Інформація про замах на лідера «ДНР» Ігоря Плотницького стала топ-новиною усіх вихідних. Аякже, одна із найодіозніших осіб окупованого Донбасу загинула, поранена, в лікарні, при смерті, відбулася переляком, контужена, жива, нежива – інформація, що з’являлась у ЗМІ, дуже часто була суперечливою. Тому дізнатися, що ж там діється насправді, було майже неможливо.

В «ЛНР» основною версією розглядають напад української ДРГ. Мало того, ліпший «друг і товариш» з «ДНР» Олександр Захарченко вже пообіцяв «адекватну» відповідь, анонсувавши замахи на українських високопосадовців. Хоча, у кого, у кого, але саме в нього рильце може бути ой у якому пушку…

Українській стороні мертвий Плотницький не потрібен. Найкраща для нього – роль підсудного на лаві для звинувачених у Гаазькому трибуналі. Це добре розуміють і в Кремлі, тому у лідера «ЛНР» шансів на щасливе і забезпечене майбутнє (!) дуже мало.

Як би там не було, однією з головних версій замаху можна виправданно вважати «професійну діяльність» Ігоря Плотницького. Час «правління» цього одіозного персонажа ознаменувався тотальним беззаконням, сваволею бойвиків та грабунками мирного населення. Цілком імовірно, що виготовити і закласти вибуховий пристрій могла людина, ображена режимом – на окупованій Луганщині зафіксовані масові випадки «віджимання» майна: квартир, автівок, бізнесу тощо. Це могла бути помста – як відомо, «конкуренти» Плотницького гинули від подібних вибухів дуже часто. А зробити вибуховий пристрій в регіоні, просто перенасиченому зброєю, може навіть дитина – відповідні схеми за бажання можна знайти в інтернеті.

Ініціатором замаху може бути будь-хто з «підлеглих» дуче Плотницького – бажаючих зайняти звільнену «посаду» в «ЛНР» більш ніж багато. Правда, вони мають знати, що вона далеко не вибірна – лідерів бойовиків призначають у Кремлі. І далеко не факт, що черговим стане саме місцевий. Хоча, разом із тим, саме Кремль міг бути ініціатором замаху – скандали, що супроводжують «державну діяльність» Плотницького, давно турбують російські спецслужби. Варто згадати хоча б роздерибанені кошти, які Москва виділяла на підтримку «ЛНР» та пальне для бойової техніки, яке після перетину неконрольованої частини українсько-російського кордону зникає у невідомому напрямку. Хоча, гадається, якби за справу взялися російські спецслужби, Плотницький не мав би жодного шансу на порятунок. Втім, варто визнати, до цього часу так і невідомо, чи живий ще цей одіозний лідер бойовиків.

Повернемося до рильця в пушку. Ініціатором замаху міг бути лідер сусідньої «ДНР» Олександр Захарченко – останнім часом стосунки між двома псевдореспубліками важко назвати безхмарними. Згадаймо хоча б «митниці» між «ДНР» та «ЛНР», при перетині яких люди Плотницького «збивають» гроші навіть зі своїх вірних поплічників з «ДНР». А якщо просунути на посаду лідера бойовиків «свою» людину, можна контролювати вдвічі більше фінансових потоків, ніж до цього часу. Про ідеологію мова не йде – і Захарченка, і Плотницького цікавлять виключно гроші, які можна заробити під час війни на Донбасі.

Але, на думку автора цих рядків, найвірогіднішими мотивами замаху може бути виправдання наступу бойовиків. Нагадаємо, Головне управління розвідки минулого тижня кілька разів попереджало, що бойовики готуються до прориву одразу на двох напрямках – підтягують підкріплення, бронетехніку та важкі калібри, заборонені Мінськом. Звичайна агресія ще раз підтвердить тезу про те, що Мінські угоди для бойовиків «ЛДНР» – ніщо. Але псувати і так брудну репутацію без видимої причини – справа непродуктивна. «Акт помсти» – зовсім інша річ. В такому випадку російські пропагандисти на весь світ рознесуть інформацію про те, що підступні укропи хотіли знищити «оплот» демократії на Донбасі, і в результаті отримали гідну відсіч. Хоча наступатимуть переважно російські військові, закамуфльовані під місцевих. І момент вибрано вдалий – Верховна Рада на канікулах, в країні – «мертвий» відпускний сезон. За певних умов – переконані бойовики –  можна навіть досягнути успіху, порівняного з іловайським або дебальцевським оточеннями. Недарма Захарченко у своєму спічі згадав, як давав накази атакувати ДАП та Дебальцеве.

От тільки він не врахував один фактор – протягом двох з лишнім років, що минули від початку війни на Донбасі, збройні сили України перетворилися на боєздатну армію, яка пройшла вишкіл щоденними бойовими діями. Саме тому «легкої прогулянки» не вийде навіть за прямої допомоги російських військ. Їх, нагадаємо, на кордоні більш ніж достатньо – РФ стягує сюди армійські бригади та корпуси. І якщо певного тактичного успіху на перших порах ще може і вдасться досягнути, то стратегічно і бойовики, і їх кремлівські куратори програють із сухим рахунком. Прямий акт агресії дасть можливість посилити санкції проти Росії, економіка якої потихеньку колапсує – в їх доцільності останнім часом сумнівається все більше європейських політиків. Допомога ж Україні може вирости в рази. Врешті-решт, можливі навіть поставки летальної зброї, суперечки навколо якої точаться увесь час з початку збройного конфлікту на Донбасі. Але й Україна в такому випадку змушена буде скасувати антитерористичнну операцію, назвавши фактичну війну війною – зазвичай терористи вбивають підступно, не вдаючись до масованих артобстрілів та танкових проривів. Бо цей гібридний мир дістав більше гіркої редьки…

#лнр

Головне сьогодні