Пошук – це сенс їхнього життя. У відділенні пошуково-рятувальних робіт ДСНС Кіровоградщини працює двійко собак-рятувальників. Дерека та Джоконду навчали шукати постраждалих у природному середовищі. Тепер перенавчають, аби вони могли знаходити людей під завалами. Такі навички актуальні у воєнний час. Як тренуються німецькі вівчарки, бачили журналісти Точки доступу.
Собака повинна підлаштовуватися під людину
Кінологиня Аліна Хрустальова демонструє елементи послуху, які відпрацював її підшефний Дерек. Розповідає, що собака повинна підлаштовуватися під людину. Це дає змогу керувати нею під час роботи.
Команди кінологиня дає німецькою, аби слова звучали чітко та лаконічно. Відпрацьовується все не через примус, а через заохочення.
У доковідні часи ця вівчарка завоювала звання найкращої пошукової собаки країни. 9-річний Дерек і досі у прекрасній формі. Він знайде людину там, де не побачать інші. У лісі, яру, заростях, очереті.
Найскладніше – це шукати дитину. Особливо вночі. Особливо, коли погана погода. Шукаєш, бо розумієш, що кожна хвилина дорога, бо це переохолодження, бо це мала дитина… І коли ти на такому взводі, ти нервуєшся, собака починає шукати ще більше.
Побачивши потерпілого, собака голосно гавкає, аж поки люди не прийдуть на допомогу. Тварина реагує на певну позу – коли людина лежить або сидить. Отже, вона втомлена або їй погано.
Досвідченому Дереку "наступає на лапи" його сестра й колега – трирічна Джоконда, або просто Джей.
Вона завзята, наполеглива, але через молодий вік нетерпляча.
Дід та баба чотирилапих – з відомого розплідника кінологічного центру ДСНС, що у Ромнах на Сумщині. Тож німецькі вівчарки мають добрі робочі якості. Покращують їх на щоденних тренуваннях.
Ми і з Дереком, і з нею досить часто буваємо в дитячих садочках, у школах, у різних закладах, показуємо дітям, що таке собачка, як вона працює. Для мене це, знову ж таки, нагода показати дітям, що собака – це не щось страшне, що вкусить, "а чого без намордника", що собака – це позитив. А ще це – велика відповідальність, бо не можна взяти собачку просто погратися. Їй треба приділяти багато часу, гуляти з нею в будь-яку погоду, тренуватися.
Вчать шукати постраждалих під завалами
Аліна Хрустальова розповідає, що цих собак навчали шукати людей у природному середовищі. Нині перенавчають, аби вони могли розшукувати постраждалих під завалами. Ці навички важливі у воєнний час.
Особливість пошуково-рятувальних собак у тому, що вони не шукають за певним запахом, як, до прикладу, собаки, які служать у полції. Вони будь-яку живу людину знаходять, яку можуть знайти на цій території. Особливо це потрібно у техногенному завалі, оскільки, коли будівля зруйнувалася, інколи ми не просто не знаємо, хто там є, а скільки там є потерпілих.
Щоб отримати допуск до пошуково-рятувальних робіт, собаки складають щорічну атестацію. Лише після цього стають повноцінними рятувальниками. Що цікаво, оцінюється робота пари – кінолога та його вихованця. Команда має показати ефективність та гармонію.
Аби досягти гармонії, необхідна праця. Треба багато-багато працювати, підвищувати свій досвід, покращувати свої навички – свої і собаки. Піклуватися про своє "жабенятко", щоб у дев’ять з половиною років він був у такій гарній формі, як Дерек.
Пошук для Дерека та Джей – це сенс життя. Їм нецікаво просто лежати на сонечку та відпочивати. Працюють пошуково-рятувальні собаки на межі своїх сил і можливостей. Навіть не зважають на травми, що можуть отримати під час операції. Найчастіше за все тварини травмують лапи, до прикладу, склом, тож деколи їм одягають спеціальні бахіли.
Стати рятувальником може не кожен чотирилапий. Це виходить лише у сильних, спритних та стресостійких тварин.
Читайте також: "Чорнобильська зона": фотовиставку авторства загиблого військового презентували у Кропивницькому (ФОТО)
Фото Григорія Зуба