У Кропивницькому сьогодні, 30 листопада, відбулася щотижнева акція на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників, передає кореспондентка Точки доступу.
На площу Героїв Майдану вийшли рідні та близькі військовополонених і зниклих безвісти. Люди тримали в руках портрети військових та прапори, аби привернути увагу суспільства та влади до долі українських воїнів.
На акцію вийшла Марина Запорожченко, яка розшукує свого чоловіка Олександра Запорожченка. Він зник під час бою, уже десять місяців про нього немає жодної звістки.
“Про його зникнення нічого не відомо. Зник під час бою, інформації ніякої. Шукаємо, чекаємо, сподіваємося на краще. Чекаю я, чекають діти, мама, всі чекають”, — розповіла Марина.
Вікторія Галушко прийшла на площу заради свого двоюрідного брата Олександра Дейнеги, який зник безвісти на Бахмутському напрямку, в районі траси Берківка–Василівка–Оріхово-Василівка.
“Ми з ним із самого дитинства завжди були разом, мабуть, ближчої людини, якій би я могла подзвонити й просто провести час, у мене не було. Він пішов на фронт добровольцем із перших днів війни, був і на Бахмутському напрямку, і на Запорізькому”,— каже Вікторія.
Олександр Дейнега зник безвісти уже як два роки і дев’ять місяців.
“Ми подавали запити, але відповідь одна: полон не підтверджується. Уже третій його день народження зустрічатимемо без жодної звістки. Батьки, дружина, дві сестри, усі рідні й друзі — ми дуже чекаємо Олександра і віримо, що він повернеться”, — говорить Вікторія.
Тетяна Комарчук прийшла на акцію заради сина — Вадима Комарчука, військовослужбовця 42-ї бригади. Він зник безвісти 5 серпня цього року в районі села Горіхове Донецької області.
“Відтоді шукаємо й чекаємо. Полон не підтверджують. П’ятого числа буде чотири місяці, як про нього нічого не відомо — ні чи живий, ні де мій син”, — каже Тетяна.
Вдома Вадима чекають також бабуся та брат-близнюк.
Олександра Павленко прийшла на акцію зі світлиною сина Дмитра Павленка, військового 33-ї окремої механізованої бригади. Він зник безвісти 8 липня у 2025 році в селищі Володимирівка Донецької області. Востаннє Дмитро телефонував матері 30 червня і попередив, що “два-три дні не виходитиме на зв’язок, бо йде на завдання”.
“Він ще навіть навчання до кінця не пройшов. Я не знаю, де він, що з ним. Єдиний син — і той зник. Мені вже 71 рік, я не знаю, що робити. Я телефонувала до замполіта, але ніяк не можу зв’язатися з командиром — постійно кажуть, що його немає”, — розповіла Олександра.
Читайте також: Жителі Кіровоградщини можуть отримати безкоштовні правові консультації: як це працюватиме і для кого
Останні новини
