Наша землячка Олена зараз мешкає у Швейцарії – країні, що вважається однією з найбагатших у Європі і люди якої вважають себе, як показують опитування, щасливими! Чим відрізняється швейцарська дійсність від української? Про це Олена розповідає нашим читачам.
За словами Олени, Швейцарія – країна, де почуваються комфортно всі, можна бачити дуже багато людей з різними хворобами, на інвалідних візочках, сліпих у місті, на прогулянці, на різних заходах. Для них передбачені пандуси, спеціальні пішохідні переходи тощо. Швейцарці дуже доброзичливі, ніхто не намагається самостверджуватися, демонструючи свої супердоходи. У людини може бути мережа магазинів – а вона одягнена у такі джинси й куртку, що ніхто не подумає про якісь великі статки. Відсутня заздрість.
Швейцарці приділяють велику увагу виховним моментам. Все починається з патріотизму – тут прапори держави вважаються нормальною його ознакою – ніхто не скаже, що це фашизм чи націоналізм. Старанно зберігають своє минуле – більшість будівель є історичною цінністю.
Тут всі розпочинають роботу дуже рано і до того ж привчають дітей. Уроки розпочинаються о 7.25 год. ранку. До школи діти добираються за будь-якої погоди на велосипедах, скейтах та роликах. Хворіти довго не можна – за певну кількість пропущених днів дитину залишать на другий рік. Застудився? Два дні вдома і на третій день – із соплями в школу! Я питала, чи не краще було б дітей підвозити – ні, нехай добирається сам.
Українська навчальна програма відрізняється від швейцарської. Я показала чоловікові, як розв᾿язувати квадратні рівняння – він здивувався. Це ж вища математика! До шостого класу програма досить проста, дуже багато часу приділяється вивченню мов (у Швейцарії чотири державні). Зате навіть у цей навчальний період дитина має право обрати для вивчення два предмети на свій смак! Мій син обрав музику й інформатику, – розповідає Олена.
Розклад занять
Якщо проводять контрольні (про них заздалегідь попереджають батьків), то роботу з оцінкою батькам дають на підпис. Власне контрольні роботи схожі на тестування – всі завдання надруковані, потрібно вписувати відповіді.
Батьківських зборів з обговоренням успішності не проводять, з кожними батьками спілкуються індивідуально. Розповідають про результати навчання, поведінку, перспективу, рейтинг. Навіть табель дитині видають у конверті, бо успішність – особиста справа кожного. Вчителі дуже добрі, на дітей ніхто не тисне.
Дуже цікаво проходять уроки праці – діти виготовляють у шостому класі іграшки, в тому числі на електромоторчиках, син Олени у третьому класі робив ліхтарик. Вони використовують на уроках складну техніку, в Україні не всі дорослі тримали таку в руках.
Певний час у теплу пору року проводять на природі і на фермах, де учні навчаються саджати якусь розсаду, знайомляться з іншими сільськогосподарськими роботами.
Діти обов᾿язково відвідують басейн – тут вони мають здати нормативи з шести дисциплін. Всі повинні вміти плавати, пірнати, стрибати правильно у воду тощо. Коли ці нормативи здані – починаються заняття з лижного спорту.
У швейцарських школах діти після шостого класу проходять відбір – частина дітей навчається далі по спрощених програмах, решта починає опановувати складніші дисципліни. Після дев᾿ятого класу відібрані кращі учні просіюються ще раз – і певна частина з них одержує право за державні кошти вчитися у гімназіях, де з᾿являються профільні дисципліни. Наприклад, якщо дитина планує стати педагогом, вона буде вивчати психологію, лікарем – поглиблено хімію та біологію.
Той, чиї показники були замалі для того, щоб держава оплатила профільне навчання, має право вчитися там же на комерційній основі. Це досить дорого – щомісяця за гімназійне навчання у Швейцарії треба сплачувати близько тисячі франків (при тому, що середня зарплата у кантоні Берн становить близько 5 тисяч франків!).
Випускники гімназій підуть у вузи і стануть інженерами, медиками тощо. Ті, хто не пройшов до «елітної еліти», будуть держслужбовцями, секретарями тощо.
У великих містах дітям значно простіше втриматися в гімназіях – навіть якщо не пройшов по конкурсу, батьки можуть оплатити навчання. Вихідці із сіл, які не пройшли до гімназії по конкурсу, як правило, на навчання вже не їздять.
Обід школяра
Держава витрачає кошти раціонально і не вкладає їх в освіту тих дітей, яким квадратні рівняння в житті ніколи не знадобляться. Мій Ілля дружить з хлопчиком, у якого тато робить покрівлі – і він хоче працювати за тим же фахом. Ніякі складні програми навчання йому просто не потрібні. Та сама ситуація зі спадкоємцями ферм. Вони отримують гарну базову освіту, в яку входить знання кількох мов. Але їх вчать тільки тому, що їм у житті знадобиться, – розповідає Олена.
І в Швейцарії не обов᾿язково мати вищу освіту, щоб забезпечити себе й свою родину. Тут будь-яка робота престижна. Навіщо зайвий раз напружуватися?
Випускники гімназій не складають іспити до вишів. Їх взагалі не існує, є тільки випускні. Не склав – маєш протягом року працювати й один день на тиждень відвідувати гімназію, щоб врешті-решт скласти іспити й одержати диплом.
Усім випускникам гімназій спочатку рекомендують до вступу у виш пройти практику, щоб вони переконалися у тому, що обрали фах вірно. Адже можна гарно знати в теорії біологію й анатомію, але не переносити крові – який з такої людини буде лікар?
Практика – це теж робота, тому обов᾿язково оплачується. І найголовніше – будь-яка робота заохочується. Навіть якщо дитина пішла працювати до «МакДональдсу» чи допомагає батькам на фермі – її соціальний статус, якщо можна говорити про такий у дітей, одразу зростає.
У Швейцарії ліками ніхто нікого пижувати не буде. Якщо застудився – ніяких антивірусних препаратів, два дні вдома, попити чаю – і нехай організм бореться сам. Їх призначають тоді, коли організм сам не впорається. Єдині «універсальні» ліки – дафалгін. Його рекомендують при високій температурі та головному болю.
Людина у швейцарських клініках дійсно в центрі уваги. Коли я народжувала, то під час переймів медперсонал розпитував, що саме мені на ранок їсти приготувати? Може, маю особливі побажання при виборі страв з трьох запропонованих меню, одне з яких вегетаріанське? Мені було тоді не до їжі, але чоловіка мого все-таки нагодували – сказали, що він же не народжує, чому має ходити голодним? – ділиться з кореспондентом ТД Олена.
У випадках серйозних хвороб, травм людина одержить прекрасну медичну допомогу, якщо має страховку. Страхове й пенсійне забезпечення – значна частина витрат у Швейцарії. Цікаво, що пенсійне забезпечення кожен визначає для себе сам – визначайся замолоду, яку пенсію хочеш у старості. Декретних відпусток не існує. Якщо дружина доглядає дитину чи дітей, чоловік має сплачувати пенсійні внески за себе й за неї.
Маю зазначити, що молодь, коли починає працювати й одержувати зарплату у кілька тисяч швейцарських франків, радіє й думає, що має гроші. А потім з᾿ясовується, що після сплати податків, страховки, пенсійних внесків на руках залишається дуже скромна сума, – посміхається наша землячка.
Люди дотримуються правил дорожнього руху і всіх інших законів. Штрафи у Швейцарії нараховують не від прожиткового мінімуму і не у певному грошовому розмірі – тут доведеться сплатити відсоток від зарплати чи від доходів. Люди чесно декларують всі прибутки, бо їх приховування, якщо про це стане відомо, карається серйозно. Тому будь-який штраф – досить болісний.
Не лише штрафи, але й податки, оплата дитячого садочку залежить від прибутків родини. Тому бувають ситуації, коли фінансово вигідно, щоб дружина була домогосподаркою.
Розповсюджені доноси. Якщо хтось помітив правопорушення – одразу ж передасть інформацію контролюючим органам.
Обійтися без порушень у Швейцарії легко – тут все продумано. Наприклад, майже відсутні перехрестя – є кола зі світлофорами. Тому не виникає спірних моментів і майже відсутні ДТП.
Регламентовані правила поводження з тваринами – коти-собаки є майже в усіх, вони чипізовані. По цьому чипу можна дізнатися, хто власник. Ми свого кота взяли з притулку – такі заклади тут теж розповсюджена практика, – каже Олена.
Передбачені навіть певні правила для диких тварин – над магістралями є мости для них. Там посаджені кущі й дерева, щоб брати наші менші при переході почувалися безпечно.
Голосування тут проводять з будь-якого приводу: перехід якогось населеного пункту з кантону в кантон, перейменування. Моя сусідка перед тим, як зробити басейн, повідомила про це органи самоврядування і люди голосували – чи вони не проти? Якби був хоч один голос проти – від задуму довелося б відмовитися, – дивується наша землячка.
Бюлетені для голосування присилають поштою додому, а потім ви так само поштою їх відправляєте на адресу органів самоврядування.
Окремо варто розказати про сортування сміття. Сортують ВСЕ! Папір і картон відкладають окремо – періодично макулатуру збирають школярі з возиками. У такий день на дорогах розставляють попереджувальні знаки, процес контролюють патрульні, щоб ніхто з дітей випадково не постраждав.
Харчовий пластик здаємо окремо від технічного. Бляшанки перевіряємо магнітом – і ділимо по різних скринях залежно від того, прилипає метал до магніту чи ні. Скло бите сортуємо по кольорах. Для садового сміття (листя, гілки) стоять великі індивідуальні ящики з наліпками вздовж вулиці – це теж ніхто не палить і щотижня ці відходи вивозять комунальні служби. Сюди ж можна викидати, наприклад, шкаралупки від картоплі. І так – по всіх видах сміття! – наголошує Олена. – Неправильне сортування карається штрафом.
Здають сміття у спеціальних мішках – їх треба купувати. У вартість мішка входить вартість послуги з вивезення відходів. В той же час, непотрібний одяг складають у спецконтейнери – його потім передають у мережу магазинів секонд-хенд.
Несвіжий хліб сушать і ходять до водойм годувати птахів. І качки, і лебеді й інші водоплавні не бояться людей і довірливо підпливають до них за харчами.
Швейцарія докладає максимум зусиль, щоб залишатися нейтральною країною, але нашу землячку вразила кількість… бомбосховищ! Вони є у багатьох підвальних приміщеннях житлових будинків.
Я живу у будинку, побудованому наприкінці попереднього тисячоліття. Це житло на двох господарів. Бомбосховище – у підвальному приміщенні нашого сусіда. Там передбачені спеціальні двері на випадок хімічної атаки, – ділиться з ТД Олена.
Зведені окремі бомбосховища, причому комфортні – зараз там мешкають сирійські біженці.
Швейцарці переконані, що в Україні є серйозні конфлікти на мовному підгрунті. Швейцарія тривалий час була розділена між кількома країнами – і в різних її частинах пам᾿ятають, що та чи інша мова – це мова загарбника.
У них трапляються ситуації, коли до людини, яка розмовляє не тією мовою, що продавець, ставляться з певною прохолодою навіть у магазині. До адміністрацій надходять скарги на мовні конфлікти. Тому мовна напруга в українському суспільстві для них цілком зрозуміла.
Україна – найбільша країна Європи. У нас палку в землю встроми – виросте. Бракує тільки лідера, який цю країну любитиме більш, ніж себе. У Швейцарії – 11 депутатів у парламенті! І все функціонує як годинник, бо всі обранці – по черзі біля стерна. Не зробив нічого гарного для країни – змістили. Все.
Хочеться побачити Україну для людей… Щоб влада йшла до людей з добром – і люди один одному зичили тільки найкращого і приймали та любили один одного такими, якими вони є, – наголошує Олена.
Читайте також: Микола Нейбургер: Перемогти росіян в Москві – то справа принципу (ФОТО)
Останні новини
