04 квітня 2023, 18:45
Воєнні злочини росіян проти цивільних українців фіксує Кропивницька окружна прокуратура. Приймають заяви від переселенців, які знайшли прихисток на Кіровоградщині. Про що найчастіше розповідають люди та скільки кримінальних проваджень зареєстрували за фактом порушень законів та звичаїв війни, читайте у матеріалі Точки доступу.
Марина Шкуропад та її мати Ніна Тарасова із Бахмута у Кропивницький евакуювалися 3 квітня минулого року. Марина розповідає, що безпекова ситуація з кожним днем погіршувалася, тож родині довелося прийняти таке рішення. У вересні внаслідок авіаційного удару був зруйнований багатоквартирний будинок, в якому мешкала пані Ніна. А у січні – будівля, де була квартира її самої. Тепер переселенці звернулися до прокуратури із заявою про відшкодування матеріальної шкоди.
У момент, коли їхні оселі обстріляли окупанти, люди вже виїхали, тож фото зруйнованих квартир надіслали знайомі, які лишилися у Бахмуті.
Ось цей будинок, де мама проживала, за адресою: Захисників України, 1, – це перша будівля, яка була повністю зруйнована в Бахмуті. Державна служба з надзвичайних ситуацій була на місці, вони склали акти, звичайно, і представники ОСББ були, які також склали акти про пошкоджене майно, – розповіла Марина Шкуропад.
Ніна Тарасова додає, що у цій квартирі пройшло все її життя, всі спогади пов’язані з нею.
Дев’яносто шість квартир… Ми прожили сім’єю 53 роки і навіть відзначили – ми там найстаріші люди були. Там виросли діти, достойних дітей виховали. Нам дали квартиру, у чоловіка стаж 51 рік, у мене – 45.
Вона додає, що обстріли у Бахмуті були постійні. Коли вони ще були вдома, у двір прилітала російська ракета, але, на щастя, снаряд не вибухнув. Але потім ракета потрапила у під’їзд і той повністю вигорів. Квартира Ніни Тарасової була знищена з 20 на 21 вересня. Жінці про це повідомила колишня колега.
Вона злякалася, адже ми довго не виїжджали, то думала, чи ми там, чи ні. Потім дзвонила управляюча будинком і сказала, що була комісія, яка зробила висновок, що будинок відновленню не підлягає. Там всі комунікації зруйновані, декілька квартир вилетіло і наша в тому числі. Але найстрашніше – там загинули сусідка з сином, які так і не виїхали.
Разом із квартирою Ніни Тарасової росіяни знищили і майно, нажите роками, але більше за все, каже жінка, шкодує за своєю бібліотекою.
У мене така бібліотека була, енциклопедія… Дуже прикро. Таке в мене було дитинство тяжке – війна була – і така старість. Ми зробили ремонт, у нас парове опалення було. Усе в нас було, діти помогли. Так в нас гарно було, біля будинку – горіхи, їм уже по 40 років, вони нам тінь давали… Все згоріло.
Жінка додає, що через обстріли росіян вигоріла і квартира її доньки.
У мене в квартирі була пожежа і лишилася лише, можна сказати, шкаралупа від будинку. 12 квартир – просто все вщент вигоріло. Нас не було там і тому ми живі, це рішення було правильне. Трикімнатна була квартира у мене, а у мами – двокімнатна, – каже Марина Шкуропад.
Попри небезпеку, в липні пані Ніна їздила в Бахмут. Хотіла навідати свою дачу, де ростуть лікарські рослини. Каже, що без них не може.
Але там заміновано було, я навіть не потрапила нарвати, а в мене там духмяна рута, я просто рятувалася нею і там у мене 24 трави, якими я користувалася. Але пройти туди неможливо було.
Ми знайдемо, де ростуть твої рута і м’ята, думаю, тут на Кропивниччині можна все знайти, – заспокоює донька.
Переселенці говорять, що архітектура в Кропивницькому дуже нагадує їм Бахмут. Вони зізнаються, що дуже сумують за своїм гарним затишним містом.
Тетяна Лакіза в Кропивницький евакуювалася з міста Сіверськ Бахмутського району в кінці квітня минулого року.
На той момент ми наче жили серед багаття. Навколо нас знаходяться такі населені пункти як Попасна, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Лиман, Білогорівка, Слов’янськ, Краматорськ і Бахмут. От ввечері все гуде, літає, все горить. Отак ми жили-жили і дожилися до того, що стало прилітати і до нас. І вже я на кухні готувала з 08:00 десь ранку до 15:00 борщ – не могла зварити, бо наріжу і в погріб ховаюся… Ночами спали там, було дуже страшно.
Пані Тетяна згадує, як на каструлях почали підстрибувати кришки. Тож коли працівники міської ради запропонували виїхати, вона погодилася. Хоча вдома ще тоді були вода, електрика, газ. Чоловік Тетяни лишився.
Потім стало зовсім неможливо, попробивало нам дах, у літній кухні пробило зовсім стелю. Серед городу в нас була яблуня, така знаєте, як дуб стояла, мабуть, ще й старша за мене. То впав туди снаряд, викинуло цю яблуню із корінням набік і стала серед городу яма у два моїх зрости, а яблуня вже й засохла бідна, – розповідає вона.
Чоловік Тетяни планував полагодити дах, щоб дощова вода не затікала у будинок, а потім приїхати до неї. У цей час у Бахмут якраз приїхав їхній сусід-волонтер, який проживав зі своєю сім’єю на заході України. Привіз людям воду та їжу, балони з газом, одяг, взуття, бо у багатьох все погоріло.
Полагодили трохи дах і ввечері були разом – чоловік, сусід і наш друг – сімейний лікар, який теж лишився, бо у лікарні треба було комусь бути. Його квартира повністю вигоріла і він перейшов до нас жити. Наш сусід-волонтер хотів вже мого чоловіка забирати, стояли вони у дворі, мій чоловік сидів під літньою кухнею на лавочці, а ці два стояли. І от був такий приліт, що чоловіка мого посікло уламками, дуже посікло, а сусіда-волонтера, йому 49 років, Михайло Михайлович, четверо дітей зосталося, відірвало йому ногу по тулуб. І лікаря Мацака Віталія Володимировича теж посікло, що в нього ноги зовсім були побиті і рука.
Поки чоловік Тетяни на колінах доповз до них, "вони лише трохи щось йому прошепотіли і померли". Той побачив, що друзі мертві і сам знепритомнів. Поряд у будинку загиблого волонтера мешкали українські військові. Прибігли на місце прильоту і повезли чоловіка Тетяни в Краматорськ. Опісля він потрапив на лікування в Дніпро. Потерпілий кілька днів був непритомний, пережив низку операцій і видалення селезінки. Потім його відправили в обласну лікарню в Кропивницькому. Зараз чоловік у Кам’янському в санаторії. Попереду тривале лікування і відновлення.
Він був контужений, слух майже втратив, але, дякуючи лікарям, я вклоняюся їм, вижив. Він відправив документи у Київ, щоб йому надали статус постраждалого внаслідок воєнних дій, але йому чомусь відмовили.
У прокуратуру жінка прийшла писати заяву про заподіяння фізичної шкоди чоловікові та пошкодження майна.
Наш будинок – даху немає, все зруйновано… Там майже весь час ідуть дощі, мабуть, вже і стеля провалилася. Гараж зруйнований ось на фото, а будинок нема кому й сфотографувати. Думали на старості літ пожити, холодильник новий купили, телевізор сучасний – плазму, не дуже дорогу, але, що змогли, мікрохвильовку… Мешкаю зараз у племінниці, як чоловіка випишуть – не знаю, як будемо жити, всі разом не помістимося. Але квартира – 7 тисяч оренда, де їх узяти?
Лідія Толошна на Кіровоградщину приїхала із Вугледара 16 березня.
У нас дві шахти було, таке невеличке містечко… Можна сказати, що було, бо уже майже його немає. На той момент, коли я виїждажла, було потрапляння в лікарню, будинки… В моєму домі влучило на першому поверсі до сусідки і все піднялося вверх аж до мого п’ятого поверху. Була двокімнатна квартира у мене, покрівля провалена, все затоплено. Я нічого не вивозила, навіть одяг не взяла, то люди давали, подруги. Ні наші будинки, ні наше місто, думаю, відновити не можна.
Вона говорить, що її будинок на околиці біля траси, то туди вже навіть не пускають, оскільки надто небезпечно.
За інформацією прокурорки Кропивницької окружної прокуратури Ольги Дьячкової, покази про воєнні злочини росіян у прокуратурі збирають із перших днів російського вторгнення. Розповідають про різне, навіть про найстрашніше. До прикладу, загибель дворічної дитини через ракетний обстріл у Маріуполі. Найчастіше звертаються за фактом заподіяння майнової та фізичної шкоди. Здебільшого йдеться про пошкодження або тотальне знищення належного заявникам майна, незаконне вивезення зерна.
Станом на сьогодні, правоохоронними органами, Кропивницькою окружною прокуратурою та піднаглядними органами поліції зареєстровано 415 кримінальних проваджень за статтею 438 ККУ (порушення законів та звичаїв війни).
Процедура проходить таким чином: особи звертаються до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення внаслідок збройної агресії РФ, ми реєструємо кримінальні провадження за статтею 438 ККУ, у подальшому визнаємо їх потерпілими за фактом заподіяння майнової, фізичної чи то моральної шкоди, в тому числі допитуємо свідків, які були очевидцями збройної агресії РФ.
Найчастіше звертаються переселенці з Донецької, Харківської, Херсонської та Миколаївської областей. Далі матеріали з результатами розслідування передадуть до міжнародних судів.
Читайте також: З російського полону повернувся військовий із Кіровоградщини
Головне сьогодні
