19 серпня 2023, 10:20
Скоби для бліндажів, пічки та підставки для окопних свічок і найбільш затребуване із ковальських виробів на фронті – установки для кріплення зброї роблять майстри на Кіровоградщині. З турелями військовим працювати зручніше й безпечніше. Стаціонарні установки розміщують подалі від бліндажів, тож раптом ворог відкриває вогонь у відповідь, б'є по турелях. Залізне оснащення для українських захисників виготовляють власним коштом і вже працюють над новими розробками. У волонтерській майстерні побували журналісти Точки доступу.
Робити турелі на прохання бійців майстри почали торік. Першу протестували на полігоні самі воїни. Нині вже виготовили кілька десятків, що активно використовують військові на різних ділянках фронту. Ідея створювати кріплення для автоматів, кулеметів і гранатометів з’явилася ще на початку повномасштабного вторгнення, – розповідає один із майстрів Юрій Гребенюк. Про допомогу його та брата Олега попросили самі захисники, адже знали, що ті займаються ковальством.
Хлопці сиділи в окопах, виїжджав на перехрестя ворожий танк і відпрацьовував по наших позиціях. А у них був один Javelin і його не можна було просто так використати і лишитися без зброї. РПГ ще були, але тоді треба було підлазити ближче до танку, а це небезпечно.
Військові замовили майстрам кріплення для зброї на дерево, а ті зробили турель, яку можна винести за позиції на кілька десятків метрів. Живиться установка від акумулятора, має дистанційне управління, без підзарядки працюватиме дві доби.
Коли ми їздили на Схід, хлопці нам передали два варіанти гранатометів, по яких ми вже налаштовували наші турелі. Пізніше отримали автомат і почали виробляти турелі для автоматів. Їх ставлять парою на турель вверх магазинами і вони працюють одночасно. Обладнали турель відеокамерою, яка працює в нічному режимі, але, на жаль, невелика підсвітка, тільки 30-40 метрів вночі видно. Вдень – до 200-х метрів.
Ці кріплення цінні тим, що військові, знаходячись в своєму бліндажі, не виходять на поверхню, а оглядають свої позиції дистанційно.
Турель встановлюють десь за 20 метрів від позицій, вона маскується, там працює камера на 180 градусів, повертається вправо-вліво. Якщо раптово наступає ворог, хлопці можуть зупинити цю хвилю. Військові спостерігають за ворогом із монітора, якщо є потреба, здійснюють постріл, камера рухається ліворуч-праворуч і у використанні дуже легка.
Нині у цеху ще й кипить робота над новою розробкою – броньованою самохідною установкою для кулемета. Керують нею теж дистанційно.
Тут буде встановлений кулемет, ось кріплення, береться пульт керування, вмикається живлення і вліво-вправо він рухається. Також обладнаний камерою, вже тут піднімається кулемет вгору-вниз, веде одночасно стрільбу і рухається вперед. Дистанція цього танчика, як ми його називаємо, десь 500 метрів.
На вихідних у цеху працює близько десяти людей. Це добровільін помічники, які бажають допомагати фронту у вільний від роботи час. За тиждень вироблять дві турелі та інші потрібні ЗСУ речі. Три тони металу ковалі закупили ще до війни, половину вже використали. Деякі деталі знаходять на металобрухті. Камери, монітори та електроніку купують за власні гроші. Ці речі для одної турелі обходяться десь у шість тисяч гривень. Кріплень для зброї зробили вже кілька десятків. Українські військові активно їх використовують на Миколаївському, Запорізькому, Донецькому та Луганському напрямках.
Хочеться, щоб була вже перемога. Щоб там нашим трошечки ліпше було, тому й працюємо, – говорить майстер-волонтер Сергій Середа.
Волонтери зазначають, що своєю роботою в тому числі хочуть показати іншим, що в звичайному гаражі можна виробляти корисні для армії речі. Закликають усіх небайдужих наслідувати їх приклад, адже запит на ті ж турелі нині значний.
Читайте також: Разом, але не поруч: як відстань впливає на стосунки та які є способи їх покращити
Головне сьогодні
