У Кропивницькому збереглися десятки старовинних дверей, частина з яких — не лише історичні елементи архітектури, а й привабливі локації для фото. Їхні форми, оздоблення та автентичні дерев’яні полотна відображають епоху, стиль та історію власників будівель, у яких вони встановлені.
У цій добірці — 11 прикладів дверей із минулого століття. Їхню історію та особливості Точці доступу розповіли краєзнавець Володимир Поліщук, один з авторів книги “Портал в історію міст”, та гідеса Олена Смотренко, яка проводить у Кропивницькому тематичні екскурсії, присвячені старовинним дверям.
Також залишаємо адреси, де можна знайти двері.
Про такі двері – з дерев’яними полотнами, архівольтами, пілястрами та ліпниною – ми часто не задумуємось. Проте вони є частиною архітектурного літопису міста.
Згідно з даними управління містобудування та архітектури, у Кропивницькому до реєстру охоронних договорів внесено 241 пам’ятку.
За Законом України "Про охорону культурної спадщини" (ст. 24 і ч. 4 ст. 32), забороняється змінювати елементи пам’ятки — зокрема, фарбувати, реконструювати або встановлювати сучасні двері — без письмового дозволу органу охорони культурної спадщини (орган міськради, ОВА).
Будівля на розі Пашутінської та Архітектора Паученка — один із прикладів східного (неомавританського) стилю в архітектурі Кропивницького. На початку XX століття тут діяла водолікарня Ісаака Гольденберга.
Вхід оформлений аркою у формі підкови, з різьбленими дерев’яними дверима, скляною фрамугою та декоративним віконцем із візерунком.
Над дверима й з боків — ніші з геометричними орнаментами, що нагадують традиційні арабські мотиви. По обидва боки входу — видовжені ніші з цементними орнаментами у вигляді шестикутних зірок і багатокутників — традиційних символів єврейських громад.
За словами краєзнавця Володимира Поліщука, ця будівля нагадує київську караїмську кенасу й добре ілюструє моду на східні мотиви в архітектурі початку XX століття.
Адреса: вулиця Архітектора Паученка, 45.
Будинок №4 на вулиці Шульгиних неатрибутований. З обох боків фасаду одноповерхової цегляної будівлі розташовані однакові парадні входи, що створюють симетричний вигляд.
"Неатрибутований — це коли невідомі архітектор, рік будівництва і замовник. Щоб об'єкт був атрибутований, маємо знати хоча б ці три речі", — пояснює краєзнавець Володимир Поліщук.
Карниз прикрашають фігурні кронштейни. Лівий вхід зберігся в автентичному вигляді: прямокутні дерев’яні двері з верхньою глухою вставкою накриті декоративним дашком на вигнутих опорах. Над дверима — напівкругле панно з ліпниною у вигляді рослинних візерунків.
У зовнішньому оформленні будинку простежуються риси неокласики.
Цей одноповерховий цегляний будинок — один із двох “близнюків”, зведених у кварталі між вулицями Преображенською та Гоголя. Його фасад оформлений симетрично, з двома парадними входами.
Один із входів зберігся в автентичному вигляді: дерев’яні фільончасті двостулкові двері прикрашені різьбленням і масками левів — ймовірно, колись вони тримали у пащах металеві кільця. Над дверима — світлик зі склом і коване піддашшя на фігурних кронштейнах. Отвір оформлений декоративною цегляною кладкою. Другий вхід нещодавно замінили на сучасні двері.
За словами краєзнавця Володимира Поліщука, будинок також неатрибутований.
Саме ці двері стали для кропивничанки Олени Смотренко початком особистого захоплення старовинними дверима Кропивницького.
“Я називаю їх “Шоколадка” — вони нагадують мені плитки шоколаду. Інших таких у місті я не бачила. На дверях — напис “Листи і газети” та латунна ручка. Саме ці двері надихнули мене створити блог “Двері Єлисаведграда””, — розповідає Олена.
У цьому блозі вона збирає фото старовинних дверей Кропивницького та ділиться їхніми історіями.
Будинок на Шульгіних, 17 — неатрибутований. Це одноповерхова цегляна будівля. Центральну частину фасаду виділяє вхід, розташований у розкріповці.
За інформацією з книги “Портал в історію міста”, ці двері — унікальний зразок декоративного оздоблення початку XX століття, що зберіг свою автентичність попри час і зміни.
Прямокутний дверний проріз із трапецієподібним замком під лінійним дашком. Над дверима — сучасне піддашшя на дерев’яних кронштейнах. Збереглися оригінальні двостулкові фільончасті двері з декоративною вертикальною планкою посередині та світликом із профільованим обрамленням.
Ці автентичні різьблені двостулкові двері збереглись у будинку, що належав колишньому міському голові Єлисаветграда Олександру Іванову. Над входом — декоративний сандрик у стилі необароко, який підтримують скульптурні кронштейни у вигляді каріатиди та атланта.
Центральним акцентом оздоблення є барельєф у формі мушлі, яку тримають два дельфіни. Вище — картуш з квітковими гірляндами. Карниз підтримують химерні маски.
Над дверима — дерев’яна вставка (фрамуга) з різьбленням, а з боків збереглися декоративні кронштейни, на яких, ймовірно, колись трималося піддашшя.
Адреса: вулиця Гоголя, 38
Як розповідає екскурсоводка Олена Смотренко, ці дерев’яні двері з’явилися приблизно у 1990-х — у період, коли архітектура переймала нові комерційні настрої. Вони не належать до історичних, однак привертають увагу різьбою та змістом.
“Це двері чоловіка, яка, ймовірно, працював з взуттєвою фірмою “Саламандра” й захотів увіковічити цей образ. Не знаю його імені, але це чудовий приклад, як у 90-х продовжували традицію “розповідати про себе через двері””, — каже Олена Смотренко.
На дверях — вирізьблені візерунки та по одній фігурі саламандри на кожній зі стулок. Також у композиції є інше різьблення.
Будинок лікаря Мейтуса по вулиці Чміленка — приклад поєднання цегляного стилю з елементами неоготики. Первісно фасад мав два бічні ризаліти. Згодом, після добудов у другій половині XX століття, один із них став центральною віссю. Нині тут музична школа №1 імені Г. Г. Нейгауза.
Дерев’яні двостулкові двері — не автентичні, але виготовлені на замовлення за зразком оригінальних, які зруйнувались. Як розповідає гідеса Олена Смотренко, для відтворення було запрошено майстра, який максимально точно повторив втрачену історичну форму. Двері оздоблені фільонками зі склом і різьбленим орнаментом, доповнені бічними скляними вставками з декоративними рослинними символами.
Парадний вхід має вигляд стрілчастої арки, характерної для готичної архітектури. Над дверима — високий "світлик" зі стрілчастим завершенням, прикрашений масверком та кованим ліхтарем.
Адреса: вулиця Віктора Чміленка, 65
Цю будівлю звели у 1900 році за проєктом міського архітектора Олександра Лишневського. Ліву частину добудували в 1990-х. Це приклад банківської архітектури кінця XIX — початку XX століття, виконаний у стилі неоренесансу, який символізував надійність і стабільність.
У центрі фасаду — два однакові входи з напівкруглими арками. Вони оформлені кам’яними порталами з колонами та масивними трикутними завершеннями.
Дерев’яні двері двостулкові, зі склом і декоративною планкою посередині. Над ними — арочне віконце ("світлик")
Будівля є зразком банківської споруди періоду історизму в забудові міста на межі ХІХ - ХХ століть.
Цей будинок — приклад поєднання стилів ар-нуво та необароко в архітектурі Кропивницького, який був приманний архітектурі Франції наприкінці ХІХ століття.
Центральну вісь фасаду виділяє ризаліт із поділеним на чотири частини декоративним вікном (квадрифора), що завершений арковим обрамленням та фігурним парапетом із ажурною металевою решіткою. У центрі — дерев’яні двері, над якими розташоване оздоблене різьбленням скло з рослинним візерунком.
Скління дверей — так зване "морозне скло", яке, за словами гідеси Олени Смотренко, виглядає так, ніби візерунки на ньому залишив мороз. Завдяки склу та формі отвору, двері сприймаються як частина великого вікна з плавним арковим завершенням.
Обабіч входу — декоративні лопатки з ліпними маскаронами у вигляді лев’ячих голів, що тримають медальйони з жіночими образами і передають ідею зміни пір року.
Цей двоповерховий будинок з підвалом — одна з будівель, що нині входить до комплексу міської лікарні. Його звели до 1917 року, як дім купця М. Македонського. Архітектура фасаду — приклад стилю модерн із застосуванням рустування (декоративного оформлення стін за допомогою рельєфних швів чи виступів, що імітують великі кам'яні блоки), орнаментів та ліпних деталей.
Автентичні дерев’яні двері оздоблені кольоровим склом, різьбленими мушлями, рослинними візерунками та іншими морськими символами. Над дверима — світлик із профільованим обрамленням. Імпост прикрашений символічним вузлом, стилізованим під канат.
Фронтони цієї будівлі прикрашають об’ємні зображення чоловічих облич у вигляді Пана, міфічного бога лісів і дикої природи. У стилі модерн такі елементи вважалися оберегами.
Адреса: вулиця Театральна 45/35
Один із найвпізнаваніших фасадів у Кропивницькому — вхід до будинку Абрама Барського на вулиці Архітектора Паученка. Це зразок стилю модерн, популярного на початку ХХ століття. Нині тут Обласний краєзнавчий музей.
Вхід оформлено високою аркою з пишним декором. Над дверима — жіноче обличчя-маскарон, яке слугує своєрідним оберегом парадного входу. Поряд — пишне ліплення з квітів маку, каштанів та соняшника, характерне для стилю.
Дерев’яні двері стилізовані, встановлені в 1980-х роках замість оригінальних. Обабіч верхньої частини дверей знаходять вікна з візероунком плетіння віконний прорізів. А під ними розташований декор у вигляді барельєфів сов-вартових з піднятими крилами — символ архітектури модерну.
Цей портал вважається однією з візитівок міста.
Адреса: вулиця Театральна, 40.
Читайте також: Історія під ногами: про що можуть розповісти кришки каналізаційних люків у Кропивницькому
Останні новини
