебаск (хореографічні танцювальні рухи – ред.). Але коли побачила позитивну та усміхнену викладачку, повірила в себе.
У танцювальній справі пані Тетяну підтримують родичі. Її донька теж свого часу займалася народними танцями. Онучка нині танцює контемп. А якщо ще й викладачка похвалить – почувається окриленою.
Я відправляю всі фото, відео, вони мені кажуть, що я молодець і мене це надихає! В такий непростий час, під виття сирен, хочеться якогось позитиву. І, якщо люди в 70 танцюють українські танці, – ми вистоїмо, ми переможемо!
Найстаршому студенту – 88 років
Керівниця "Університету третього віку "Натхнення" Фаїна Позднякова розповідає, що такі заклади є лише у Дніпрі й Кропивницькому. На Кіровоградщині університет працює з 2017-го року.
Коли починали, нас було дванадцятеро людей, а нині – понад 650. Вдячні Центральноукраїнському державному педагогічному університету, бо з нами займаються найкращі викладачі, які мають вчені ступені. Люди оживають, коли приходять до нас.
Викладачка мистецького факультету Світлана Заіка говорить, що роботу зі студентками почала з ліричних хороводів. У перспективі планує перейти до більш жвавих та динамічних композицій. Вірить, що її студенти все зможуть освоїти.
Вони стараються, вдома з онуками і чоловіками вчать домашнє завдання. Починаємо ми з простих елементів, потім – комбінації, потім – таночок.
Займаються народними танцями, каже Світлана, не так давно. Та готуються до міні-концерту.
В "Університеті третього віку "Натхнення" 19 факультетів. Тут вивчають три мови, філософію, історію, географію, інформаційні технології тощо. Найстаршому студенту – 88 років. Чоловік співає у тутешньому хорі.