Вчора боронив тил, а сьогодні рятує життя в тилу: історія захисника з Кропивницького (ФОТО)

Вчора боронив тил, а сьогодні рятує життя в тилу. З перших днів повномасштабної війни Сергій Ткаченко добровольцем пішов на фронт. Нині демобілізувався та продовжує допомагати рятувати життя. Тепер – як водій швидкої. Історію про кропивничанина та як колектив обласної "екстренки" наближає перемогу, читайте у матеріалі Точки доступу.

Працюю на цьому автомобілі. Він потужний, комфортний. Виїжджаємо по місту, за місто і в інші області, – показує Сергій Ткаченко закріплений за ним автомобіль.

Два місяці чоловік працює на новому місці. Нині він – водій швидкої. До колективу "екстренки" доєднався, повернувшись з фронту. У військкомат кропивничанин пішов у перші дні широкомасштабного вторгнення. Від окупантів боронив Миколаївщину, Харківщину та Донеччину.

Очікував два дні, потім знову прийшов до військкомату, з речами мене відправили в місто Первомайськ, 40-ва окрема артилерійська бригада. Проходив службу там, а потім нас відправили в місто Харків.

Сергій служив в артилерії, потім у взводі радіоелектронної боротьби. Армія, зізнається, йому подобалася. Адже постійно відчував підтримку побратимів. Натомість бракувало поряд рідних.

Моя задача була прикривати особовий склад від FPV-дронів і від "мавіків". Бути далеко від сім’ї найскладніше було.

До цивільного життя захисник повернувся через хворобу дитини і одразу почав шукати роботу. Звернувся до Кропивницької філії обласного центру зайнятості. Мав головне побажання до майбутньої роботи – позмінний графік, адже хотів допомагати дружині. Врешті зупинився на позиції водія, що була відкрита КНП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф".

Тож тепер рятує життя в тилу. Його задача як водія швидкої – вчасно доставити медиків на виклик в будь-яку точку.

Ще на фронті Сергій збагнув: між життям і смертю – секунди. Тож щоразу переживає за кожного пацієнта. Згадує, як віз чоловіка з інфарктом. Злагоджені дії бригади врятували йому життя.

Приїхали, лікарі надали допомогу вдома, а потім ми виїхали до лікарні і в людини почалася зупинка серця. Тож надавали допомогу в дорозі до лікарні.

Двоє працівників – медпрацівник та водій швидкої Центру екстреної медичної допомоги загинули на війні. Ще близько пів сотні продовжують боронити країну, – розповідає керівник "екстренки" Кіровоградщини Олександр Ярошенко. Ще двоє працівників зникли безвісти.

Коли до нас приходять медичні працівники, коли до нас приходять водії і ми бачимо, що це ті люди, які пройшли вже певний етап, певні якісь випробування, ми з задоволенням цих людей беремо. Вони самі все хапають на льоту. Бо ті люди, які були в певних локаціях, зрозуміло, стикалися і з життям, і зі смертю, і наданням екстреної медичної допомоги один одному.

По штатному розпису в Центрі екстреної медичної допомоги Кіровоградщини – майже 400 водіїв. Працюють нині 313. Виїжджають і в інші регіони, якщо в цьому є потреба – доставляють пацієнтів на лікування чи реабілітацію в інші заклади.

За час повномасштабної війни, розповідає Олександр Ярошенко, колектив направив на допомогу армії понад п’ять мільйонів гривень.

Це дрони, це автошини, комп’ютери, оргтехніка. Ми допомагали, допомагаємо і будемо допомагати. Ми завжди в бойовій готовності надання екстреної медичної допомоги, враховуючи війну. Кожен день ми проводимо відповідні інструктажі з працівниками, щоби вони були готові на випадок обстрілів тощо.

Читайте також: Реабілітація та соціалізація. У Кропивницькому бійці з ампутаціями та після поранень займаються спортом (ФОТО, ВІДЕО)

Фото авторки та надані героєм статті